Консультант Олена ЛЄВІЧЕВА, начальник відділу прав на позначення ДП "Український інститут промислової власності", м. Київ Запитання: Чи може бути підставою для припинення дії свідоцтва на знак для товарів і послуг довідка Головного міжрегіонального управління статистики про вилучення суб'єкта господарської діяльності з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (далі — ЄДРПОУ)? Чи може бути підставою для припинення права власності на знак для товарів і послуг внесення до ЄДРПОУ судового рішення про ліквідацію юридичної особи (власника) у зв'язку з визнанням її банкрутом? Відповідь: Для відповіді на ці запитання звертаємося до Цивільного кодексу України (далі — ЦКУ). Відповідно до пунктів 1 та 2 статті 191 ЦКУ підприємство є єдиним майновим комплексом, що використовується для здійснення підприємницької діяльності. До складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, зокрема і право на торговельну марку. Відповідно до частини 3 статті 424 Цивільного кодексу України майнові права інтелектуальної власності, зокрема майнові права на торговельну марку, можуть відповідно до закону бути вкладом до статутного капіталу юридичної особи, предметом договору застави та інших зобов'язань, а також використовуватися в інших цивільних відносинах. Згідно з частиною 1 статті 61 Господарського кодексу України (далі — ГКУ) претензії кредиторів до суб'єкта господарювання, що ліквідується, задовольняються з майна цього суб'єкта, якщо інше не передбачено цим Кодексом та іншими законами. Майном, відповідно до статті 139 ГКУ, визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб'єктів. Майно, що залишилося після задоволення претензій кредиторів, у разі ліквідації суб'єкта господарювання, відповідно до частини 4 статті 61 ГКУ використовується за вказівкою власника. Тобто, у разі ліквідації юридичної особи майнові права інтелектуальної власності на знак для товарів і послуг могли бути використані як для задоволення вимог кредиторів, так і за вказівкою власника. Отже, факт ліквідації юридичної особи та надання відповідної довідки ЄДРПОУ не може бути єдиною підставою для припинення чинності майнових прав інтелектуальної власності на знак для товарів і послуг. Відповідно до частини 3 статті 110 ЦКУ , якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа ліквідується в порядку, встановленому законом про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом. Умови та порядок визнання суб'єкта підприємницької діяльності банкрутом та застосування ліквідаційної процедури встановлює Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі — Закон). При цьому, у разі банкрутства суб'єкта господарювання право на торговельну марку відповідно до пункту 7 статті 157 ГКУ оцінюється разом з іншим майном цього суб'єкта. Відповідно до пункту 1 статті 32 Закону після завершення усіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс. Якщо за результатами ліквідаційного балансу після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, то відповідно до пункту 2 статті 32 Закону України господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи-банкрута. Таким чином, оскільки під час ліквідаційної процедури юридичної особи у зв'язку з визнанням її банкрутом майнові права інтелектуальної власності на знак для товарів і послуг могли бути використані для задоволення вимог кредиторів, тобто набути нових власників, то довідки про внесення до ЄДРПОУ судового рішення про ліквідацію юридичної особи у зв'язку з визнанням її банкрутом не достатньо для припинення права власності на знак для товарів і послуг. У такому випадку необхідно представляти ліквідаційний баланс. Консультант Вероніка БЕРЕЗАНСЬКА, заступник головного редактора "ІВ" з питань експертизи, фахівець у сфері інтелектуальної власності, м. Київ Запитання: На яких підставах суд визначає розмір компенсації суб'єкту авторського права і (або) суміжних прав за порушення його прав? Відповідь: Відповідно до статті 440 Цивільного кодексу України (далі — ЦКУ) майновими правами інтелектуальної власності на твір є: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом. Майнові права на твір належать його авторові, якщо інше не встановлено договором чи законом. Згідно зі статтею 443 ЦКУ використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених цим Кодексом та іншим законом. Статтею 445 ЦКУ встановлено, що автор має право на плату за використання його твору, якщо інше не встановлено цим Кодексом та іншим законом. Згідно зі статтею 50 Закону України "Про авторське право та суміжні права" (далі — Закон) порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту, є, зокрема, вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові та майнові права суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав. Відповідно