Затвердження Президентом України нової концепції судової реформи засвідчило: на нас чекає продовження вже звичних для цієї гілки влади трансформацій. Звісно, зміни потрібні. Щоправда, час змін, згідно з древньою східною мудрістю — не найкращий для життя. Останній приклад — початок формування системи адміністративних судів, завдяки якому не одна судова справа виявилася «замороженою».

Тепер, згідно з квітневою концепцією, текст якої публікуємо в цьому номері, перебудова чекає й на систему господарських судів. По-перше, правила, за якими розглядають цю категорію справ, визнано такими, що не відповідають сучасним тенденціям розвитку цивільного судочинства. По-друге, господарські суди передбачено об'єднати із загальними в систему цивільних судів.

До того ж, Президент окреслив плани щодо вирішення низки загальних для всіх судів проблем, як-то: неефективність виконання рішень, недостатня прозорість та перевантаженість органів правосуддя, наявність сприятливих умов для одержання слугами Феміди вигод, сумнівних з точки зору законності.

Приємно, що держава не закриває очі на гострі проблеми. Це важливий крок для їх вирішення. Але навряд чи варто громаді покладатися тільки на державу, аби захистити свої права.

На нашу думку, один з ефективних шляхів, що дозволить не перекладати проблеми судів на учасників системи інтелектуальної власності, лежить у площині розвитку альтернативних способів урегулювання спорів.

Третейські суди та центри медіації спрямовують сторони до компромісу і пошуку оптимального вирішення конфлікту, дозволяючи зекономити і час, і кошти. Вони ж, як визнається у концепції, дозволять розвантажити державні суди.

Гадаю, інтелектуально-правовій громадськості варто замислитися над можливістю створення подібних інституцій, які спеціалізувалися б саме на спорах з «нашої» вузької проблематики. Це допоможе вирішити ще одне наболіле питання — забезпечення високого рівня фаховості того, хто вирішує спори, пов'язані з патентами, авторським правом чи комерційними позначеннями.

Певний прогрес у цьому напрямку начебто є — з'являються третейські суди, а вітчизняні юридичні компанії, що спеціалізуються на інтелектуальній власності, дедалі активніше придивляються до переваг медіації.

Але, якщо у США переважна більшість спорів вирішується у досудовому порядку і звернення до державного суду розглядається скоріше як виняток, то у нас поки — все навпаки.

Звісно, для появи попиту на послуги недержавних органів урегулювання спорів таким установам необхідні авторитетні фахівці, які власне і розглядали б спори. Мабуть, при бажанні, їх можна знайти і у спеціалізованих науково-дослідних інститутах, і серед судових експертів та адвокатів.

Можливо, чергова «перебудова» судової системи змусить учасників сфери інтелектуальної власності навчитися вирішувати спори самостійно?