Консультант Олексій ГАЩИЦЬКИЙ начальник відділу захисту прав інтелектуальної власності Управління нетарифних заходів регулювання Державної митної служби України м. Київ

16 червня 2011

Митниця (Державна митна служба України) припинила митне оформлення продукції щодо якої є підозра що вона є контрафактною. Пізніше відбуваються переговори між власником прав та імпортером і власник прав погоджується що підозрілі товари мають бути знищені в обмін на його обіцянку відкликати будь-які претензії. Які процесуальні заходи необхідно здійснити для знищення товару що залишається на митному складі?

ЄДРПОУ і припинення дії свідоцтва на знак

16 червня 2011

Чи може бути підставою для припинення дії свідоцтва на знак для товарів і послуг довідка Головного міжрегіонального управління статистики про вилучення суб єкта господарської діяльності з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (далі — ЄДРПОУ)? Чи може бути підставою для припинення права власності на знак для товарів і послуг внесення до ЄДРПОУ судового рішення про ліквідацію юридичної особи (власника) у зв язку з визнанням її банкрутом?

Підстави визначення розміру компенсації за порушення авторських і суміжних прав

16 червня 2011

На яких підставах суд визначає розмір компенсації суб єкту авторського права і (або) суміжних прав за порушення його прав?

Чи можуть громадяни України отримати Євразійський патент?

16 червня 2011

Чи можуть громадяни України отримати Євразійський патент?

Ставка роялті у гривнях і Національний стандарт оцінки прав ІВ

16 червня 2011

Кабінет Міністрів України постановою № 1185 від з жовтня 2007 року затвердив Національний стандарт № 4 Оцінка майнових прав інтелектуальної власності . Згідно з п. 3 Національного стандарту № 4 — ставка роялті — частка бази роялті у відсотковому виразі яка використовується для визначення величини роялті . Інститут при укладанні ліцензійних договорів ставку роялті відбиває як у відсотках від ціни продукції так і у фіксованому грошовому відбитті (у гривнях). Наприклад: За надання виключної ліцензії на використання корисної моделі захищеної патентом № ____ Ліцензіат здійснює відрахування (роялті) Ліцензіарові у розмірі 5 (п ять)% без ПДВ з кожного реалізованого пристрою . Чи є можливим відтворення ставки роялті у гривнях після введення в дію Національного стандарту № 4? Чи потрібно додатковою угодою змінювати ставку роялті яка відтворена у гривнях на відсотки у договорах які укладені до введення в дію Національного стандарту № 4?

Інформування про наявність об єктів ІВ у товарі який пропонується до продажу чи ввозиться в Україну

16 червня 2011

Чи можливо якимось чином інформувати про те що товар який пропонується до продажу чи перетинає митний кордон України містить об єкти інтелектуальної власності що мають правову охорону в Україні?

Державна реєстрація договору і факту передання виключних майнових прав ІВ

16 червня 2011

Реєстрація факту передання виключних майнових прав інтелектуальної власності які є чинними після їх державної реєстрації здійснюється на підставі договору про передання виключних майнових прав (далі — договір).

