Закон про диски: подарунок на день народження

Маркіян Перетятко (фото автора)

№ 8, 2005

Парламент проголосував за проект № 7032 у рамках розгляду проектів законів щодо вступу до Світової організації торгівлі. Невдовзі після прийняття закону на пленарному засіданні депутати перейшли від натискання кнопок до «рукоприкладства», не передбаченого регламентом, внаслідок чого 9 з 14 «сотівських» проектів не було ухвалено. Проте урядовці одностайно висловлюють оптимізм, говорячи про шанси вступу до СОТ цього року, оскільки прийнято принципові проекти — і проект про диски чи не найпринциповіший.

При цьому, як визнає автор проекту, народний депутат Сергій Осика, цей закон взагалі є не «питанням СОТ», а виконанням зобов'язань за певними угодами щодо ліквідації в державі «чорного ринку краденого». Очевидно, йдеться про домовленості зі Сполученими Штатами, без підписання протоколу з якими «сотівські» мрії уряду не збудуться. План дій, підписаний колишніми президентами Леонідом Кучмою та Біллом Клінтоном у 2000 році, передбачав, серед іншого, і прийняття спеціального закону про диски. Закон — таки було прийнято, однак американці назвали його слабким, і наклали торговельні санкції на український імпорт у розмірі $ 75 млн. На півроку раніше США позбавили Україну митних пільг, передбачених програмою генералізованої системи преференцій.

Необхідну кількість голосів «за» — 261 — багатостраждальний проект № 7032 набрав тільки на останньому пленарному тижні сесії. Прийняттю законопроекту в цілому передували два провали впродовж останніх двох місяців. Ще довше уряд домагався його прийняття в першому читанні. Це сталося тільки наприкінці квітня, коли Віктор Ющенко перебував з офіційним візитом у США. Депутати, які виступали проти запропонованих змін — а серед них і голова парламентського підкомітету з питань інтелектуальної власності Михайло Родіонов — казали, що національні закони вже приведено у відповідність до вимог TRIPS , угоди СОТ у сфері інтелектуальної власності, а проект № 7032 стосується не інтелектуальної власності, а матеріальних носіїв — оптичних дисків, у тому числі без запису. Зрештою, з назви проекту прибрали частину щодо імплементації законодавства до вимог TRIPS .

Підписаний главою держави закон, якщо вірити його назві, вносить зміни до деяких законодавчих актів щодо «впорядкування операцій, пов'язаних з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування, обладнання та сировини для їх виробництва». Але і це — не вся правда: у змінах до Кримінального кодексу України (КК) уряду вдалося охопити також незаконне розповсюдження, і навіть переміщення та зберігання дисків, причому незалежно від того, чи є вони піратськими.

Посадити за піратство стало легко

Диспозиція частини першої ст. 203-1 КК у редакції 2002 року стосувалася тільки незаконного виробництва, імпорту та експорту дисків, обладнання та сировини для їх виробництва. Нова версія цієї статті передбачає відповідальність за незаконне виробництво, експорт, імпорт, зберігання, реалізацію та переміщення дисків для лазерних систем зчитування, матриць, обладнання та сировини для їх виробництва, якщо ці дії вчинені у значних розмірах. При цьому під значним розміром розуміється вартість дисків, матриць, обладнання чи сировини для їх виробництва, що у 20 разів і більше перевищує рівень неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (НМДГ). Таким чином, «поріг» кримінальної відповідальності у порівнянні з попередньою редакцією ст. 203-1 знижено у 150 (!) разів, і на сьогодні становить приблизно 3 тис. грн.

Представники МВС та ДДІВ сподіваються, що ст. 203-1 КК стане інструментом боротьби з незаконним обігом компакт-дисків, зокрема немаркованих контрольними марками. З минулого року правоохоронцям стало складніше порушувати кримінальні справи проти торговців контрафактними дисками та касетами після того, як обрахунок розміру НМДГ при кваліфікації злочинів почав визначатися, виходячи з рівня податкової соціальної пільги. За ст. 176 КК («Порушення авторського права і суміжних прав») такий «поріг» становить 200 НМДГ. Таким чином, у новій, розширеній, редакції ст. 203-1 він у десять разів нижчий. При цьому особи, винуваті у порушенні авторського права і суміжних прав при тиражуванні та розповсюдженні записів на аудіо- чи відеокасетах, надалі нестимуть кримінальну відповідальність за ст. 176 КК.

Сергій Лебідь, заступник начальника департаменту Державної служби боротьби з економічною злочинністю (ДДСБЕЗ) МВС, не приховує: основною метою прийняття змін до ст. 203-1 було спрощення роботи з притягнення піратів до відповідальності. Так, для підготовки доказів складу злочину за ст. 176 КК необхідно виконати чотири дії: встановити, який об'єкт авторського права і суміжних прав відтворено на кожному з вилучених дисків; визначити та знайти правовласника; одержати від нього заяву про порушення прав, а також розрахувати матеріальну шкоду. Натомість ст. 203-1 є значно зручнішим інструментом для боротьби з піратством, в тому числі вуличною торгівлею контрафактними дисками. Для порушення кримінальної справи і винесення рішення судом навіть встановлення факту запису на вилучених дисках будь-яких фонограм, комп'ютерних програм чи фільмів може виявитися необов'язковим.

