Вересень був доволі продуктивним з точки зору спілкування між фахівцями у сфері інтелектуальної власності на публічних заходах, які відбувались на початку осені. Ряд міжнародних науково-практичних конференцій, що були присвячені обговоренню питань, пов'язаних з правами інтелектуальної власності та з використанням їх в інноваційній діяльності, пройшов під лагідним кримським сонцем. Під звуки джазу відзвучав День винахідника і раціоналізатора в київському Будинку вчителя. Успішно закінчилася низка консультаційних зустрічей із фахівцями Міністерства торгівлі США відповідно до Програми розвитку комерційного права.

Усі ці заходи знайшли своє відображення в засобах масової інформації, що стало черговим нагадуванням суспільству про інтелектуальну власність як таку.

Однак, як це не дивно, наукові конференції, підсумки досягнень, високопрофесійні консультації не призвели до широкого професійного обговорення актуальних питань і проблем, які потребують нагального вирішення, а залишились лише «форматними» заходами (незважаючи на те, що окремі з них були проведені в новому, менш формалізованому і дещо спрощеному варіанті).

Спілкування в межах цих заходів наштовхнули на думку, що нині, напевно, неможливо досягти високого наукового рівня вирішення існуючих проблем і знайти ефективний механізм практичного впровадження інтелектуальних новацій в нашу економіку, яка відійшла від жорсткого державного планування, але так і не стала цивілізованою ринковою. Це пов'язано з тим, що сьогодні як в державному, так і приватному секторах суспільства немає розуміння того, що інтелектуальна власність має високу ринкову ціну і повинна стати повноправним об'єктом ринкових відносин.

Приводячи наше законодавство до європейських стандартів, законодавець, на жаль, не враховує певну недорозвиненість суспільних відносин, які не дозріли до розуміння ролі інтелектуального капіталу в розвитку української економіки і, особливо, до його практичного інноваційного втілення.

Та, можливо, все не так складно, як здається на погляд професіоналів...

Повертаючись до начала, варто розпочати з самого простого, але в той же час і дійового — зі слова. З чогось, на кшталт широкої просвітницької кампанії на популярному рівні. І хоча це не є завданням нашого видання, яке розраховане на підготовленого читача, промовчати ми не можемо. Бо хочеться жити в заможній та цивілізованій країні, яка цінує своїх науковців і новаторів, поважає інтелектуальну власність.

Зі свого боку, наш журнал готовий надати посильну професійну допомогу в організації й проведенні подібних просвітницьких заходів у сфері інтелектуальної власності.