Консультант Вероніка БЕРЕЗАНСЬКА, заступник головного редактора "Інтелектуальна власність" з питань експертизи, фахівець у сфері інтелектуальної власності, м. Київ Запитання: Чи може автор передати організації колективного управління права на управління майновими правами на свої твори, що будуть створені у майбутньому? Відповідь: Відповідно до статті 11 Закону України «Про авторське право і суміжні права» від 23.12.1993 р. № 3792-XII, в редакції Закону від 11.07.2001р. № 2627-ІІІ (далі — Закон) авторське право на твір виникає з моменту створення твору, тобто з моменту вираження твору в об'єктивній формі. Згідно зі статтею 440 Цивільного кодексу України (далі — ЦК України) майновими правами інтелектуальної власності на твір є: право на використання твору; виключне право дозволяти використання; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; та інші майнові права, встановлені законом. Відповідно до законодавства майнові права на твір належать його авторові, якщо інше не встановлено договором чи законом. Згідно зі статтею 443 ЦК України використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, зазначених ЦК України та іншим законом. Статтею 445 ЦК України вказано, що автор має право на плату за використання його твору, якщо інше не встановлено ЦК України та іншим законом. Відповідно до частини першої статті 47 Закону суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав можуть доручати управління своїми майновими правами організаціям колективного управління. Згідно із першої частиною статті 48 Закону організації колективного управління діють на основі статутів, що затверджуються в установленому порядку і в межах повноважень, одержаних від суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав. За приписами частини другої статті 48 Закону організації колективного управління не мають права займатися комерційною діяльністю чи використовувати будь-яким способом об'єкти авторського права і (або) суміжних прав, доручені їм для управління. Відповідно до частини восьмої статті 33 Закону усі майнові права на використання твору, які передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені. Майнові права, не зазначені в авторському договорі як передані суб'єктом авторського права, вважаються такими, що не передані, і зберігаються за ним. Згідно із частиною третьою статті 33 Закону предметом договору про передання прав на використання твору не можуть бути права, яких не було на момент укладання договору. Відповідно до приписів глави 75 ЦК України майнові права на твір можуть бути передані автором або особою, яка володіє такими правами, відповідно до закону повністю або частково іншій особі, на умовах, визначених ліцензією, ліцензійним договором, договором про створення на замовлення і використання такого твору, договором про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності. Частина п'ята статті 1109 ЦК України встановлює, що предметом ліцензійного договору не можуть бути права на використання об'єкта права інтелектуальної власності, які на момент укладання договору не були чинними. Як бачимо, авторське право на твір виникає з моменту створення твору, а предметом договору про передання прав на використання твору та ліцензійного договору не можуть бути права, яких не було на момент укладання договору. Таким чином, згідно з наведеними приписами чинного законодавства автор не може передати організації колективного управління права на управління майновими правами на свої твори, що будуть створені у майбутньому. Запитання: Чи надає чинне законодавство можливість оспорити правильність призначення місцевим судом судової експертизи в апеляційних та касаційних інстанціях? Відповідь: Відповідно до роз'яснень Вищого господарського суду України, які містяться в пункті 8 Оглядового листа ВГСУ від 14.12.2007 № 01-8/974 господарський суд апеляційної чи касаційної інстанції не може переглядати правильність призначення місцевим судом судової експертизи окремо від перегляду рішення суду першої інстанції по суті спору, враховуючи наступне. Відповідно до частин першої та другої статті 41 Господарського процесуального кодексу України (далі — ГПК) для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом. Остаточне коло цих питань встановлюється господарським судом в ухвалі. За приписами частини п'ятої статті 42 ГПК висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу. Частиною першою статті 106 ГПК встановлено, що ухвали місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку у випадках, передбачених цим Кодексом та Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». У статті 41 ГПК та інших