Необхідність внесення поняття «зберігання» до диспозиції ст. 203-1 КК Сергій Лебідь пояснив тим, що у справах, порушених за ст. 176 КК, дуже складно довести факт зберігання піратських дисків з метою їх продажу:

— При виявленні факту реалізацї дисків зі складу, де зберігаються, наприклад, 10 тисяч дисків, під час контрольної закупівлі закуповується з десяток. Таким чином, при визначенні розміру завданої шкоди, може порушуватися питання про невключення решти дисків. Адже підозрюваний може сказати: «Я не збирався їх продавати».

Заступник керівника ДДСБЕЗ запевнив, що міліція не застосовуватиме ст. 203-1 КК при виявленні на підприємствах факту зберігання контрафактних дисків без мети продажу чи іншого розповсюдження.

Експерти Верховної Ради у висновку до проекту № 7032 взагалі вимагали вилучити ст. 203-1 з КК, оскільки в ньому вже існує ст. 176, яка передбачає відповідальність за порушення авторських і суміжних прав, у тому числі у сфері обігу дисків. На їх думку, наявність ще однієї статті за таке ж порушення надмірно криміналізує відносини у цій сфері.

За словами Сергія Лебідя, на сьогодні криміногенна ситуація у правовідносинах, пов'язаних з інтелектуальною власністю, є найбільш загрозливою саме у сфері виробництва та розповсюдження піратських дисків, що вимагає додаткового механізму охорони, зокрема спеціальної статті в КК.

СІД-кодування імпорту скасовано

Зміни до закону «Про особливості державного регулювання діяльності суб'єктів господарювання, пов'язаної з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування» стосуються питань ліцензування, повноважень контролюючих органів та порядку ввезення/вивезення дисків, матриць, обладнання та сировини.

Коротко про зміни:

— виробництвом дисків і матриць названо не тільки їх виготовлення, а й реалізацію;

— скасовано вимогу наявності спеціальних ідентифікаційних кодів (СІД-кодів) на дисках, що імпортуються;

— за органом ліцензування у сфері виробництва дисків (на сьогодні — ДДІВ) закріплено право опечатувати та/або вилучати диски, матриці, вироблені з порушенням вимог цього закону, сировину, обладнання для їх виробництва, на період до вирішення питання у судовому порядку.

— запроваджено ліцензування: експорту/імпорту матриць як виду господарської діяльності; експорту/імпорту основних вузлів для обладнання і сировини як виду ЗЕД;

— зменшено строк попередження про планову перевірку (з 10 до 5 днів);

— збільшено строк (від 1 до 5 років), після якого у компанії з'являється право отримати нову ліцензію на виробництво дисків, якщо попередня була анульована.

Деякі депутати безуспішно намагалися передбачати у проекті № 7032 запропоновану виробниками дисків норму про відповідальність особи, за заявою якої проводиться перевірка на заводі у разі, якщо у ході останньої не буде виявлено порушень.

Чи не найбільше заперечень виробники дисків висловлювали щодо передбаченого проектом № 7032 скасування вимоги про наявність СІД-коду на імпортних дисках, при збереженні обов'язкового СІД-кодування вітчизняних.

На думку Юрія Скрипка, голови Асоціації українських виробників оптичних носіїв інформації та директора найбільшого з них, «Росток- CD », такий підхід є несправедливим по відношенню до українських виробників і призведе до збільшення кількості піратської продукції на ринку, оскільки є «єдиним добре видним і таким, що неможливо підробити» знаком, який дозволяє встановити легальність диска на території України.

Сергій Лебідь погоджується з тим, що скасування СІД-кодування імпортних дисків є дискримінаційним щодо вітчизняних виробників. Проте вважає, що нова норма не вплине на кількість піратської продукції, яка знаходиться в обігу в країні.

— У чому біда: оскільки всі контрабандні диски ввозилися неофіційно, ніхто не дивився, чи є [на них] СІД-коди. — сказав він. — А контрабанду як возили, так і возитимуть.

Віктор Заєць, директор компанії «Євро-стар», мережі магазинів аудіо- та відеопродукції, привітав скасування СІД-кодування імпортних дисків. За його словами, це вирішить проблему з імпортом записів дрібних звукозаписних компаній.

— Увесь офіс одного з моїх постачальників займається підготовкою дисків для імпорту в Україну — треба на кожному диску перевірити наявність СІД-коду. Це — музика, яка користується попитом місяць чи два. У нас такої більше 50% на ринку. Я хочу мати широкий асортимент, щоб у магазині людина могла купити все, що забажає, а українські заводи ніколи не зроблять тисячу дисків асортименту. Тепер я зможу ввозити в Україну будь-які диски і за звичайною накладною отримувати авіапоштою яку завгодно їх кількість. Музика — це товар і всі ці бар'єри не повинні існувати», — сказав Віктор Заєць.

IFPI : «Україна виробляє піратські диски»

Головним лобістом з приватного сектору, який домагався більш суворого регулювання обігу дисків, так само як і прийняття спеціального закону у 2002 році, була Міжнародна федерація фонографічної індустрії (IFPI), яка об'єднує близько 1,5 тисячі компаній звукозапису. Саме IFPI згідно з договором з ДДІВ присвоює СІД-коди, які допомагають з'ясувати, на якому заводі, на якій лінії та з якої прес-форми виготовлено диск.