Процедура подання до Державного департаменту інтелектуальної власності розгляду публікації та внесення до відповідних державних реєстрів відомостей про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності визначається інструкціями затвердженими наказами Міністерства освіти і науки України і зареєстрованими у Міністерстві юстиції України. Такими інструкціями є: Інструкція про подання розгляд публікацію та внесення до реєстру відомостей про передачу права власності на винахід (корисну модель) та видачу ліцензії на використання винаходу (корисної моделі затверджена наказом МОН від 16.07.2001 № 521 і зареєстрована у Мін юсті 30.07.2001 за № 644/5835 Інструкція про подання розгляд публікацію та внесення до реєстру відомостей про передачу права власності на знак для товарів і послуг та видачу ліцензії на використання знака (міжнародного знака) для товарів і послуг затверджена наказом МОН вiд 03.08.2001 № 576 і зареєстрована в Мін юсті 17.08.2001 за № 718/5909 Інструкція про подання розгляд публікацію та внесення до реєстру відомостей про передачу права власності на промисловий зразок та видачу ліцензії на використання промислового зразка затверджена наказом МОН вiд 03.08.2001 № 574 і зареєстрована в Мін юсті 17.08.2001 за № 716/5907 та Інструкція про подання розгляд публікацію та внесення до реєстру відомостей про передачу права власності на топографію інтегральної мікросхеми та видачу ліцензії на використання топографії інтегральної мікросхеми затверджена наказом МОН від 03.08.2001 № 577 і зареєстрована в Мін юсті 17.08.2001 за № 719/5910. Відповідно до цих інструкцій для реєстрації факту передання виключних майнових прав інтелектуальної власності до Держдепартаменту подаються такі документи: — заява про публікацію та внесення до реєстру відомостей; — договір або нотаріально засвідчений витяг з договору; — документ про сплату збору за внесення до реєстру відомостей; — довіреність оформлена з дотриманням вимог чинного законодавства якщо документи від імені сторони договору подає представник у справах інтелектуальної власності (патентний повірений) або інша довірена особа.

Для реєстрації факту передання виключних майнових прав інтелектуальної власності не обов язково подавати сам договір достатньо подати нотаріально засвідчений витяг з договору.

Які права отримує користувач купуючи примірник комп ютерної програми?

16 червня 2011

Це питання є дуже важливим як для суб єктів ринку програмного забезпечення так і для фіскальних органів які з метою визначення податкової бази і об єкта оподаткування мають розуміти що відбувається: продаж фізичного об єкта —примірника програми чи передання авторських прав на комп ютерну програму. Якщо правомірно реалізується примірник комп ютерної програми це в жодному разі не передбачає передання авторських прав як це і визначено положеннями чинного законодавства про те що авторське право і право власності на матеріальний об єкт в якому втілено твір не залежать одне від одного та відчуження матеріального об єкта в якому втілено твір не означає відчуження авторського права і навпаки. В такому випадку є цілком правомірним нарахування в повному обсязі податків як у разі здійснення певної товарної операції. Однак на ринку програмних продуктів існує практика коли правовласник пропонує приєднання до ліцензійного договору чим власне підтверджує надання користувачу права на використання комп ютерної програми певним чином та за певних умов тобто має місце «надання права на користування будь-яким авторським правом на... комп ютерні програми». Це ж саме стосується і створення програм на замовлення. Є досить поширеною ситуація коли замовник сплативши за створення об єкта на замовлення фактично отримує в користування примірник програми який він може використовувати лише шляхом отримання корисних властивостей такого об єкта без будь-яких власне авторських прав а усі авторські права залишаються у розробника. У такому разі треба зазначити що при комерційному введенні в обіг правомірно відтвореного примірника комп ютерної програми фізична або юридична особа яка правомірно володіє таким примірником має право без письмового дозволу автора (чи іншої особи яка володіє майновими авторськими правами) на користування такою комп ютерною програмою за її прямим призначенням. При цьому застосування примірника комп ютерної програми за її прямим призначенням з метою отримання її корисних властивостей не являється використанням твору а є користуванням (експлуатацією) примірником комп ютерної програми. Враховуючи зазначене з метою визначення прав особи яка на законних підставах володіє примірником комп ютерної програми і має право використовувати його за прямим призначенням для отримання корисних властивостей цього примірника програми найближчим часом до чинного законодавства буде введена така норма: «при комерційному введенні в оборот правомірно відтвореного примірника комп ютерної програми особа яка правомірно володіє таким примірником має право без письмового дозволу автора (чи іншої особи яка є суб єктом авторського права) на користування цим твором за його прямим призначенням». Із зазначеного аспекту користування примірником об єкта авторського права випливає ще одне важливе питання – «вичерпання прав» тобто припинення будь-яких авторських прав на примірник твору після його першого продажу. Цей аспект є дуже важливим особливо для масових «коробкових» версій комп ютерних програм які після введення їх в обіг у вигляді примірника на електронному носієві можуть продовжувати свій шлях від одного власника до іншого. Так Директива Ради Європейського співтовариства про правову охорону комп ютерних програм від 14.05.91 р. № 91/250/ЄЕС передбачає що «перший продаж примірника програми в Співтоваристві носієм права або з його згоди вичерпує право на розповсюдження цього примірника в Співтоваристві за виключенням права контролю за подальшим використанням програми чи її примірника». Вичерпання авторських прав означає що автор при першому введенні в обіг примірника комп ютерної програми в ціні реалізації такого примірника вже отримав авторську винагороду за використання шляхом отримання корисних властивостей комп ютерної програми. Для автора не має значення яка особа персонально отримує корисні властивості цієї програми якщо при цьому не порушуються його права. Перший продаж чи інше передання права власності на примірник комп ютерної програми автором або особою яка має майнові авторські права або з їх згоди вичерпує право на розповсюдження цього примірника в Україні за виключенням права контролю за подальшим використанням програми чи її примірника та права дозволяти найм прокат оренду примірника програми. І відповідно при подальшій реалізації примірника програми мова йде лише про відчуження об єкта (носія) який містить в собі комп ютерну програму.

