Щодо заборони використання знака для товарів і послуг

Створено: Четвер, 16 червня 2011, 16:35

Відповідь: Відповідно до законодавства України майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку належать власнику відповідного свідоцтва або власнику міжнародної реєстрації (частина друга статті 495 Цивільного кодексу України (далі — ЦК України).
Відповідно до Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» (далі — Закон) право власності на знак підтверджується свідоцтвом. Власник свідоцтва має право використовувати зареєстрований знак та інші права визначені цим Законом. Свідоцтво надає його власнику виключного права забороняти іншим особам використовувати без його згоди позначення схоже із зареєстрованим знаком щодо зазначених у свідоцтві товарів і послуг якщо в результаті такого використання це позначення і знак можна сплутати (стаття 16 Закону).
Статтею 20 Закону передбачено що будь-яке посягання на права власника свідоцтва передбачені статтею 16 цього Закону у тому числі здійснення без згоди власника свідоцтва дій для яких необхідна його згода та підготовка до здійснення таких дій вважається порушенням прав власника свідоцтва що тягне за собою відповідальність відповідно до чинного законодавства України.
Згідно зі статтею 16 Закону свідоцтво на знак надає його власнику права використовувати знак. При цьому використанням знака визнається: нанесення його на будь-який товар для якого знак зареєстровано упаковку в якій міститься такий товар вивіску пов’язану з ним етикетку нашивку бирку чи інший прикріплений до товару предмет збереження такого товару із зазначеним нанесенням знака з метою пропонування для продажу пропонування його для продажу продаж імпорт (ввезення) та експорт (вивезення); застосування його під час пропонування та надання будь-якої послуги для якої знак зареєстровано; застосування його в діловій документації чи в рекламі та мережі Інтернет.
Знак вважається використаним якщо його застосовано у формі зареєстрованого знака а також у формі що відрізняється від зареєстрованого знака лише окремими елементами якщо це не змінює в цілому відмітності знака.
Також свідоцтво надає його власнику виключного права забороняти іншим особам використовувати без його згоди якщо інше не передбачене цим Законом:
— зареєстрований знак стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг;
— зареєстрований знак стосовно товарів і послуг споріднених з наведеними у свідоцтві якщо внаслідок такого використання можна ввести в оману щодо особи яка виробляє товари чи надає послуги;
— позначення схоже із зареєстрованим знаком стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг якщо внаслідок такого використання ці позначення і знак можна сплутати;
— позначення схоже із зареєстрованим знаком стосовно товарів і послуг споріднених із зазначеними в свідоцтві якщо внаслідок такого використання можна ввести в оману щодо особи яка виробляє товари чи надає послуги або ці позначення і знак можна сплутати.
Виключне право власника свідоцтва забороняти іншим особам використати без його згоди зареєстрований знак не поширюється на:
— здійснення будь-якого права що виникло до дати подання заявки або якщо було заявлено пріоритет до дати пріоритету заявки;
— використання знака для товару введеного під цим знаком в цивільний оборот власником свідоцтва чи за його згодою за умови що власник свідоцтва не має вагомих підстав забороняти таке використання у зв’язку з подальшим продажем товару зокрема у разі зміни або погіршення стану товару після введення його в цивільний оборот;
— некомерційне використання знака;
— усі форми повідомлення новин і коментарів новин;
— добросовісне використання ними своїх імен чи адрес.
Згідно з нормою цієї статті на вимогу власника свідоцтва таке порушення повинно бути припинено а порушник зобов’язаний відшкодувати власнику свідоцтва заподіяні збитки.
Власник свідоцтва може також вимагати усунення з товару його упаковки незаконно використаного знака або позначення схожого з ним настільки що їх можна сплутати або знищення виготовлених зображень знака або позначення схожого з ним настільки що їх можна сплутати.
Захист прав на торговельні марки (знаки для товарів і послуг) в Україні здійснюється в судовому та іншому встановленому законом порядку.
Правові норми що регулюють правовідносини пов’язані із захистом прав інтелектуальної власності зокрема на торговельні марки містяться в Цивільному Господарському Кримінальному Митному кодексах України Кодексі України про адміністративні правопорушення та інших актах законодавства.
Захист прав інтелектуальної власності на торговельні марки здійснюється шляхом передбачених законом форм засобів і способів захисту. Загальним є судовий порядок а захист прав в адміністративному порядку здійснюється у випадках прямо зазначених у законі.
Захист прав на торговельні марки здійснюється в межах цивільного адміністративного кримінального і митного законодавства а власник прав має можливість звернутися за захистом своїх прав до суду або до відповідних правоохоронних та контролюючих органів.
Згідно з положенням частини першої статті 432 ЦК України будь-яка особа має право звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної власності.
Відповідно до статті 21 згаданого вище Закону юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини що виникають у зв’язку з застосуванням цього Закону а суди згідно з їхньою компетенцією вирішують зокрема спори про порушення прав власника свідоцтва.
Таким чином на підставі згаданих вище правових норм у разі якщо власник прав на торговельну марку вважає що будь-яка особа порушує його права або охоронювані законом інтереси то він має право звернутися за захистом своїх прав до суду.
Статтею 124 Конституції України встановлено що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів а також привласнення цих функцій іншими органами або посадовцями не допускаються.
Принагідно повідомляємо про те що сьогодні переважна кількість справ пов’язаних з торговельними марками у тому числі з порушеннями прав на них розв’язується судами в порядку цивільного господарського та адміністративного судочинства.
При розгляді справ цієї категорії суд зобов’язаний виходити із суті порушення завданої майнової і моральної шкоди а також з можливого доходу який міг би отримати порушник.
Таким чином на підставі викладених правових норм щодо захисту прав інтелектуальної власності на торговельні марки описаних вище способів і засобів захисту таких прав інфраструктури державних органів які здійснюють захист та їх компетенції здійснюється захист прав інтелектуальної власності на торговельні марки як національними власниками прав так і іноземними.