Починаючи з 2002 року, всі імпортовані та вироблені в Україні диски повинні мати СІД-коди. На кожному українському заводі всі прес-форми для термопласт-автоматів (пристроїв для виробництва дисків з полікарбонату) в обов'язковому порядку повинні бути пристосованими для їх нанесення. Його повинні мати і диски, які експортуються або імпортуються. Для таких дисків СІД-кодом вважається код, присвоєний виробнику дисків федерацією IFPI, або інше наявне гравірування, яке Держдепартамент інтелектуальної власності визнав СІД-кодом.

В опублікованому на півмісяця раніше новому щорічному огляді, присвяченому комерційному піратству в світі, IFPI пригрозила, що, в разі неприйняття змін до закону, вимагатиме збереження економічних санкцій з боку США.

За даними IFPI , рівень аудіопіратства (на дисках та касетах) в Україні торік залишився на тій самій позначці, що й попереднього року — 68%. Україна третій рік поспіль залишається в десятці «пріоритетних» країн, що перебувають під особливою увагою IFPI.

Крім внесення змін до закону про диски та посилення Кримінального кодексу, IFPI знову рекомендувала Україні сформувати спеціалізовані підрозділи з питань інтелектуальної власності (попри те, що такі вже сформовані) та поліпшити контроль на кордоні.

В огляді зазначено, що, незважаючи на цільові рейди міліції, вуличний продаж піратського музичного продукту залишається поширеним явищем. В IFPI впевнені — проблема не у браку ресурсів, а в політичній волі. «Заходи напередодні фіналу Євробачення засвідчили, що правоохоронні органи здатні принаймні тимчасово зменшити обсяги роздрібного піратства. Це видно навіть по київському ринку «Петрівка», де, як правило, приблизно на 300 лотках продають винятково контрафактну продукцію. Однак, з огляду на те, що пірати є добре організованими та мають протекцію високого рівня, без відповіді залишається запитання про те, наскільки така акція буде тривалою», — йшлося в огляді.

Як стверджувалося у звіті, попри регулярні тренінги та підтримку з боку IFPI , українська влада «досі нездатна застосувати законодавство щодо оптичних дисків з метою запобігання подальшому нелегальному виробництву на українських заводах. Реакція на добре задокументовані скарги представників галузі є повільною, нерішучою та неповною, що створює у піратів відчуття безкарності».

Більшість контрафактних дисків, виявлених представниками IFPI в Україні, записані в місцевих підпільних CD-R-цехах або надходять контрабандним шляхом з Росії. Проте у звіті зазначено, що в Україні «досі є заводи з виробництва дисків, де, на підставі висновків експертів, очевидним є факт виробництва піратських CD й DVD для місцевого та зовнішнього ринків». IFPI оцінило річний попит на диски в Україні в 15 млн шт., а виробничі потужності місцевих заводів — у 50 млн.

Несподіваною виявилася оцінка федерацією IFPI структури ринку піратської аудіопродукції в Україні: виявляється, найбільшу її частину становлять касети — 69%. Частка CD складає 19%, а CD-R — 12%. При цьому про частку піратських DVD , попри те, що вони, за даними IFPI , також виробляються в Україні, не сказано нічого.

Юрій Скрипко, навпаки, стверджує, що пірати на сьогодні в основному зосередилися на носіях DVD , оскільки їх можна продати за більшу ціну. А дані IFPI про виробничі потужності чотирьох вітчизняних заводів, на його думку, безпідставно завищені. За його словами, у звіті не враховано фізичний знос ліній на заводах, який, наприклад, на підприємствах у Львові та Херсоні становить 10-12 років. Директор «Росток- CD » оцінює сумарну потужність заводів на рівні 30 млн CD . При цьому, за його словами, минулого року в Україні виготовлено приблизно 21-22 млн С D , а єдина на той час DVD -лінія на підприємстві розпочала працювати з вересня минулого року і нині працює на третину потужності. Ще одна вітчизняна лінія з виробництва DVD — на заводі «CD - Мастер» у Києві — з'явилася тільки у квітні ц.р. Дисків CD-R , які за визначенням не можуть бути піратськими, було виготовлено 3 млн. шт.

Микола Паладiй, голова Держдепартаменту інтелектуальної власності, сказав, що у звіті IFPI немає чітких критеріїв, за якими визначено ступінь проникнення піратської аудіопродукції на ринок тієї або іншої країни. І Держдепартамент, і виробники дисків наполягають, що перевірки заводів за участю експертів IFPI не виявили доказів виробництва піратських дисків в Україні.

Ми спробували визначити бодай приблизні обсяги піратського ринку в Україні, відштовхуючись від даних про легальний ринок дисків та оцінок співвідношення його з піратським.

Крім виготовлених в Україні дисків із записом, ліцензійними є також імпортовані. Імпорт дисків — а це переважно носії без запису (CD-R, CD-RW, DVD-R тощо) — минулого року, за даними митниці, склав близько 28 млн шт.