Захист документів що містять комерційну таємницю переданих підряднику

16 червня 2011

Можливість встановлення правового режиму комерційної таємниці передбачена ст.ст. 505-508 Цивільного кодексу України (далі — ЦК) та ст.ст. 11 23 Закону України «Про господарські товариства» (далі — Закон).

Відповідно до ЦК комерційною таємницею є інформація яка є секретною в тому розумінні що вона в цілому чи в певній формі та сукупності її складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб які звичайно мають справу з тим видом інформації до якого вона належить у зв язку з цим має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності вжитих особою яка законно контролює цю інформацію. Комерційною таємницею можуть бути відомості технічного організаційного комерційного виробничого та іншого характеру за винятком тих які відповідно до закону не можуть бути віднесені до комерційної таємниці.

Згідно із статтею 506 ЦК майновими правами інтелектуальної власності на комерційну таємницю є:

1) право на використання комерційної таємниці;

2) виключне право дозволяти використання комерційної таємниці;

3) виключне право перешкоджати неправомірному розголошенню збиранню або використанню комерційної таємниці;

4) інші майнові права інтелектуальної власності встановлені законом.

При цьому майнові права інтелектуальної власності на комерційну таємницю належать особі яка правомірно визначає інформацію комерційною таємницею якщо інше не встановлено договором. Такою особою може бути як фізична так і юридична особа яка здійснює господарську діяльність та має монопольне право на інформацію яка з точки зору тієї чи іншої особи є комерційною таємницею. Такі особи є первинними суб єктами права інтелектуальної власності на комерційну таємницю. До вторинних суб єктів права інтелектуальної власності на комерційну таємницю відносяться фізичні та юридичні особи яким у зв язку із службовим становищем або за інших законних підстав відома інформація що складає комерційну таємницю.

Таким чином суб єкт господарської діяльності має право на комерційну таємницю на визначення складу та обсягу відомостей що її характеризують а також право вимагати від працівників допущених до відомостей що становлять комерційну таємницю дотримання встановленого порядку правил її використання та зберігання.

На відміну від інших об єктів права інтелектуальної власності права на які набуваються за відповідною процедурою та за участю державних органів визнання інформації комерційною таємницею не вимагає державної реєстрації або здійснення інших формальностей.

Положення щодо комерційної таємниці мають бути закріплені у статутних документах що дає право суб єкту господарської діяльності вимагати захисту інтересів підприємства в державних та судових органах включати вимоги про захист конфіденційної інформації в усі види договорів а також вимагати відшкодування нанесеної шкоди.

Виключне майнове право інтелектуальної власності — дозволяти використання комерційної таємниці — здійснюється перш за все шляхом передання права на використання комерційної таємниці на підставі договору та встановлення в ньому заборони на її розголошення третім особам. Використання комерційної таємниці може мати місце лише з дозволу правовласника або уповноваженої законом чи договором особи. Будь-яке використання комерційної таємниці без дозволу зазначених осіб вважається незаконним.

