Відповідь: Якщо зазначений у запитанні винахід є службовим у розумінні Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» (далі — Закон), тобто створеним працівником у зв'язку з виконанням службових обов'язків чи доручення роботодавця за умови, що трудовим договором не передбачено інше, або створеним з використанням досвіду, виробничих знань, секретів виробництва і обладнання роботодавця, то згідно з ч. 3 ст. 9 Закону роботодавець повинен протягом чотирьох місяців від дати одержання від винахідника письмового повідомлення про створений ним винахід та опису винаходу, що розкриває його суть достатньо повно і ясно, подати до Держдепартаменту заявку на одержання патенту чи передати право на його одержання іншій особі або прийняти рішення про збереження службового винаходу як конфіденційної інформації. У цей же строк роботодавець повинен укласти з винахідником письмовий договір щодо розміру та умови виплати йому винагороди відповідно до економічної цінності винаходу і (або) іншої вигоди, яка може бути одержана роботодавцем.

У разі, якщо роботодавець не виконає зазначених вимог у встановлений строк, то право на одержання патенту на службовий винахід згідно з ч. 4 ст. 9 Закону переходить до винахідника, а за роботодавцем залишається переважне право на придбання ліцензії.

Слід зауважити, що суттєвою є інформація про те, коли було подано заявку на винахід. Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону у редакції 1993 року, що діяла до 11.07.2000 р. (дата набрання чинності Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі»), роботодавець повинен укласти письмовий договір з винахідником і згідно з його умовами видати винагороду відповідно до економічної цінності винаходу та іншої вигоди, одержаної роботодавцем від винаходу. Строку укладання такого договору у цій статті не зазначено.

Тобто Законом передбачено укладення роботодавцем договору з винахідником службового винаходу щодо виплати йому винагороди. Згідно з ч. 6 ст. 9 Закону спори щодо умов одержання винахідником службового винаходу винагороди та її розміру вирішуються у судовому порядку. Тому у разі відмови власника патенту виплатити винагороду, ви можете звернутися до суду.

Відповідь: Положення щодо відмови в наданні правової охорони винаходам, що суперечать публічному порядку, принципам гуманності і моралі містять патентні закони всіх розвинених країн. Таке саме положення містить і законодавство Європейського Союзу, зокрема Європейська патентна конвенція, Директива 98/44/EC Європейського Парламенту та Ради від 6 липня 1998 року про правову охорону біотехнологічних винаходів.

На сьогодні Закон України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» не містить переліку, які саме винаходи є такими, що суперечать принципам гуманності і моралі.

Але Україна має зобов'язання перед міжнародним співтовариством. Це, зокрема Загальна декларація про геном людини та права людини, Декларація Організації Об'єднаних Націй про клонування людини, прийнята резолюцією 59/280 Генеральної Асамблеї від 8 березня 2005 року, якими визначено недопущення клонування людини з метою відтворення людської істоти. На сьогодні в Україні діє Закон України «Про заборону репродуктивного клонування людини». Цей Закон вводить заборону репродуктивного клонування людини в Україні виходячи з принципів поваги до людини, визнання цінності особистості, необхідності захисту прав і свобод людини та враховуючи недостатнє дослідження біологічних та соціальних наслідків клонування людини.

Тому, звичайно, винаходи, що стосуються клонування людини, не можуть отримати правову охорону в Україні.

Слід зазначити, що Державним департаментом інтелектуальної власності розроблено проект Закону України «Про внесення змін до законодавства з питань інтелектуальної власності». Ним, зокрема, внесено зміни і до Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» щодо визначення винаходів, які суперечать принципам гуманності і моралі і не можуть отримати правову охорону в Україні.