Оцінка учасниками ринку співвідношення піратських та ліцензійних дисків на ринку — від 60 %, залежно від регіону та сегменту ринку (комп'ютерні програми, аудіовізуальні твори, фонограми тощо). Отже, за умови, що минулого року в Україні легально продано 25-30 млн дисків із записом, можна припускати, що кількість піратських принаймні не менша.

Виробники, правоохоронці та IFPI оцінюють частку контрабандних дисків у числі піратських на рівні 80 %, тобто 20-25 млн., що на порядок більше кількості дисків, які затримуються на митниці*. Щодо решти 20 % контрафактних дисків (5-7 млн шт.) є невеличкі, але принципові розбіжності: заводи кажуть, що всі ці диски — CD - R , причому, як правило, також контрабандного походження (так дешевше), але записані в Україні із застосуванням комп'ютерної техніки. У МВС кажуть, що у цих 20% піратського ринку дисків записи на С D - R становлять «більшість».

Не маючи доказів піратства на українських заводах, службовці Міністерства внутрішніх справ не стверджують цього прямо, залишаючи без пояснень походження 10 % піратських CD та DVD (приблизно 1-2 млн дисків). Більш однозначні у своїх оцінах представники компаній, які замовляють та розповсюджують записи на дисках.

— Я нікого за руку не хапав, але напевне знаю, що в Україні є промислові виробники, які випускають піратські диски, причому без коду IFPI , — сказав Віктор Заєць, директор «Євростар». — Для цього достатньо мати ще один термопласт-автомат. Нагорі [в офіційному приміщенні заводу] стоять одні [ліцензовані лінії для виробництва дисків], а внизу — інші.

Віце-прем'єр-міністр з питань євроінтеграції Олег Рибачук ще більш конкретний у своїх підозрах. «Всі знають, син якого екс-прем'єра є власником заводу й дурника валяють», — сказав урядовець, натякаючи саме на «Росток- CD », засновник якого Ігор Масол — син колишнього голови Ради Міністрів УРСР та прем'єр-міністра України Віталія Масола. Це — найбільший український завод і єдиний, який виробляє не тільки CD , але й DVD та CD - R . Іншого разу, відповідаючи на запитання журналістів, Олег Рибачук також висловив думку, що на зупинку піратства в Україні потрібна одна ніч. Це також доволі прозорий натяк на адресу виробників дисків і «Ростка- CD » — в першу чергу.

Юрій Скрипко обурений підозрами урядовця. Директор заводу впевнений: його підприємство, так само як інші українські заводи, безпідставно звинувачують у виробництві піратських дисків. «Нам ніколи займатися піратством. Ми завантажені легальними замовленнями», — сказав він.

Так чи інакше, можна припустити, що в Україні минулого року ринок піратських CD та DVD із записом налічував 25-30 млн примірників. Це — менше 0,5% від 1,2 млрд піратських дисків, які, за даними IFPI, були продані у світі торік. Очевидно, глобальний бізнес, який заробляє на продажу дисків, передусім насторожує можливість появи в Україні нових виробничих потужностей та неконтрольованого масового піратського виробництва, продукція якого могла б заполонити європейський ринок, значно більший від українського не тільки за кількістю дисків, а й за їх вартістю.

Що чекає на ринок дисків?

Наскільки зміниться структура ринку дисків внаслідок набрання новим законом чиннності — прогнозувати складно. Адже боротьба з пірат-ством залежить не стільки від того, що написано у законодавстві, скільки від рівня корупції, здатності контролювати ситуацію на кордоні, виробництві, у торгівлі (в т. ч. через інтернет-сайти*). Єдине, в чому можна бути впевненим: завдяки скасуванню вимоги щодо СІД-кодування дисків, які імпортуються, з'явилися умови для зростання їх імпорту.

Суперечливі думки в експертів щодо майбутньої динаміки ціни на диски. Після прийняття закону про диски представник Світового банку в Україні, Білорусі та Молдові Марк Девіс висловив прогноз, що знищення піратської діяльності в Україні на початковому етапі призведе до подорожчання інтелектуальних продуктів. За його словами, «потрібен певний час і мають сформуватися певні ринкові інструменти для того, щоб українські виробники інтелектуального продукту отримали відчутну користь від дотримання прав інтелектуальної власності».

Проте Віктор Заєць скептично оцінює ймовірність суттєвого підвищення цін на диски із записом. За його словами, іноземні музичні лейбли змушені погоджуватися на значно нижчі розміри роялті з продажу дисків для того, щоб мати можливість пропонувати якомога нижчу ціну на них, конкурентну з ціною піратських. Підвищення цін на ліцензійні диски, на думку директора «Євростар», призведе до чергового зростання контрабанди з Росії та «кухонного» піратства, тобто тиражування дисків CD-R з метою продажу.

Офіс торговельного представника США збирається наприкінці цього року позачергово переглянути свою політику щодо України, якій втретє поспіль присвоєно звання єдиної «пріоритетної країни» в «Списку 301» — переліку держав, які не забезпечують адекватної та ефективної охорони прав інтелектуальної власності або доступу на ринок товарів американських компаній. Українські чиновники неодноразово визнавали: поки Україна має такий статус — про скасування санкцій і вступ до СОТ не може бути й мови.

