«Боротьба з піратством — поза пріоритетами держави», — вважають учасники кіноринку

Ігор Ігнатьєв, компанія «Люксор-Україна»: «Ситуація, яка існує в Україні, склалася досить давно і полягає в тому, що для правоохоронних органів, крім ДДІВ, проблеми інтелектуальної власності залишаються не пріоритетними. При виявленні піратства органи влади здебільшого реагують справами про адміністративні правопорушення. У співробітників правоохоронних органів і порушників, як правило, немає розуміння, за що садити: ти нікого не вбив, нічого особливого не зробив. Ну, продав диск, прокрутив з піратського DVD у кінотеатрі. Ну, заплатив штраф або дав хабара. На цьому все й закінчується. Завдання наше і тих структур, які розуміють особливість цих справ (ДДІВ, Мінкульту — адже піратський ринок безконтрольний, там продаються будь-які фільми, в тому числі ті, які містять сцени насилля та порнографію), — перевернути свідомість структур виконавчої та судової влади. Більшість судових справ зводиться нанівець. Або справу віддають на дослідування тому, що суддя просто не розуміє, про що йдеться, або закривають за відсутністю складу злочину.

Потрібно повернути свідомість у той бік, що захист прав інтелектуальної власності важливий не тільки для правовласників, але й для держави Україна. І ми можемо один одному в цьому допомогти — організовувати семінари, зустрічі, розробляти методичні посібники для правоохоронних органів, для суддів, збільшити чисельність управління інспекторів (ДДІВ — ред.). На одну область немає навіть одного інспектора. Не кажучи вже про величезний Київ, де, напевне, на один ринок «Петрівка», потрібно з десяток інспекторів, щоб вони постійно курсували між рядами. Це стосовно ринку home video. А щодо ринку кінотеатрального, то основний бич тут — піратське публічне відео. Коли в кінотеатрі фільм тільки починають показувати, ціни доволі високі (10-30 грн), тому що маємо серйозний рівень обслуговування, хорошу якість звуку та зображення. А поруч стоїть піратський кінотеатр, який показує фільми за 2-3 грн з піратського DVD, і люди йдуть саме туди. Держава з цього нічого не має. Пірати не тільки у правовласників, але й у держави забирають шматок хліба. Тому боротьба з піратством вигідна не лише з політичної, але й економічної точок зору. Ось цього чиновники органів виконавчої влади до кінця не розуміють».

Юрій Михайлов, компанія «Пік-відео»: «Для мене основна проблема — це лоток на вулиці. Якщо завод не матиме точки збуту, він припинить займатися піратством. Частка легального ринку в країні становить 20%, за окремими позиціям — «аж» 40%. Але це там, де цілеспрямовано ми співпрацюємо з усіма органами, проводимо перевірки, відстежуючи певні позиції, скажімо, блокбастери, у які вкладено величезні гроші.

У нас розгалужена мережа складів по країні, і коли приїжджають наші «регіонали», у всіх одне запитання: «Хлопці, а чому ви з нами про піратство говорите? Ви в столиці не можете навести лад. Я сьогодні гуляв Хрещатиком. Навіщо ви мені кажете, що за тиждень — реліз (випуск нового продукту — ред.), і я його повинен добре продавати. Адже Хрещатик уже завалений цими дисками».

Ще один момент. 19 інспекторів — це насмішка над усіма учасниками ринку, хто знімає фільми, продає та відстежує права на них.

Щодо зацікавленості держави. Тут немає ніякої політики. Все засновано на грошах. Якщо поглянути на співвідношення легальної та піратської продукції на ринку — видно можливість суттєвого збільшення надходження податків? Чому я повинен доказувати державі: «Дайте мені можливість заплатити більше податків»? Це держава має мені сказати: «Я вам створю поле, а ви, будьте ласкаві, принесіть чесно податки». Я розумію, що ми повинні робити це спільно, але хотілося б, щоб держава проштовхувала цю тему в першу чергу, допомагаючи всім контролюючим органам і змушуючи нас працювати в цих рамках. А то виходить, що ініціатива тільки від нас і тих (органів — ред.), діяльність яких пов'язана з перевірками.

Ігор Ігнатьєв: «Коли вводили контрольні марки України, питання про те, легальна продукція чи ні, начебто мало б відпасти. Адже, що може бути простіше, навіть для найменш освіченого міліціонера — прийшов на «точку», подивився — «продукція без марок», узяв велику коробку, склав диски та відніс до суду. Все. Але насправді цього немає. У цьому плані інспектори могли б допомогти. Навіть не треба правовласників, оскільки товар взагалі без марок. Прийшли та все забрали. Далі можна розбиратися.

Наприклад, випущено блокбастер «Сволота». З'явився піратський товар. Правовласник пише заяву до МВС, до Держдепартаменту. Заява, вказівки розсилаються по областях. Поки ця машина запрацює, пірати вже своє зароблять. У результаті правовласник продасть мізерну кількість дисків. Так, пізніше піратів схоплять. Але час уже згаяно. Тож діяти потрібно на випередження.

Далі. Закон про розповсюдження примірників творів чітко каже: не можна продавати товар на необладнаних місцях. Візьміть будь-яку точку на «Петрівці» — хіба вони обладнані? У переходах, крім засклених лотків (у них можуть бути необхідні температурні умови, щоб була можливість перевірити запис), — стоїть стіл та відкрита коробка з дисками. По-перше — диски без марок. Одна стаття закону. По-друге — місце продажу необладнане. Що може бути простіше? Міська влада дає вказівку міліції, міліція знищує ці точки».

Представник компанії-видавця фільмів на умовах анонімності підтвердив в інтерв'ю «ІВ», що до Держдепартаменту із заявами про порушення прав інтелектуальної власності компанія не звертається: «Не віримо, що силами інспекторів можна щось зробити. Координаційна рада (правоохоронних та контролюючих органів на чолі з головою ДДІВ — ред.) практично не працює. Якщо міліція зі своїм штатом (у кожній області 2-3 особи), з налагодженими з правовласниками стосунками не надто (бореться з піратством — ред.), то що казати про інспекторів».

(Записав Маркіян Перетятко)