Інноваційні ініціативи Івченка
Голова Державного агентства з інвестицій та інновацій добивається для цієї структури спеціального статусу. Під час «круглого столу» з питань використання інтелектуального потенціалу у конференц-залі Національної академії наук 11 жовтня ц.р. Віктор Івченко розповів про те, якою він бачить державну політику у цій сфері, та про час, коли новостворений орган запрацює реально.
народився 30 квітня 1950 року в Одеській області. Закінчив Одеський політехнічний інститут (1972 р.) та Київський інститут інвестиційного менеджменту (2003 р.). Трудову діяльність почав з 1974 р. інженером Всесоюзного науково-дослідницького інституту телебачення. Працював секретарем Жовтневого райкому комсомолу Одеси, керівником туристичних підприємств міста та області, керівником спортивного клубу Іллічівського морського торгівельного порту, головним інженером виробничого об'єднання «Одесаоблтара», директором Асоціації культурного розвитку та Фонду відродження м. Одеса. З 1992 р. працює у Києві відповідальним секретарем Координаційної ради з питань економічної реформи Кабінету Міністрів, завідуючим відділом Адміністрації Президента, членом Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, головою Міжнародного фонду сприяння інвестиціям. З 1999 р. — голова Ради Національного депозитарію, а з 2000 р. — голова НДУ. Одружений **, має сина та двох доньок.
В. Івченко був призначений на посаду керівника Агентства 19 липня ц.р. указом Президента України. Після цього Віктор Ющенко видав указ про створення Національної ради з інвестицій та інновацій як дорадчого органа при Президентові та Агентства — для забезпечення діяльності Ради. Втім, навіть через три місяці згодом не з'явилися ні положення про ці органи, ні затверджений персональний склад Національної ради. На думку В. Івченка, цьому завадили «вересневі події, які дещо відволікли увагу Президента».
У ході засідання В. Івченко запропонував включити до складу Національної ради вищих державних посадовців, провідних вітчизняних та іноземних промислових інвесторів, представників великих інвестиційних структур (як правило, іноземного походження, які працюють на українському ринку), а також об'єднань громадських організацій, у першу чергу тих, які представляють інвестиційний бізнес. «Таким чином ми матимемо механізм обговорення і визначення державної політики в галузі інвестицій та інновацій», — сказав він.
«Ми пропонуємо створити механізм забезпечення роботи Національної ради не у вигляді групи чиновників, як це було завжди, а у вигляді експертних груп за різними на-прямками інноваційної та інвестиційної діяльності, які будуть наповнені якраз вами і вашими іноземними колегами», — розповів В. Івченко, звертаючись до понад шести десятків представників підприємств наукоміст-ких галузей, наукових та науково-дослідних установ, які зібрались на «круглому столі».
Агентство В. Івченко в майбутньому бачить центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом. За його словами, Національна Рада створена при Президентові, конституційні повноваження якого у сфері інвестицій та інновацій «не дуже великі на сьогодні, і значно зменшаться після того, як вступить у дію конституційна реформа». При цьому, як запевнив В. Івченко, спеціальний статус Агентства полягатиме тільки в тому, що воно забезпечить роботу Ради та експерт-них груп.
Керівник Агентства також розповів про своє бачення державної політики у сфері інновацій та інвестицій. «Не дай нам Бог дожити до часу, коли знову держава буде здійснювати інвестиційну чи інноваційну діяльність», — сказав В. Івченко. На його думку, роль держави повинна звестися до правової підтримки процесу, його економічного стимулювання та організаційного забезпечення.
«Йдеться не тільки про державні інститути. Надзвичайно велику роль, особливо в економіці, відіграють саморегулюючі організації, що об'єднують учасників ринку. Якщо ми інституціонально не забезпечимо реалізацію норм законодавства, які є і ще будуть, то можемо його вже не поліпшувати — позитивного результату все одно не буде», — сказав голова Агентства.
У той час як одні учасники «круглого столу» висловили сподівання на поліпшення ситуації у галузі інновацій внаслідок створення нового агентства, були й такі, хто пропонував, щоб за цю галузь відповідали інші органи.
Так, патентний повірений Сергій Дроздович запропонував підвищити статус Державного департаменту інтелектуальної власності, з тим, щоб той не був підвідомчий Міністерству освіти і науки, і «відповідав за те, за що повинен відповідати».
