Консультант Валентин ЧЕБОТАРЬОВ, заступник голови Держдепартаменту інтелектуальної власності, канд. екон. наук, м. Київ

Запитання: Фірма-дистриб'ютор аудіовізуальних творів на підставі Договору з телерадіоорганізацією (телекомпанією-мовником) зобов'язана передати телекомпанії-мовнику Державні посвідчення на право розповсюдження і демонстрування фільмів (Прокатні посвідчення) і, відповідно, по одному примірнику цих аудіовізуальних творів-фільмів. Чи повинні маркуватися контрольними марками примірники аудіовізуальних творів, що передаються для публічного демонстрування (телепоказу) телекомпаніям-мовникам?

Відповідь: Примірники аудіовізуальних творів, які передаються організаціям мовлення для публічної демонстрації разом із Державним посвідченням на право розповсюдження і демонстрування фільмів (прокатне посвідчення) повинні бути промарковані контрольними марками, оскільки відповідно до ст. 3 Закону України від 23.03.2000 № 1587-III «Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних» (далі — Закон) розповсюдження на території України примірників аудіовізуальних творів, а також їх прокат дозволяється лише за умови їх маркування контрольними марками.

Право на одержання контрольних марок мають імпортери, експортери, а також відтворювачі примірників аудіовізуальних творів (ст. 4 Закону).

Запитання: 1. Примірники аудіовізуальних творів (кінофільми — класика вітчизняного кінематографу), які перейшли до суспільного надбання, що підтверджується Державним посвідченням на право розповсюдження і демонстрування фільмів (прокатне посвідчення) Міністерства культури і туризму України (раніше — Міністерство культури і мистецтв України), відтворюються на замовлення телерадіоорганізацій-мовників для публічного демонстрування (телепоказу) на телеканалах, при цьому відтворення примірників здійснюється на підставі Договору-підряду та оплачується телекомпанією замовником шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виробника. Чи повинні у такому разі примірники аудіовізуальних творів маркуватися контрольними марками?

2. Чи обов'язкове маркування контрольними марками фільмів суспільного надбання, відтворених у одному примірнику? Якщо так, то яка сторона несе відповідальність за маркування цих примірників контрольними марками: телекомпанія-мовник, яка виступає замовником, чи юридична особа, що виконує замовлення і виступає Виробником, чи власник первинних матеріалів, який надає в оренду власні матеріальні носії з відеозаписом фільмів та оформляє на ім'я замовника Прокатні посвідчення?

Відповідь: Частиною 5 статті 8 Закону визначено вичерпний перелік випадків, коли примірники не підлягають маркуванню контрольними марками. Законом не передбачено винятків щодо маркування контрольними марками примірників, які містять аудіовізуальні твори, що стали суспільним надбанням. Тому розповсюдження примірників з такими творами, а також їх прокат повинні здійснюватися на загальних підставах відповідно до вимог Закону.


Запитання: Телекомпанія — виробник телепрограми, якій на підставі авторських договорів також належить виключне право на використання аудіовізуального твору у будь-якій формі і будь-яким способом та виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами, планує за власні кошти відтворювати примірники цього твору як ефірні копії та передати ці примірники українським телекомпаніям-мовникам для публічного демонстрування (телепоказу). Чи потрібне при цьому маркування примірників контрольними марками? Чи обов'язкове маркування примірників аудіовізуальних творів — конкурсних робіт, відтворених виключно для перегляду членами журі телевізійного конкурсу? Чи є обов'язковим маркування контрольною маркою одного примірника аудіовізуального твору, який має бути надісланий дистриб'ютором згідно з укладеним договором із зарубіжним резидентом?

Відповідь: Обов'язковому маркуванню контрольними марками підлягають примірники аудіовізуальних творів, які розповсюджуються на території України через введення їх в обіг шляхом продажу чи завдяки іншому переданню права власності на такі примірники, а також при їх прокаті, за винятком випадків передбачених частиною 5 статті 8 Закону.