Іншим видом майнових прав інтелектуальної власності на комерційну таємницю є виключне право правовласника перешкоджати не тільки неправомірному використанню комерційної таємниці але й її розголошенню або збиранню. Під розголошенням комерційної таємниці слід розуміти ознайомлення з відомостями що її становлять інших осіб без згоди її правовласника особою якій ці відомості були довірені у встановленому порядку або стали відомі у зв язку з виконанням службових обов язків.

Щодо окремих суб єктів господарської діяльності то чинне законодавство містить положення про обов язок не розголошувати комерційну таємницю та конфіденційну інформацію про їх діяльність а саме:

— п. 3 ч. 1 ст. 117 ЦК України покладає такий обов язок на учасника господарського товариства;

— ст. 11 Закону передбачає що учасники товариства зобов язані не розголошувати комерційну таємницю та конфіденційну інформацію про діяльність товариства;

— згідно з ст. 23 Закону посадові особи повинні зберігати комерційну таємницю та конфіденційну інформацію і несуть за її розголошення відповідальність передбачену чинним законодавством України та установчими документами товариства.

З правової точки зору комерційна таємниця є засобом захисту від недобросовісної конкуренції в межах здійснення прав інтелектуальної власності. Саме тому відповідно до статей 16 17 18 і 19 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» не допускається недобросовісна конкуренція до якої зокрема належить неправомірне збирання розголошення і використання комерційної таємниці без згоди її власника.

Неправомірним збиранням комерційної таємниці вважається знаходження протиправним способом відомостей що відповідно до законодавства України становлять комерційну таємницю якщо це завдало чи могло завдати шкоди господарюючому суб єкту (підприємцю).

У разі вчинення всіх указаних протиправних дій особа чиї права інтелектуальної власності на комерційну таємницю порушені має право звернутися до органу державної влади за захистом свої порушених прав та інтересів. Захист прав на комерційну таємницю здійснюється в судовому або адміністративному (Антимонопольний комітет України) порядку.

Відповідно до ст. 162 Господарського кодексу України суб єкт господарювання володілець технічної організаційної або іншої комерційної інформації має право на захист від незаконного використання цієї інформації третіми особами за умов що ця інформація має комерційну цінність оскільки вона невідома третім особам і до неї немає вільного доступу іншими особами на законних підставах а володілець інформації вживає належних заходів до охорони її конфіденційності.

Відповідно до статей 231 232 Кримінального кодексу України передбачена відповідальність за незаконний збір з метою використання або використання відомостей що складають комерційну таємницю а також її розповсюдження.

Припинення проявів недобросовісної конкуренції в адміністративному порядку зокрема може здійснюватись відповідно до ст. 164-3 Кодексу про адміністративні правопорушення (далі — КпАП) яка передбачає штраф у розмірі від 9 до 18 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за отримання розповсюдження та використання комерційної таємниці з метою заподіяння шкоди діловій репутації або майну іншого підприємця. С таття 164-3 КпАП поширюється тільки на посадових осіб працівників учасників господарського товариства тобто суб єктом відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення визначено фізичну особу (у тому числі службову) а за Законом України «Про захист від недобросовісної конкуренції» за порушення комерційної таємниці до адміністративної відповідальності можна притягти і юридичну особу — господарське товариство.

Найбільш розповсюдженим способом захисту прав на комерційну таємницю є пред явлення позову про відшкодування збитків завданих розголошенням відомостей що складають комерційну таємницю. В залежності від характеру порушеного права інтелектуальної власності на комерційну таємницю можуть бути пред явлені й інші позови: про визнання права на комерційну таємницю про заборону використання комерційної таємниці особою що неправомірно нею володіє.

Встановлення розміру матеріальної шкоди завданої незаконним відтворенням примірників комп ютерних програм

16 червня 2011

Згідно з чинним законодавством комп ютерні програми є об єктом авторського права й охороняються як літературні твори відповідно до Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів від 24.07.71 р. Закону України від 23.12.1993 р. № 3792-ХІІ Про авторське право і суміжні права .

