Сьогодні ми все частіше чуємо слова: криза управління, криза влади, які вживаються з прикметниками — світова, і що особливо прикро, українська.

Підтверджується невмирущість старого прислів'я — знання розуму не додають. Наші можновладці всі мають, як мінімум, по дві-три вищі освіти, а державного розуму так і не проявляють.

У пошуках розумних управлінських рішень українські посадовці все частіше звертаються до вчених. Новим прикладом пошуку співпраці науки і влади стала вереснева розширена виїзна нарада представників державних органів з керівниками провідних галузевих наукових та науково-дослідних установ України. Чи вдалася ця спроба? На це запитання ви зможете відповісти, ознайомившись з матеріалом рубрики «Державне регулювання». На нашу думку, Перший віце-прем'єр-міністр (під головуванням якого проходила ця нарада) хотів почути фахову думку науковців, а почув, на жаль, думки переважно функціонерів від науки — кожен із яких презентував свої, переважно, заангажовані інтереси, а ось щодо розмови про пріоритети розвитку українського суспільства — виявився не готовим.

Сьогодні навіть у верхніх ешелонах української влади не має чіткого розуміння, що нову інноваційну економіку неможливо побудувати з використанням старих управлінських методів. На наш погляд, роль держави — визначити державні пріоритети в усіх сферах життя, створити прозорі законодавчі умови для роботи і контролювати їх дотримання.

Існує вислів: для того, щоб щось змінилось на краще, необхідно довести ситуацію до абсурду. Зараз абсурд проявляється усюди, час вже починати зміни! А тому, українські посадовці, визначтеся врешті-решт з пріоритетами розвитку нашої коханої України! Бо не йти вперед — означає рухатись назад.

За радянських часів навчали мислити по-державному всіх, починаючи з кухарки, — спочатку думай про батьківщину, а потім про себе. Час показав — вони були праві. Шукаючи свій інтерес, наші урядовці згадують про Україну лише перед виборами: і обіцяють, обіцяють, обіцяють… Хочеться їм всім сказати: не зашкодь, якщо не можеш допомогти!

За ким правда і хто твердо хоче досягти мети, той здобуде перемогу, але лише там буде перемога, де є згода! Але для цього держава повинна мати цілі і плани, щоб зрозуміти і визначити — куди рухаємося, чого прагнемо, і найголовніше, яким чином, завдяки чому і на основі чого.