Запитання: На підставі Договору підряду Замовник доручає Виробникові відтворити (виготовити) певну кількість примірників фільмів або телепрограм (аудіовізуальних творів) та надіслати відтворені примірники поштою на адреси телерадіоорганізацій-мовників, яким Замовник передає право на публічне демонстрування (телепоказ) цих аудіовізуальних творів. (Примітка. Терміни «Замовник» та «Виробник» використані у відповідності до Закону України «Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних».) Чи має право Виробник за дорученням Замовника розсилати примірники аудіовізуальних творів на адреси телекомпаній-мовників? Якщо так, то хто несе відповідальність за маркування цих примірників контрольними марками: Замовник чи Виробник?

Відповідь: Право на одержання контрольних марок мають імпортери, експортери та відтворювачі примірників аудіовізуальних творів. Питання отримання контрольних марок для маркування примірників творів може визначатися згідно з договірними умовами за домовленістю сторін з отриманням відповідних повноважень.

Відповідальність за маркування примірників контрольними марками несе та особа, яка розповсюджуватиме такі примірники, якщо інше не передбачено договором між виробником та замовником.


Запитання: Зарубіжні організатори Міжнародного кінофестивалю звернулися до українського режисера телевізійного фільму з пропозицією надіслати на конкурс копію (примірник) створеного ним фільму. Копія фільму на фестиваль не потрапила, оскільки, як стало відомо режисеру, це вимагало тривалого процесу оформлення дозвільних документів. Чи має право режисер самостійно надіслати фільм на конкурс за кордон? Яка процедура оформлення такого дозволу?

Відповідь: Режисер аудіовізуального твору має право здійснювати дії щодо використання, розпорядження тощо твором за умови відсутності заперечень від авторського колективу, якщо інше не передбачено домовленістю між ними, з урахуванням ст. 17 Закону України «Про авторське право і суміжні права». Питання, які стосуються митного оформлення експорту примірників об'єктів авторського права та/або суміжних прав, не належать до компетенції Державного департаменту інтелектуальної власності.

Разом з тим, оскільки вказаний у Примітці фільм створений на замовлення Міністерства культури та мистецтв України, то необхідно враховувати норми постанови Кабінету Міністрів України від 26.09.01 № 1252 «Про затвердження Тимчасового положення про мінімальні ставки гонорару та авторської винагороди за фільми, що створюються за державним замовленням на кіностудіях України», якими зокрема передбачено, що «передані авторами фільму згідно з авторськими договорами виключні майнові права на фільм, створений за державним замовленням, належать державі в особі державного замовника». З питань створення та розповсюдження аудіовізуальних творів пропонуємо звертатися до Міністерства культури та туризму України.

Запитання: Яка організація і в якому порядку видає ліцензії на здійснення господарської діяльності з впровадження голографічних захисних елементів? Чи стосується така ліцензія суб'єктів підприємницької діяльності, які займаються розповсюдженням аудіовізуальних творів виключно у сфері телебачення (права публічного демонстрування телепродукції)?

Відповідь: Згідно з пунктом 19 Переліку органів ліцензування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.11.2000 № 1698 ліцензування такого виду господарської діяльності, як «розроблення, виробництво, впровадження, сертифікаційні випробування, ввезення, вивезення голографічних захисних елементів» здійснює Служба безпеки України.

Питання стосовно отримання ліцензії суб'єктами господарювання на вказаний вид господарської діяльності, належать до компетенції Служби безпеки України. Ліцензування здійснюється відповідно до Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розроблення, виробництва, впровадження, сертифікаційних випробувань, ввезення, вивезення голографічних захисних елементів, затверджених спільним наказом Служби безпеки України та Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 08.04.03 № 42/132 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 23.04.05 № 323/7644).


Запитання: Чи потребує ліцензування такий вид господарської діяльності, як розповсюдження аудіо- та відеопродукції?