В останньому звіті щодо «Списку 301» американці висловили своє незадоволення не тільки законодавством, але й тим, як українська влада застосовує чинну правову базу. Ця оцінка перегукується з висловленою IFPI: контроль за переміщенням через кордон піратських дисків, виготовлених у Росії та інших країнах, названо «слабким», а кримінальні покарання за незаконне виробництво та експорт CD і CD-R — «незначними». Тож, до кінця року вони хочуть побачити «агресивне» виконання закону з метою «значного зниження високого рівня піратства та експорту піратського продукту».

Промислових піратів замінять «кухонні»

Навіть, якщо вітчизняній владі вдасться продемонструвати «агресивну» боротьбу з піратством, зі «Списку 301» Україну навряд чи виключать. Може, знявши торговельні санкції, переведуть зі статусу «пріоритетної країни» до менш ганебної категорії «пріоритетного списку спостереження» або, що менш вірогідно, до «списку спостереження». В останній, до речі, входить навіть Європейський Союз.

Переконавшись у тому, що Україна сама не виробляє піратські диски, світова індустрія звукозапису зосередиться на тому, як ми стримуєм потік контрафактної продукцї з-за кордону, у першу чергу — з Росії. Адже на території нашого північного сусіда, за даними IFPI , налічується тільки ліцензованих — тридцять чотири заводи з виробництва дисків. Обсяг піратського ринку в РФ, за цими ж даними, — 243 млн дисків, а в Китаї вдвічі більше, ніж у Росії. Втім, і легальні продажі у Піднебесній більші на стільки ж. Саме ці дві країни, очевидно, є насправді пріоритетними в антипіратській роботі США. Поки що Вашингтон до них тільки «підбирається», змушуючи сусідні держави мати адекватні інструменти для подолання виробництва дисків, в т.ч. в разі раптової появи на своїй території нових потужностей. Не виключено, якби США спершу взялися всерйоз за російських виробників, виробничі потужності звідти почали б шукати більш комфортного середовища в сусідніх державах, наприклад, в Україні.

А для внутрішнього ринку України не менш загрозливим, ніж виробництво піратських дисків, є CD - R -піратство, яке в багатьох країнах займає більшу частину ринку контрафактних записів. Викорінити його значно важче, ніж виробництво, оскільки відтворенням записів на CD - R -дисках займаються не лічені підприємства, вартість обладнання для яких вираховується у мільйонах доларів, а власники звичайних комп'ютерів по всій країні.

Більш того, в Україні виготовляються т.зв. дублікатори — пристрої, призначені спец i ально для тиражування CD-R та DVD-R . Наприклад, CD-R-дублікатор із сімома приводами відтворює запис на тисячі і більше дисків за добу. Подібна копіювальна машина коштує кілька тисяч доларів. До того ж, використання дублікаторів не настільки зарегульоване, як виробництво дисків.

Експерти Верховної Ради критикували проект № 7032 за те, що він передбачає можливість вилучення майна до вирішення питання судом і надає Кабінетові Міністрів право визначати повноваження і порядок роботи держінспекторів з питань інтелектуальної власності, що, на їх погляд, є предметом виключного регулювання законом. Чи не спаде на думку державним мужам створити подібне правове поле і для регулювання діяльності з відтворення записів на CD-R , DVD -R та подібних носіях?

На думку Віктора Зайця, силові методи боротьби з музичним піратством «є вчорашнім днем», а вирішити цю проблему можуть тільки економічні важелі. Зокрема, установлення доступної ціни на ліцензійну музику, наприклад, надання споживачам можливості «попісенної» купівлі записів шляхом їх копіювання на власний носій на противагу купівлі альбомами.

Р.S. У квітневому звіті офісу торговельного представника США щодо «Списку — 301», крім претензій, пов'язаних з обігом дисків, одним реченням відзначено і те, що в Україні «серйозною проблемою» є підроблення торговельних марок. Американці занепокоєні недостатньою співпрацею посадовців, відповідальних за боротьбу з цим явищем. Тож, можна прогнозувати подальше зміщення акцентів у «інтелектуально-правовій» політиці США стосовно України саме в цьому напрямку.

Розмова з «національним піратом»

Саме таке визначення — «національний пірат» — дав найбільшому заводу з виробни-цтва дисків в Україні «Росток-CD» віце-прем'єр-міністр Олег Рибачук. У зв'язку з кампанією щодо розгляду «сотівських» законопроектів пролунала ціла серія заяв урядовця про наявність у країні виробництва контрафактних дисків. Це викликає подив з огляду на відсутність оприлюднених доказів цього явища з боку вітчизняної влади та представників зарубіжних правовласників.

Визнаючи, що досі точка зору виробників дисків на шпальтах «Інтелектуальної власності» була представлена меншою мірою, ніж інших сторін, публікуємо інтерв'ю з Юрієм Скрипком, головою Асоціації українських виробників оптичних носіїв інформації та директором ПП «Росток-CD».

Юрій Скрипко — «ветеран» CD -бізнесу. Він у цій сфері з другої половини 90-х, коли проблема виробництва піратських дисків в Україні тільки починала виходити на найвищий політичний рівень. Перш ніж очолити минулого року «Росток- CD », працював на заводі директором з питань зовнішніх зв'язків.