Олег Хименко, координатор проекту в Українському центрі інноватики та патентно-інформаційних послуг, сказав, що у країнах, економіки яких є найбільш конкурентоспроможними у світі, питаннями інновацій займається міністерство торгівлі та промисловості.
Відразу після підписання Президентом указу про створення Агентства, голова Української федерації вчених Володимир Семиноженко висловив думку, що створення Агентства закладає основу для конфлікту президентської та урядової прерогатив в інноваційній сфері. «В українському законодавстві, питання інноваційної політики розглядаються винятково у контексті політики науки і технологій, а не через призму інвестиційної діяльності. Розривати науку та інновації — це все одно, що, наприклад, замість одного Міністерства фінансів, зробити два: Міністерство залізних монет і Міністерство паперових купюр», сказав В. Семиноженко в інтерв'ю інтернет-виданню «proUA».
В. Івченко, крім роботи над Агентством, вже понад п'ять років керує ЗАТ «Національний депозитарій України», багато в чому номінальною держструктурою, яка повинна забезпечувати розвиток національної депозитарної системи, функціонування єдиної системи депозитарного обліку та обслуговування обліку цінних паперів.
Свої інноваційні ініціативи голова Агентства оприлюднив якраз напередодні запланованих загальних зборів НДУ. Ці збори вдруге поспіль не відбулися, і були перенесені на грудень. У жовтні також розгорівся скандал між НДУ та професійними учасниками фондового ринку з приводу створення єдиного депозитарію, після чого рада НДУ визнала за доцільне об'єднатися з депозитарієм, заснованим професійними учасниками ринку — ВАТ «Міжрегіональний Фондовий Союз».
Тим часом роботу з визначення державної політики у галузі інновацій та інвестицій взяв на себе інший орган при Президенті — Консультативна р ада з питань іноземних інвестицій. 20 жовтня ц.р. цей консультативний орган в оновленому складі та під головуванням Віктора Ющенка, серед іншого, наголосив на необхідності запровадження уніфікованих з міжнародними правил та інструментів інвестування і ведення бізнесу, а також запровадження системи публічної звітності керівників державних органів щодо результатів їх роботи у сфері інвестицій та інновацій. Крім українських високопосадовців, членами Ради є представники великого іноземного бізнесу. Як повідомила керівник прес-служби НДУ Ніна Соколова, В. Івченко не входить до складу Консультативної ради, проте був присутній на її засіданні.
— Вікторе Анатолійовичу, Ви сказали, що держава не повинна займатися інноваціями. Ви, як голова Держагентства з інвестицій та інновацій, хочете створювати венчурні фонди чи тільки розробляти законодавство? Якщо тільки розробляти законодавство, то існують Мінпромполітики, МОН, на яких вже покладено подібні завдання. Чи не виникне дублювання функцій?
— Я ніколи не говорив, що держава не повинна займатися інвестиціями та інноваціями. Держава не повинна здійснювати інвестиції та обслуговувати інноваційний процес безпосередньо. Вона має відігравати роль координатора і організатора: щодо правової сфери та інституціонального забезпечення реалізації законодавства. Намалювати таку схему для держави, оптимізувати її, виходячи з тих завдань, які стоять перед суспільством — це одне з найближчих завдань.
І в цьому контексті необхідно розмежувати — бізнес повинен робити все, що він може робити. А держава має сприяти йому в цьому. Про методи сприяння я вже говорив — нормальне законодавство, податкове стимулювання або обмеження у випадку, якщо виникають негативні тенденції. А також створення та підтримка роботи інститутів, які забезпечуватимуть цей процес.
Не йдеться обов'язково про створення державних інститутів. Державний орган повинен виконувати функції моніторингу ситуації, впливу на певні негативні явища, які виникають у відповідній сфері. Головне — ми маємо розробити механізми саморегулювання. А саме: системні інститути ринку, професійні асоціації його учасників. Серед таких інститутів, зрозуміло, необхідні і венчурні фонди.