Відповідь: У ст. 9 Закону України від 01.06.2000 № 1775-III «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» (далі — Закон) передбачено види господарської діяльності, які підлягають ліцензуванню. Відповідно до ч. 3 ст. 2 Закону види господарської діяльності, крім випадків, передбачених у ч. 2 ст. 2, які не включені до переліку видів господарської діяльності, встановленого ст. 9 Закону, не підлягають ліцензуванню. Своєю чергою, ч. 2 ст. 2 Закону зазначає, що ліцензування у сфері інтелектуальної власності здійснюється згідно із законами, що регулюють відносини у цій сфері. Але на сьогодні чинним законодавством України у сфері інтелектуальної власності не передбачається ліцензування такого виду господарської діяльності, як розповсюдження аудіо- та відеопродукції.


Запитання: Чи обов'язкове маркування контрольними марками аудіовізуальних творів, відтворених в одному примірнику для передання цього примірника аудіовізуального твору дистриб'ютором, який має Прокатне посвідчення телеканалу:

— з метою рекламування телепродукції без оформлення будь-яких документів?

— з метою оформлення Договору про передачу прав на телепоказ?

Відповідь: Маркуванню контрольними марками не підлягають примірники, на яких записано уривки аудіовізуального твору або уривки кількох аудіовізуальних творів, якщо такий запис зроблено для реклами цих аудіовізуальних творів з розповсюдженням на безоплатній основі (пункт 1 частина 5 статті 8 Закону). Обов'язковому маркуванню контрольними марками підлягають примірники аудіовізуальних творів, розповсюдження яких на території України здійснюється введенням їх в обіг шляхом продажу чи іншого передання права власності на такі примірники, а також при їх прокаті, за винятком випадків, передбачених частиною 5 статті 8 Закону.


Запитання: Чи є суб'єктом авторського права особа, якій передані невиключні майнові права на розповсюдження примірників творів?

Відповідь: Відповідно до частини 2 статті 435 Цивільного кодексу України суб'єктами авторського права, крім первинних суб'єктів (авторів творів), також є інші фізичні та юридичні особи, які набули прав на твори відповідно до договору або закону. Статтею 7 Закону України «Про авторське право і суміжні права» (далі — Закон) визначено, що с уб'єктами авторського права є автори творів, зазначених у частині 1 статті 8 цього Закону, їхні спадкоємці та особи, яким автори чи їх спадкоємці передали свої авторські майнові права. Згідно з частиною 1 статті 15 Закону майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями статті 31 цього Закону, після чого ця особа стає суб'єктом авторського права. Зокрема статтею 31 встановлено, що автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у статті 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передання майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором. Відповідно до статті 1113 Цивільного кодексу України передання майнових прав може бути здійснено на підставі договору про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності. Таким чином, відповідно до положень Закону суб'єктами авторського права є: — первинні суб'єкти (автори); — їхні спадкоємці; — особи, яким передані (відчужені) майнові права, відповідно до статті 31 Закону. Тобто до суб'єктів авторського права віднесені особи, яким передані (відчужені) права відповідно до статті 31 Закону і не включені особи, яким передані права на використання творів відповідно до статті 32 Закону, положення якої передбачають передання невиключних майнових прав. Що ж до передання прав саме на використання творів, то Цивільним кодексом України передбачено, що договори на використання об'єкта інтелектуальної власності, у тому числі авторського права, можуть бути у вигляді, зокрема, ліцензії, ліцензійного договору. Статтею 1108 Цивільного кодексу України л іцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності може бути виключною, одиничною, невиключною, а також іншого виду, що не суперечить закону. Невиключна ліцензія не виключає можливості ліцензіара використовувати об'єкт права інтелектуальної власності у сфері, обмеженій цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об'єкта у зазначеній сфері. Відповідно до статті 32 Закону за авторським договором про передання невиключного права на використання твору автор (чи інша особа, яка має авторське право) передає іншій особі право використовувати твір певним способом і у визначених межах. При цьому за особою, яка передає невиключне право, зберігається право на використання твору і на передання іншим особам невиключного права на використання твору.