Запитання про те, що Юрій Скрипко думає про згадані заяви віце-прем'єра, готувалося на завершення розмови, однак Юрій Ігорович сам виявив ініціативу. Він говорив голосно та впевнено, супроводжуючи мало не кожну висловлену думку ударом долоні по столу:

— Ви чули: як віце-прем'єр Рибачук заявив, що син колишнього прем'єр-міністра причетний до виробництва піратських дисків?

«ІВ»: Це правда?

— Ні. Пан Масол справді є засновником нашого підприємства, але хіба він причетний до виробництва піратських дисків? Коли пана Рибачука запитали, скільки часу потрібно, щоб подолати піратство, він сказав: «Одна ніч». У підтексті розуміється, що треба закрити «Росток», і все — боротьба з піратством виграна. Нісенітниця.

Наприкінці квітня керівники українських заводів зустрічалися з представниками американського посольства в Україні. Ми повідомили про обладнання, яке в нас є, що нам не має сенсу виробляти піратську продукцію, навіть десяту частину тих обсягів, про які щоразу йдеться в доповідях офісу торговельного представника США щодо «Списку 301» — десятки мільйонів контрафактних дисків.

Плюндрувати свою ж країну перед різними, як я їх називаю, «ворогами», це — не державний, а блюзнірський підхід.

«ІВ»: Подібні підозри звучали не тільки з боку IFPI , але й від деяких учасників ринку, які замовляють диски. Начебто «Росток» щось там піратує... (Ю.С. скривився) Це було раніше, років два тому. Йшлося про те, що ви виробляєте більше, ніж замовляють.

— Розумієте... Може, може... Я не знаю такого. Такої інформації у мене тоді не було, бо я працюю в цій структурі з 97-го року, коли працював завод «Машел». Я весь час був директором з питань зовнішніх зв'язків, до лютого 2004 року. Може, це було при попередньому директорові «Ростка- CD » Олегові Пуріку. Але то міг бути мізер.

Я не кажу, що то було. Бо не володію цією інформацією. Я знаю, що таке колись робив «Болідиск» (був розташований у Києві, на території заводу «Сатурн»). Ось вони працювали на повну потужність. Наприкінці 90-х організувалися, а коли був прийнятий закон у 2002 році — поїхали звідси, частина в Росію, частина в Білорусь.

Це пояснює, чому був великий опір нашій пропозиції внести в закон норму про те, що ініціатор перевірки, який заявляє про підозри щодо виробництва піратських дисків на заводі, якщо вони не підтвердилися, повинен відповідати матеріально. У нас під час перевірки вони беруть зразки дисків з усіх машин і виробництво майже зупиняється.

Вони ж не хотіли таких змін до закону, щоб мати змогу заважати працювати заводу. Це в той час, як законодавством врегульовані перевірки, наприклад, податкової, позачергова перевірка якої може проводитися тільки з визначених підстав. Зате перевірку Держдепартаментом інтелектуальної власності можна хоч кожен день ініціювати за заявою якогось, начебто власника прав чи навіть не власника, а такої організації як IFPI — і ні за що не відповідати.

Але закрити виробництво компакт-дисків в Україні неможливо, хоча б тому, що ми — не пірати. Вони намагалися це зробити при прийнятті закону в 2002 р. і це замовлення до сих пір виконує представництво IFPI . Бо стоїть новий завод у Польщі — 14 DVD -ліній — готовий виробляти диски для України. Тільки спершу треба закрити виробництво дисків в Україні.

«ІВ»: Розкажіть, будь-ласка, яка нині ситуація з виробництвом DVD в Україні.

— На «Ростку» виробництво розпочалося у вересні. У перший місяць ми зробили тисяч, мабуть, зо двадцять. Це 1/30 потужності. Зараз виробляємо 1/3 потужності DVD-лінії. З місяця в місяць кількість замовлень збільшується.

Ринок DVD розвивається поступово: потребує певного часу, щоб гравці ринку змогли вкладати гроші в купівлю прав, отримувати з цього прибуток, який потім знову вкладати. Це пов'язано з тим, що обсяг грошових коштів, які повинні бути вкладені в права для повноцінного ринку DVD в Україні, в 15-20 разів більший, ніж у ринок аудіопродукції. Тому основним питанням легального ринку DVD в Україні є спроможність вітчизняних замовників, рекордингових компаній вкладати гроші в купівлю прав.

«ІВ»: Є чотири підприємства і є держава. Всі розуміють, що через весь цей гамір навколо виробництва піратських дисків економіка країни щороку втрачає десятки, якщо не сотні, мільйонів доларів, якщо говорити тільки про санкції США і не враховувати побічних ефектів. І заводи теж втрачають від перевірок. У 2000 році уряд і виробники дисків підписали Меморандум про співпрацю...

— Правильно, тодішній прем'єр-міністр, а сьогодні Президент України Віктор Ющенко підписав — в мене є копія.

«ІВ»: Тож, де ваша співпраця з урядом, щоб обом сторонам було краще? Що ви запропонували для виходу з цієї ситуації?

— Ми намагалися налагодити діалог — він повинен передувати співпраці. Поки що його не було, бо, попри все, наш уряд «прямує» до СОТ. На тлі цього ніхто не подумав, що не треба плюндрувати національне промислове виробництво оптичних носіїв інформації, яке випускає продукцію світового рівня.

