Захист прав інтелектуальної власності - за яким кодексом?
З набранням чинності Кодексом адміністративного судочинства виникли труднощі з відмежуванням адміністративної від цивільної та господарської юрисдикцій при судовому захисті прав інтелектуальної власності. «Інтелектуальна власність» звернулася до фахівців з проханням висловити свою точку зору з цього питання.
Антоніна Пахаренко-Андерсон, патентний повірений: «Якщо розглядати питання щодо анулювання охоронних документів, то їх як розглядав, так і буде розглядати господарський суд. Але що стосується оскарження актів органів виконавчої влади, наприклад, ДДІВ та МОН, ми подаємо проти них позов, але пізніше все одно залучаємо володільця прав. Ми начебто оскаржуємо офіційний акт, проте в той же час тут виникають колізії між одним володільцем прав та іншим. Це повинен розглядати господарський суд.
У такому разі виходить «розрив»: щодо одного об'єкта виникає маса справ. Одна розглядатиметься в господарському суді, друга — в загальному, третя — в адміністративному. Це все повинно бути зосереджено в одних руках. [Немає значення, чи] буде це адміністративний, господарський чи спеціалізований патентний суд — це не повинно дробитися».
Володимир Радомський, патентний повірений: «Якщо сторонами спору є заявник, який оскаржує адміністративне рішення, і Департамент інтелектуальної власності — це стосується лише їх відносин. Якщо заявником є фізична особа, такий спір розглядатиме суд загальний, якщо юридична — адміністративний. Тобто на сьогодні — це господарський суд, але розгляд справи відбувається за кодексом адміністративного судочинства.
Якщо цей спір відбувається не тільки між [заявником-юридичною особою та] Держдепартаментом, тоді — це господарський спір. Тут відносини не публічно-правові а приватно-правові.
Сьогодні немає однозначності в правозастосувальній практиці. Я не бачу нічого поганого в тому, щоб ці спори розглядалися виключно в господарському суді. Там вже створені спеціалізовані колегії, підготовлені кадри. [Розгляд справ у господарських судах] просто буде якіснішим, ніж у судах загальних чи адміністративних, для яких теж треба готувати суддівський корпус не тільки за новим кодексом, але й стосовно інтелектуальної власності»
Олена Орлюк, директор НДІ інтелектуальної власності АПрН: «У спорах, що виникають у сфері інтелектуальної власності, йдеться про захист цивільних прав та інтересів, а не про порушення у сфері публічно-правових інтересів. Відповідно, немає правових підстав при вирішення питання про підсудність справ, у яких розглядають спори про порушення прав інтелектуальної власності, говорити про можливість передання їх з юрисдикції господарських судів судам адміністративним (незалежно від стадії розгляду, в т.ч. і касаційної). Основною причиною, яка дозволяє зробити такий висновок, є превалювання в даному контексті приватно-правових інтересів над публічно-правовими».
Роман Куйбіда, керівник проектів Центру політико-правових реформ: «Потрібно чітко визначитися, що є метою позивача. Якщо він має на меті визнати за собою право інтелектуальної власності, і оспорює наявність цього права в іншої особи, то можна стверджувати, що це — господарський спір.
У кожному конкретному випадку питання про те, за правилами якого виду судочинства потрібно розглядати справу, має вирішувати суд. Тому проблеми з розмежуванням юрисдикції можна подолати за допомогою судової практики. Останнє слово буде за відповідними вищими спеціалізованими судами та Верховним Судом. І це не перший такий досвід. Проблеми з визначенням підсудності свого часу виникали й між загальними та арбітражними судами. Судова практика успішно справлялася з ними».
(запитував Маркіян Перетятко)