Запитання: Чи є порушенням невиключного авторського права особи, якій за договором передано невиключні права на розповсюдження будь-якою третьою особою примірників творів, розповсюдження контрафактних примірників цих творів?
Відповідь: Суб'єкт невиключного авторського права повинен діяти лише в межах наданих йому повноважень відповідно до положень укладеного договору з суб'єктом авторського права (в кожному конкретному випадку). Разом з тим, відповідно до частини 2 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист своїх інтересів, які не суперечать загальним засадам цивільного законодавства. Суб'єкт, який володіє невиключним правом на розповсюдження, може звернутися до суду за захистом своїх інтересів: а саме, якщо дії третіх осіб, які розповсюджують контрафактні примірники без відповідного дозволу суб'єкта суміжних прав, створюють перешкоди законній діяльності суб'єкта невиключних прав. Засобом боротьби у такому випадку є звернення до правоохоронних органів з метою притягнення правопорушників до (кримінальної, адміністративної) відповідальності.

Однак при цивільному або господарському провадженні, насамперед, захищатимуться права суб'єкта авторського права, оскільки саме він має виключне право дозволяти або забороняти розповсюдження примірників власних творів.


Запитання: Чи може особа, якій передано невиключне право на розповсюдження примірників творів, захищати своє невиключне право від протиправного розповсюдження таких примірників будь-якими третіми особами?
Відповідь: Захист особистих немайнових і майнових прав суб'єктів авторського права здійснюється в порядку, визначеному адміністративним, цивільним і кримінальним законодавствами (стаття 51 Закону). За захистом свого авторського права, відповідно до частини 1 статті 52 Закону, суб'єкти авторського права мають право звертатися в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції. Тобто право звертатися до суду надається саме суб'єктам авторського права. Суб'єкт невиключних майнових прав може брати участь у цивільному процесі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог. Згідно зі статтею 108 Цивільно-процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступати в справу на стороні позивача або відповідача до винесення судом рішення, якщо рішення в справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін. Вони можуть бути притягнуті до участі в справі також за клопотанням сторін, прокурора або за ініціативою суду.

Запитання: Чи може особа, якій передано невиключне право на розповсюдження примірників творів, захищати своє невиключне право шляхом вимоги виплати компенсації відповідно до пункту «г» частини 2 статті 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права»?
Відповідь: Відповідно до частини 1 статті 52 Закону за захистом свого авторського права його суб'єкти мають право в установленому порядку звертатися до суду та інших органів відповідно до їх компетенції. Пунктом «г» частини 2 статті 52 Закону передбачено, що суд має право винести рішення чи ухвалу про виплату компенсації, визначеної судом у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу. При визначенні розміру збитків суд має виходити із суті порушення, майнової і моральної шкоди, завданої особі, яка має авторське право, а також із можливого доходу, який могла б одержати ця особа (абзац 8 частини 2 статті 52 Закону). Тобто відшкодування збитків чи стягнення доходу здійснюється на користь особи, яка має авторське право. У разі неможливості відшкодування збитків чи стягнення доходу цій особі виплачується зазначена компенсація. Тому правомірно, що компенсація належить автору або іншій особі, яка має авторське право (суб'єкту авторського права), а не особі, якій передано права на використання об'єктів авторського права.

Теми попередніх консультацій:
Авторське право: В яких випадках суб'єкт господарювання при використанні у своїй діяльності музичного фонового супроводу шляхом прослуховування через радіоприймач звукозаписів (фонограм) має платити винагороду і кому? читати відповідь
Патенти: У яких випадках має сенс патентувати розробки, створені під час діяльності приватного підприємства? читати відповідь
Патенти: Чим відрізняються по суті поняття "компонування інтегральної мікросхеми" та "топографія інтегральної мікросхеми"? читати відповідь
Патенти: Кого вважають попереднім користувачем на винахід, корисну модель, промисловий зразок? Чи існує право попереднього користувача на торговельну марку? читати відповідь
Економіка: Як ведеться податковий та бухгалтерський облік комп'ютерних програм?читати відповідь
Патенти: Чи зобов'язаний роботодавець укладати угоди з винахідником, що отримав патент? читати відповідь
Патенти: Як сплачувати збори за дії, пов'язані з охороною прав? читати відповідь
Митниця: Коли товар містить об'єкти права інтелектуальної власності... читати відповідь
Розпорядження правами: Реєструємо факт передачі прав без реєстрації договору читати відповідь