«ІВ»: Прем'єр-міністр Юлія Тимошенко сказала, що всі законопроекти щодо СОТ узгоджено з національними товаровиробниками.

— Ні. Я хотів з нею зустрітися, але мені це не вдалося, ніхто в уряді зі мною не хотів зустрічатися.

«ІВ»: Ви подавали уряду якісь пропозиції до проекту закону?

— Ми витратили багато зусиль для пояснення нашої точки зору на вади проекту закону, доповнення його нормами, що могли б поліпшити ситуацію з піратською продукцією в Україні. Ці пропозиції вносили депутати Верховної Ради, але всі вони були відкинуті. Знаєте чому? Мені відверто сказали в американському посольстві: «Цей проект закону повинен бути прийнятий у тому вигляді, у якому він є. Навіть кому не можна переставляти, бо наші експерти його переглядали і дали згоду. Як щось буде змінено, знову наші експерти аналізуватимуть і тоді процес виключення України зі «Списку 301», а, отже, й вступу до СОТ, затягнеться». А я запитую: «На яких підставах Україну було включено в цей список? Чому нас не запросили, коли вивчали це питання? У нас є дані. Ми багато чого б спростували, посперечалися б».

«ІВ»: IFPI каже, що річна потужність українських заводів — 50 млн дисків.

— Лінія CD може виробляти приблизно 15 тис. дисків на добу. Але це, коли вона включена і працює безперервно, але є т.зв. коефіцієнт завантаження обладнання — 0,7: для ремонту, зміни стамперів8. Крім того, ми робимо тиражі по 500, 1000 дисків. Таким чином, як мінімум 15 разів на добу необхідно перезапускати машину. Річна потужність виходить: 8 ліній ґ 350 днів ґ 15 000 дисків ґ коефіцієнт 0,7 = близько 30 млн. дисків.

При цьому у Росії діють 250 ліній з виробництва дисків, у т.ч. 50-60 ліній для DVD . Крім того, в мене є інформація, що приблизно 40 ліній розташовані в лісах, про них навіть російська влада не знає. А в Китаї — приблизно 3000 ліній. От і порахуйте, як Україна може бути піратом номер один з менш, ніж десятьма лініями.

«ІВ»: За Вашими даними, минулого року вироблено 22 млн дисків. А IFPI каже, що в Україні річний попит на диски становить всього 15 млн.

— Але ж 60% ринку становить піратська продукція (контрабандн i CD та DVD , записані в Україні CD - R ). Гадаю, попит становить 40-50 млн.

«ІВ»: Якби Ви були в Уряді, яким чином боролися б із поганим іміджем України щодо виробництва піратських дисків?

— На мою думку, треба було залишити СІД-код. Піратство — це хвороба, епідемія. Якщо вона виникає — вводять карантин, тимчасово обмежують право на переміщення людей. Але це робиться з метою подолання хвороби. СІД-код і є карантином.

«ІВ»: А якщо вимога наявності СІД-кодів на імпортних дисках суперечить правилам СОТ?

— Карантин також суперечить праву людей на вільне переміщення. Так само й тут: варто було б потримати СІД-коди ще один чи півтора року, а потім скасувати. Крім того, чому це Україна повинна мати «хреста на лобі», а всі інші можуть наносити СІД-коди добровільно. Це мені нагадує дії фашистів під час другої світової війни, коли представники деяких націй повинні були мати позначку на собі. Так само з СІД-кодом: Україну позначили як «унтерменша», другорядного гравця.

«ІВ»: Виходить, вимога запровадити СІД-коди, передбачена законом 2002 року, пішла вам на користь?

— Так. Спочатку треба було пристосуватися — зробити гравірування СІД-кодів тощо, але потім все нормалізувалося. Пристосувати виробництво для нанесення СІД-коду на одній заводській лінії коштує 800 євро. Невже це така велика сума, яку «Майкрософт» чи хтось інший, хто хоче ввозити диски в Україну, не може витратити?

«ІВ»: До чого тут «Майкрософт»?

— Американське посольство стверджувало, що вимога наявності СІД-кодів на дисках, що імпортуються в Україну, перешкоджатиме таким виробникам дисків, як «Майкрософт», ввозити диски в Україну.

«ІВ»: СІД-код — це ініціатива IFPI , сфера діяльності якої — музика. А «Майкрософт», який не має жодного відношення до музики, не хоче, щоб IFPI вирішувала, чи видавати йому СІД-код.

— Так, «Майкрософт» великий і гордий, але ж Україна теж повинна бути гордою: або всі СІД-кодовані, або й у нас це повинно бути добровільною справою. До ухвалення поправок ми мали хороший закон, якого треба було тільки дотримуватися та виконувати.

«ІВ»: Що очікуєте від унесених змін?

— Збільшення «піратки» на ринку в Україні. Це значить, що наш розвиток гальмуватиметься. Але основний наслідок прийняття цих змін віддалений: якщо невідомо, на яких підставах Україну включили до «Списку 301», потім виключають тільки на підставі прийняття закону, а не на підставі аналізу ринку, то згодом, у будь-який політичний момент, коли треба Україну «прижучити» і за мотузочку трішки зашморгнути, витягається жупел «найбільшого пірата світу». Держава стає політично прив'язаною.