нормах цього Кодексу не передбачено можливості оскарження в апеляційному порядку ухвали місцевого господарського суду про призначення судової експертизи. Отже, положення ухвали суду першої інстанції, що стосуються призначення судової експертизи, не підлягають перегляду в апеляційному порядку, тоді як оцінку експертному висновку (в тому числі й щодо компетенції експертів, якості та повноти експертного дослідження) господарський суд має дати, приймаючи рішення по суті спору. У свою чергу, суд апеляційної інстанції, діючи в межах наданих йому статтями 99, 101 ГПК повноважень, повинен перевіряти правильність призначення місцевим судом судової експертизи та оцінювати її висновки лише під час перегляду справи за апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції по суті спору. Запитання: Чи передбачена чинним законодавством неможливість передання відповідачем права власності на зареєстровані за оспорюваними патентами корисну модель та промисловий зразок іншій особі до закінчення розгляду спору? Відповідь: Згідно зі статтею 1114 ЦК України державній реєстрації підлягає факт передання виключних майнових прав інтелектуальної власності. До таких прав відносяться і виключні майнові права інтелектуальної власності, зокрема, на такі об'єкти права інтелектуальної власності, як корисні моделі та промислові зразки. Державну реєстрацію договорів про передання майнових прав інтелектуальної власності здійснює Державний департамент інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України згідно з відповідними нормативними актами. У чинному законодавстві відсутні приписи, які б не допускали передання відповідачем права власності на зареєстровані за оспорюваними патентами корисну модель чи промисловий зразок іншій особі (особам) до закінчення розгляду спору судовими інстанціями. Однак для унеможливлення вчинення дій, спрямованих на уникнення відповідальності за порушення права інтелектуальної власності, в тому числі вищезазначеним шляхом, законодавство передбачає можливість застосування заходів до забезпечення позову на будь-якій стадії судового процесу. Саме про такі ситуації надає роз'яснення Вищий господарський суд України в пункті 7 Оглядового листа ВГСУ від 14.12.2007 № 01-8/974 наголошуючи, що можливість вчинення дій, спрямованих на уникнення відповідальності за порушення права інтелектуальної власності, затягування вирішення спору та унеможливлення виконання рішення суду зі справи може бути підставою для застосування заходів до забезпечення позову на будь-якій стадії судового процесу. Відповідно до статті 66 ГПК господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або зі своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Згідно зі статтею 67 ГПК позов зокрема може забезпечуватися забороною відповідачеві вчиняти певні дії та забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору. Клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову у даному випадку може бути мотивовано наявною можливістю передання відповідачем права власності на корисну модель та промисловий зразок іншій особі (особам), що призведе до безконтрольного розширення кола осіб, прав і інтересів яких стосується вирішення даного спору, та може не лише утруднити, але й зробити неможливим виконання рішення господарського суду у випадку передання права власності на зареєстровані за оспорюваними патентами корисну модель та промисловий зразок іншій особі (особам), які не беруть участь у цьому судовому процесі. Крім того, у клопотанні позивача про вжиття заходів до забезпечення позову доцільно просити забезпечення позову шляхом заборони відповідачеві передавати будь-якій особі (особам) право власності на корисну модель та промисловий зразок за оспорюваними патентами та надавати будь-якій особі (особам) дозвіл на використання цих об'єктів права інтелектуальної власності, а Державному департаменту інтелектуальної власності — вирішувати будь-які питання з цього приводу, вносити відповідні зміни до Державних реєстрів патентів України та здійснювати офіційні публікації. Теми попередніх консультацій: Інформація: Яка інформація відноситься до об'єктів права інтелектуальної власності... Економіка: Як ведеться податковий та бухгалтерський облік комп'ютерних програм? Патенти: Чи зобов'язаний роботодавець укладати угоди з винахідником, що отримав патент? Патенти: Як сплачувати збори за дії, пов'язані з охороною прав? Митниця: Коли товар містить об'єкти права інтелектуальної власності... Розпорядження правами: Реєструємо факт передачі прав без реєстрації договору © ТОВ "Аспект-2003", 2005 e-mail: journal@intelvlas.com.ua, тел.: 8 (044) 200-88-58