до пункту "г" частини 1 статті 52 Закону, при порушеннях будь-якою особою авторського права та (або) суміжних прав, передбачених статтею 50 цього Закону, суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право подавати позови про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав, або виплату компенсацій. Згідно з пунктом "г" частини 2 статті 52 Закону компенсація визначається судом у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу. Цією ж частиною статті 52 Закону передбачено, що при визначенні компенсації замість відшкодування збитків або стягнення доходу суд зобов'язаний у вище зазначених межах визначити розмір компенсації, враховуючи обсяг порушення та (або) наміри відповідача. Таким чином, стягнення компенсації є одним з видів відповідальності за порушення авторського права, який застосовується як альтернативний захід у випадку неможливості точного обчислення завданих у зв'язку з правопорушенням збитків та розміру отриманого порушником доходу. У визначенні розміру такої компенсації суди мають виходити з конкретних обставин справи і загальних засад цивільного законодавства, встановлених статтею 3 ЦКУ, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності. Розмір компенсації має визначатися судом у межах заявлених вимог у залежності від характеру порушення, ступеня вини відповідача та інших обставин. При цьому розмір компенсації входить до предмета доказування зі справи. Вищевикладену правову позицію відображено і у пункті 33 рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 10.06.2004 № 04-5/1107 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" (із змінами, внесеними згідно з рекомендаціями президії Вищого господарського суду України від 16.01.2008 № 04-5/5), де зазначено: "Крім відшкодування збитків як загального способу захисту порушених прав, відповідно до пункту "г" частини першої статті 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" суб'єкт авторського права і (або) суміжних прав може вимагати виплати компенсації замість відшкодування збитків або стягнення доходу. У вирішенні відповідних спорів господарським судам слід мати на увазі, що компенсація підлягає виплаті у разі доведення факту порушення майнових прав суб'єкта авторського права і (або) суміжних прав, а не розміру заподіяних збитків. Таким чином, для задоволення вимоги про виплату компенсації достатньо наявності доказів вчинення особою дій, які визнаються порушенням авторського права і (або) суміжних прав. Стягнення зазначеної компенсації є одним з видів відповідальності за порушення авторського права, який застосовується як альтернативний захід у випадку неможливості точного обчислення завданих у зв'язку з правопорушенням збитків та розміру отриманого порушником доходу. У визначенні розміру такої компенсації господарським судам необхідно виходити з конкретних обставин справи і загальних засад цивільного законодавства, встановлених статтею 3 Цивільного кодексу, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності. Розмір компенсації визначається судом у межах заявлених вимог у залежності від характеру порушення, ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується: тривалість порушення та його обсяг (одно- або багаторазове використання об'єкта авторського права); передбачуваний розмір збитків потерпілої особи; розмір доходу, отриманого внаслідок правопорушення; кількість потерпілих осіб; наміри відповідача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо. Відповідні мотиви визначення розміру компенсації мають бути наведені в судовому рішенні". Таким чином, у відповідності з нормами чинного законодавства щодо обов'язковості належного мотивування судового рішення суд повинен визначити розмір компенсації із належним обґрунтуванням та з посиланням на встановлені ним фактичні обставини справи. Теми попередніх консультацій: Економіка: Чи є можливим відтворення ставки роялті у гривнях після введення в дію Національного стандарту № 4? Чи потрібно додатковою угодою змінювати ставку роялті, яка відтворена у гривнях, на відсотки у договорах, які укладені до введення в дію Національного стандарту № 4? Патенти: У чому полягає правова охорона промислових зразків? Інформація: Яка інформація відноситься до об'єктів права інтелектуальної власності... Економіка: Як ведеться податковий та бухгалтерський облік комп'ютерних програм? Патенти: Чи зобов'язаний роботодавець укладати угоди з винахідником, що отримав патент? Патенти: Як сплачувати збори за дії, пов'язані з охороною прав? Митниця: Коли товар містить об'єкти права інтелектуальної власності... Розпорядження правами: Реєструємо факт передачі прав без реєстрації договору © ТОВ "Аспект-2003", 2005 e-mail: journal@intelvlas.com.ua, тел.: 8 (044) 200-88-58