«ІВ»: Дивна ситуація — голова ДДІВ Микола Паладій говорить практично те ж саме що й Ви: доказів піратства немає, заводам невигідно виробляти диски, але в той же час Держдепартамент підтримував прийняття цього закону.

— Він був вимушений. Тому, що був тотальний пресинг уряду і Президента: «Нам треба до СОТ, тому всі сили — на те, щоб туди вступити». Міністр економіки Сергій Терьохін казав, що з прийняттям закону про інтелектуальну власність Україна наблизиться до СОТ. Але навіщо на урядовому рівні вводити в оману людей? Закон не про інтелектуальну власність, а про оптичні носії інформації.

«ІВ»: Міжнародний альянс інтелектуальної власності (IIPA*) у лютневому поданні до офісу торговельного представника США стосовно «Списку 301» висловив своє невдоволення тим, що ДДІВ не був у курсі того, що з'явився новий виробник дисків — «Одисей-диск».

— «Одисей-диску» ще нема як такого. IIPA користується даними, наданими IFPI , представництву якої треба виправдовувати свою присутність в Україні. Тому вони такі чутки й передають. Є «Одисей», одеська компанія, яка випускає аудіо і відеодиски. Вони їх замовляють у нас, у « CD -Мастер» у Києві, у Херсоні —«Амітрон». Можливо, «Одисей» планує зробити свій завод, може, це прозвучало на якихось переговорах з питань закупівлі обладнання.

Своїми даними про Україну IFPI вводить світовий загал в оману. Жодного разу не було сказано чесно, що піратство в Україні — це проблема контрабанди, що Україна є країною транзиту контрабанди в Європу, сама наповнена контрабандою з Росії і від цього страждає.

Прийнятий проект закону ніяк не розглядає боротьбу з контрабандою, і навіть погіршує стан боротьби з цим явищем, тому що він скасував основну ознаку диску, який легально імпортований в Україну — СІД-код. Контрабанда є основним тягарем на нашій шиї. Вона не тільки заважає місцевому виробнику, але й дозволяє IFPI звинувачувати Україну в піратстві.

«ІВ»: Яке місце в холдингу «Росток» займає компанія «Росток-рекордз»?

— Кожен повинен робити свою справу. Напряму з нами працюють компанії, які замовляють 50, 100, 200 тисяч дисків щомісяця і самі мають ліцензію на отримання контрольних марок, а спеціалізація «Росток-рекордз» — дрібні замовники. Заводу не потрібно, щоб у нас голова боліла з ще й цією ліцензією. У нас і так перевірок багато, а ще вішати на себе контрольні марки — це божевілля.

«ІВ»: «Росток-рекордз» отримує контрольні марки, отже, відповідає за своїх замовників.

— Так. Але хто може робити експертизу договору про передання прав? Хіба що спеціалізовані підрозділи МВС. Коли мені дають примірник угоди, я її не перевіряю, а просто підшиваю в папку — я не маю засобів перевірити її достовірність. Незважаючи на це, на мене законодавство покладає відповідальність. Весь закон написаний під диктування американців так, щоб найбільший тягар, найбільша кількість перевірок і найбільша відповідальність лягали на виробника дисків. Хоча піратами є не виробники, а замовники компакт-дисків. Але замовників треба десь шукати.

«ІВ»: Так ви ж з ними регулярно спілкуєтеся.

— Будь-ласка, якщо є сумніви щодо піратської продукції, ми дамо юридичні адреси, контактні телефони, як це ми і робимо за запитами прокуратури.

«ІВ»: Взагалі, скільки разів останнім часом вас перевіряли?

— Тільки в цьому році було дві перевірки ДДІВ.

«ІВ»: Обидві разом з IFPI?

— Так. Кожного разу IFPI тут як тут. Тільки потім вони пишуть: «перевірка проведена непрофесійно, бо не було представників силових структур». Але не пишуть, що при цих двох з Держдепартаменту було чотири співробітники IFPI , з яких один — англієць. Інспектори Держдепартаменту подивилися, відібрали зразки. А представники IFPI у кожну дірку пальцем залазили. Так чому ж тоді вони пишуть, що «перевірка проведена непрофесійно»? Вони ж самі перевіряли. Брехня знову-таки, на якій побудована робота IFPI . Чому вона діє? Тому, що наш уряд «гнеться». Відповідно так з нами себе й поводять іноземні «порадники».

Примітки:

* За даними Ю.Скрипка до тексту

*У другому кварталі ц.р. Державна митна служба України затримала 281 тисячу неліцензійних дисків (День, № 126, 16 липня 2005) до тексту

*Приміром http://www.cd.kiev.ua - доволі якісний інтернет-сайт, розрекламований саморобними наклейками у київському метрополітені, пропонує записи DVD по 13 грн, а CD - по 6. Доставка додому безкоштовна! до тексту

*IIPA об'єднує 6а американських асоціацій правовласників у різних сферах авторського правав і суміжних прав: AAP (книги), BSA та ESA (програмне забезпечення), IFTA (телебачення і фільми), MPAA (кіно), RIAA (фонограми) до тексту