Ми всі починаємо потроху відходити від виборчого хаосу, повертатися до буденних справ і шукати нових шляхів для вирішення старих проблем.

Вересень — місяць, коли відзначається день винахідника і раціоналізатора. Дозвольте і мені від імені редакції журналу «Інтелектуальна власність» від усієї душі привітати наших творців з професійним святом і побажати їм натхнення та успіху!

Бажаючи вітчизняним творцям успіхів, ми всі чудово розуміємо: ці успіхи рано чи пізно перетворяться на успіхи всієї країни тільки за відповідної підприємницької інфраструктури в країні, вдалого менеджменту та здорового правового поля.

Правовими аспектами захисту прав творців опікується урядовий орган з питань інтелектуальної власності, який забезпечує законодавчу чіткість щодо того, кому належать права на новації та створює правові умови для морального й матеріального заохочення авторів до подальшої творчості.

За роки незалежності в нашій країні розроблено законодавчі засади для набуття, здійснення та захисту прав інтелектуальної власності, які в цілому відповідають світовим стандартам.

Як же в нашій країні, де в принципі складно знайти інвестиції, выдшукати тим паче інвестиції під новації? Одна з відповідей лежить у площині прав інтелектуальної власності.

Як ми вже неодноразово відзначали, на сьогодні в Україні немає дієвого посередника у спілкуванні між бізнесом та винахідником. Локальні проекти на кшталт передачі «Акули бізнесу» на каналі ICTV або «Фабрики ідей» від Держдепартаменту — це добре, але вони не в змозі вирішити проблеми на національному рівні.

Товариство винахідників і раціоналізаторів у радянські часи було важливим інструментом у руках новаторів. Завдяки Товариству можна було отримати консультації щодо правової охорони і впровадження новацій, а головне — отримувати винагороду за свої новації. Після зникнення державного фінансування Товариство «лягло на дно». З того часу керівники Товариства не запровадили жодного альтернативного механізму фінансування організації.

Та й чого можна чекати від керівництва громадської організації, яке не володіє інформацією навіть про кількісній і якісний склад своїх членів, не має в наш інформаційний вік свого власного веб-сайту і навіть не вважає за потрібне організовувати з'їзди своїх членів, щоб довідатись про проблеми, які їх турбують?

Зараз, коли розробляються проекти нових редакцій закону про охорону прав на винаходи та корисні моделі, ще тільки чекає своєї черги правове регулювання відносин у сфері охорони та використання раціоналізаторських пропозицій — варто подумати про новий механізм заохочення новаторів.

Наприклад, чому б не запозичити ідею колективного управління авторськими і суміжними правами та не застосувати її для заохочення творців науково-технічних новацій? Якби, наприклад, Товариство винахідників і раціоналізаторів чи інше об'єднання винахідників стало уповноваженим збирати винагороду за використання новацій своїх членів, воно б змогло, з одного боку, збирати інформацію про такі новації та доносити до потенційних інвесторів, надавати консультації з питань інтелектуальної власності і не тільки, а з іншого боку — збирати та виплачувати винагороду творцям за використання новацій.

Більш того, впровадження нового механізму нормативно-правового забезпечення діяльності об'єднання винахідників і раціоналізаторів дозволить такій організації лобіювати різноманітні інтереси своїх членів в органах державної влади, у переговорах з бізнес-об'єднаннями.

У будь-якому випадку громадський сектор — єдина сила, котра, опікуючись інтересами авторів, може стати тією ланкою, що поєднає державу і бізнес, допоможе творцю одержати достойну винагороду за свою працю.

Ключ до успіху — концентрація та об'єднання зусиль усіх зацікавлених винахідників і раціоналізаторів, небайдужих до своєї долі!