Відповідно до статті 440 Цивільного кодексу України (далі — ЦК України) майновими правами інтелектуальної власності на твір є: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності встановлені законом. Майнові права на твір належать його авторові якщо інше не встановлено договором чи законом. Згідно зі статтею 443 ЦК України використання твору здійснюється лише за згодою автора крім випадків правомірного використання твору без такої згоди встановлених цим Кодексом та іншим законом. Статтею 445 ЦК України встановлено що автор має право на плату за використання його твору якщо інше не встановлено цим Кодексом та іншим законом.

Використання комп ютерної програми без відповідного дозволу (ліцензії) автора є неправомірним (нелегальним) тобто є порушенням авторських прав і може бути підставою для притягнення особи-порушника до таких видів відповідальності згідно з чинним законодавством України:

? цивільно-правової (майнової) — згідно зі статтями 431 ЦК України та 52 Закону України Про авторське право і суміжні права ;

? адміністративної — за статтею 51-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі — КУпАП);

? кримінальної — за статтею 176 Кримінального кодексу України (далі — КК України).

Згідно зі статтею 50 Закону України Про авторське право та суміжні права (далі — Закон) порушенням авторського права і (або) суміжних прав що дає підстави для судового захисту є зокрема вчинення будь-якою особою дій які порушують особисті немайнові та майнові права суб єктів авторського права і (або) суміжних прав.

Стаття 22 ЦК України зазначає: 1. Особа якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права має право на їх відшкодування. 2. Збитками є: 1) втрати яких особа зазнала у зв язку зі знищенням або пошкодженням речі а також витрати які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи які особа могла б реально одержати за звичайних обставин якби її право не було порушене (упущена вигода). 3. Збитки відшкодовуються у повному обсязі якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа яка порушила право одержала у зв язку з цим доходи то розмір упущеної вигоди що має відшкодовуватися особі право якої порушено не може бути меншим від доходів одержаних особою яка порушила право… .

Відповідно до пункту г частини 1 статті 52 Закону при порушеннях будь-якою особою авторського права та (або) суміжних прав передбачених статтею 50 цього Закону суб єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право подавати позови про відшкодування збитків (матеріальної шкоди) включаючи упущену вигоду або стягнення доходу отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав або виплату компенсацій.

Відмітимо що згідно з пунктом г частини 2 статті 52 Закону компенсація визначається судом у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат замість відшкодування збитків або стягнення доходу. Цією ж частиною статті 52 Закону передбачено що при визначенні компенсації замість відшкодування збитків або стягнення доходу суд зобов язаний у зазначених межах визначити розмір компенсації враховуючи обсяг порушення та (або) наміри відповідача. Як бачимо стягнення компенсації є одним з видів відповідальності за порушення авторського права який застосовується як альтернативний захід у випадку неможливості точного обчислення завданих у зв язку з правопорушенням збитків та розміру отриманого порушником доходу.

Відповідно до статті 176 КК України 1. Незаконне відтворення розповсюдження творів науки літератури і мистецтва комп ютерних програм і баз даних а так само незаконне відтворення розповсюдження виконань фонограм відеограм і програм мовлення їх незаконне тиражування та розповсюдження на аудіо- та відеокасетах дискетах інших носіях інформації або інше умисне порушення авторського права і суміжних прав якщо це завдало матеріальної шкоди у значному розмірі — караються штрафом від двохсот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років або позбавленням волі на той самий строк з конфіскацією та знищенням всіх примірників творів матеріальних носіїв комп ютерних програм баз даних виконань фонограм відеограм програм мовлення та знарядь і матеріалів які спеціально використовувались для їх виготовлення. 2. Ті самі дії якщо вони вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб або завдали матеріальної шкоди у великому розмірі — караються штрафом від тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років або позбавленням волі на строк від двох до п яти років з конфіскацією та знищенням усіх примірників творів матеріальних носіїв комп ютерних програм баз даних виконань фонограм відеограм програм мовлення та знарядь і матеріалів які спеціально використовувались для їх виготовлення. 3. Дії передбачені частинами першою або другою цієї статті вчинені службовою особою з використанням службового становища або організованою групою або якщо вони завдали матеріальної шкоди в особливо великому розмірі — караються штрафом від двох тисяч до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого та з конфіскацією та знищенням всіх примірників творів матеріальних носіїв комп ютерних програм баз даних виконань фонограм відеограм програм мовлення та знарядь і матеріалів які спеціально використовувалися для їх виготовлення .