Що стосується дублювання функцій державних органів в інвестиційному та інноваційному процесах, то нам до цього дуже далеко. На мою думку, кожне галузеве міністерство або відомство повинно у своїй сфері організовувати інноваційний процес і створювати умови для інвестицій. Сьогодні в Україні проблемою є низька капіталізація об'єктів для інвестування, поганий менеджмент і облік. Ось цим і необхідно займатися кожному відомству. Є чимало роботи для відомств і в інноваційній сфері, адже в кожній галузі свої, відмінні від інших, інновації.
Щодо дублювання Агентством функцій МОН та Мінекономіки, то воно дійсно можливе, однак, по-перше, ми живемо не на різних планетах — ніщо не заважає налагодити нормальну міжвідомчу взаємодію; по-друге, роботи у сфері інвестицій та інновацій в Україні стільки, що ми ще не скоро її виконаємо навіть спільними зусиллями; по-третє, є Президент України, повноважень якого достатньо, щоб перерозподілити сфери відповідальності державних органів.
Для мене, як і для всіх громадян України, очевидно те, що сьогоднішня система роботи державних органів не відповідає суспільним потребам, оскільки не забезпечує необхідного рівня інвестиційних послуг та інноваційного розвитку.
— Микола Паладій, голова Держдепартаменту інтелектуальної власності, який просуває декого з винахідників, говорив про те, що стосовно розробки одного з них Ви звернетеся з доповіддю до Президента. Чи не є це прикладом того, що держава безпосередньо здійснює інновації?
— Ні. Справа в тому, що роль держави у підтримці наукових процесів та інноваційних процесів — різна. Наука вивчає питання, більшість з яких на етапі наукового пошуку не мають практичного виходу. До речі, у науковому пошуку негативний результат так само корисний, як і позитивний. І якщо з десятка наукових проектів один дає позитивний результат, то й це — ще не інновація. Винахід, щоб стати основою інновації, повинен бути закладений в основу якогось технологічного процесу. Після цього зразок може тиражуватися та впроваджуватися. З моменту, коли він уже впроваджений і може використовуватися у виробництві підприємцями — держава у цій справі залишається без роботи. Однак держава повинна знайти те, що, дасть суспільству позитивні результати і підтримати їх, у тому числі організаційно, фінансово, щоб не тільки завершити цей пошук, а й перейти до практичного застосування винаходу.
Ринкове застосування починається з того, коли хоча б хтось на ринку побачить можливість комерційного втілення винаходу. До того, як це відбудеться, винахід є річчю в собі. Довести цю річ «до кондиції», до можливості застосування у виробництві, це — справа держави. Ніхто інший не піклуватиметься про суспільство — більше немає кому. Особливо, якщо йдеться про реальні, великі проекти, і, відповідно, великі кошти та зусилля.
— Тобто, на Вашу думку, держава повинна фінансувати проекти щодо новітніх джерел енергії чи лікування раку, про які говорить Микола Паладій?
— Стовідсотково. Навіть, якщо результати цих досліджень будуть негативними. Ми будемо знати, що в цьому напрямі нічого не знайдено, щоб шукати в інших напрямках. Держава повинна опікуватися інтересами суспільства, а це — очевидний суспільний інтерес.
Разом з тим, держава не повинна займатися комерційною діяльністю, тому що вона є надзвичайно поганий, я б навіть сказав — небезпечний для оточення — конкурент. У державних органах є багато талановитих менеджерів, які могли б бути бізнесменами, але вони не повинні цим займатися, оскільки сидять у державному візку, де створені такі умови, за яких з ними ніхто не може конкурувати.
— Коли реально, на Вашу думку, запрацюють Агентство і Рада?
— Де-юре створено і те, й інше. Але де-факто немає членів Ради, немає положення про Агентство. Я сподіваюся, що до кінця жовтня ми таки зможемо принципово визначитися щодо правової основи їхньої роботи. Тобто до середини листопада мають бути прийняті нормативно-правові акти з цього приводу. І максимум, про що я можу мріяти, це те, що мені після цього дадуть ще місяць-півтора, аби завершити організаційний період, розсадити людей і почати видавати реальну роботу.
(розмову вів Маркіян Перетятко)
* фото та біографічну інформацію надано прес-службою НДУ (до тексту)
**дружина - Віра Ульянченко, народний депутат, одна з найближчих соратниць В.Ющенка (до тексту)