Як бачимо обов язковою ознакою об єктивної сторони складу злочину передбаченого ст. 176 КК України є наявність матеріальної шкоди завданої правовласнику у значному великому або особливо великому розмірах. Суб єктивна сторона характеризується наявністю в діях правопорушника умислу. Про наявність факту навмисного порушення авторського права на комп ютерні програми можуть слугувати пояснення осіб причетних до вчинення правопорушення відсутність будь-яких ліцензійних угод на використання комп ютерних програм відсутність документів що свідчать про джерело походження примірників комп ютерних програм ігнорування з боку правопорушника листів-претензій правовласників про незаконні дії.

У статті 176 КК України матеріальна шкода вважається завданою в значному розмірі якщо її розмір у двадцять і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян у великому розмірі — якщо її розмір у двісті і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян а завданою в особливо великому розмірі — якщо її розмір у тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів.

Відповідно до статті 22.5 Закону України Про податок з доходів фізичних осіб якщо норми законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум то з метою застосування норм адміністративного та кримінального законодавства у частині кваліфікації злочинів або правопорушень сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги що дорівнює (згідно із пунктом 6.1.1. цього закону) 50 відсоткам однієї мінімальної заробітної плати (з розрахунку на місяць) встановленої законом на 1 січня звітного податкового року. Відповідно до статті 55 Закону України Про Державний бюджет України на 2009 рік з 1 січня 2009 року розмір мінімальної заробітної плати становить 605 гривень. Тобто розмір матеріальної шкоди завданої правовласнику складає: у значному розмірі — 6050 гривень; у великому розмірі – 60500 гривень; в особливо великому розмірі — 302500 гривень.

Стаття 51-2 КупАП передбачає що незаконне використання об єкта права інтелектуальної власності (літературного чи художнього твору їх виконання фонограми передачі організації мовлення комп ютерної програми бази даних наукового відкриття винаходу корисної моделі промислового зразка знака для товарів і послуг топографії інтегральної мікросхеми раціоналізаторської пропозиції сорту рослин тощо) привласнення авторства на такий об єкт або інше умисне порушення прав на об єкт права інтелектуальної власності що охороняється законом - тягне за собою накладення штрафу від десяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією незаконно виготовленої продукції та обладнання і матеріалів які призначені для її виготовлення .

Для кваліфікації за статтею 51-2 КупАП єдиною відмінністю від ст. 176 КК України є сума компенсації завданої правовласнику шкоди яка є меншою за ту що передбачена кримінальним законодавством.

Для визначення розміру збитків завданих у зв язку з неправомірним використанням комп ютерних програм може застосовуватись Національний стандарт № 4 Оцінка майнових прав інтелектуальної власності затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 р. № 1185. Відповідно до п. 3 цього Стандарту контрафактна продукція – це продукція або примірник які випускаються відтворюються публікуються розповсюджуються реалізуються тощо з порушенням майнових прав інтелектуальної власності. Згідно із п. 26 зазначеного Стандарту розмір збитків за неправомірне використання об єкта права інтелектуальної власності визначається станом на дату оцінки із застосуванням оціночної процедури накопичення прибутку (доходу) який не отримав суб єкт права інтелектуальної власності та /або ліцензіат внаслідок неправомірного використання об єкта права інтелектуальної власності і виходячи з обсягів виробництва та /або реалізації контрафактної продукції.

При цьому загальноприйнятим є положення про те що один контрафактний примірник твору витісняє з ринку один ліцензійний примірник твору.

Як правило у правоохоронних органів відсутні відомості щодо розміру отриманого доходу порушником тому розмір майнової шкоди завданої правовласнику незаконним відтворенням примірників комп ютерних програм необхідно визначати з розрахунку вартості ліцензійних примірників комп ютерних програм на внутрішньому ринку України станом на дату скоєння правопорушення.