Чи дійсні охоронні документи на винахід видані в Україні в інших країнах?

• 

16 червня 2011

Чи дійсні охоронні документи на винахід видані в Україні в інших країнах? Чи не може виникнути ситуація що не зважаючи на те що український винахідник наприклад створив винахід раніше ніж американець винахідником буде вважатися саме американець?

---

Патент на винахід має територіальну дію тому патент України на винахід не є чинним в жодній з інших держав. Аналогічно і патенти на винахід видані в інших державах не є чинними в Україні. Приміром патент США на винахід не є чинним в Україні так само і патент на винахід України не є чинним в США.

Це випливає з міжнародних договорів учасницею яких є Україна зокрема з положень Паризької конвенції про охорону промислової власності.

Патент на винахід надає його власнику право використовувати винахід за своїм розсудом та виключне право забороняти іншим особам використовувати винахід без його дозволу в Україні (ст. 28 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі»). В інших державах заборонити використовувати свій винахід власник патенту не може і винахід може вільно використовуватись.

Але вихід з такої ситуації є: патентувати свої винаходи в інших державах.

Законодавством України передбачена можливість для заявників України запатентувати свій винахід і в інших державах таким чином набувши прав на винахід в цих державах. В свою чергу іноземні заявники можуть запатентувати свої винаходи в Україні. Такі ж можливості передбачені національними законодавствами інших держав та міжнародними угодами.

Статтею 37 Закону визначено що будь-яка особа має право запатентувати свій винахід в іноземних державах. Але перш ніж подати заявку на винахід до патентного відомства іноземної держави необхідно подати її в Україні. У разі порушення цих вимог Закону патент визнається недійсним в Україні.

Слід зазначити що патентною експертизою яка проводиться в патентних відомствах передбачена перевірка винаходів на новизну. Ця перевірка визначає чи не є заявлений винахід відомим серед усіх загальнодоступних у світі до дати подання заявки. Якщо цей винахід є вже відомим то патенти на такі винаходи не видаються.

Якщо винахідник в Україні створив винахід і не подав заявку на видачу патенту на винахід а винахідник в США створив такий самий винахід пізніше але подав заявку на отримання патенту то дійсно про винахід українського винахідника ніхто не буде знати. Більше того запатентувавши свій винахід в Україні заявник із США матиме монополію на цей винахід і зможе заборонити його використовувати навіть тому українському винахіднику який його створив раніше.

Тому найкращим захистом прав на винаходи є подання заявки на винахід до Укрпатенту і отримання патенту.

Процес у галузі інформаційних технологій як об єкт винаходу

• 

16 червня 2011

Чи може бути процес у галузі інформаційних технологій об єктом винаходу якому надається правова охорона в Україні?

---

Для відповіді на це запитання звернемось до Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» (Закон). Ним визначено що винахід — це результат інтелектуальної діяльності в будь-якій сфері технології (ст. 1).

Великий енциклопедичний словник дає таке тлумачення слову «технологія»:

«Технология — совокупность методов обработки изготовления изменения состояния свойств формы сырья материала или полуфабриката осуществляемых в процессе производства продукции. …Технологией называются также сами операции добычи обработки транспортировки хранения контроля являющиеся частью общего производственного процесса» (Большой энциклопедический словарь. Под редакцией А.М. Прохорова. — М.: Большая Российская энциклопедия. Санкт-Петербург: Норинт. — 1999. — С. 1200).

Статтею 6 Закону визначено що об єктом винаходу якому надається правова охорона може бути продукт процес а також нове застосування відомого продукту чи процесу.

Цивільний кодекс України (ст. 459) також визначає що об єктом винаходу може бути продукт або процес у будь-якій сфері технології.

Законом визначено також перелік об єктів технології на які не поширюється правова охорона — це: сорти рослин і породи тварин; біологічні в своїй основі процеси відтворення рослин та тварин що не відносяться до небіологічних та мікробіологічних процесів; топографії інтегральних мікросхем; результати художнього конструювання.

Крім того Законом покладено обов язок встановлення правил складання та правил розгляду заявки на винахід на Установу — Міністерство освіти і науки України оскільки для складання заявки на винахід необхідна більш докладна інформація.

Правила складання і подання заявки на винахід та заявки на корисну модель затверджені наказом Міністерства освіти і науки України № 22 від 22.01.2001 і зареєстровані в Міністерстві юстиції України 27 лютого 2001 р. за № 173/5364 (Правила) деталізують положення Закону і визначають вимоги до документів заявки. Вимоги Правил є обов язковими для заявників. Правила (п. 2.3.2.) визначають що процес як об єкт технології — це дія або сукупність дій виконаних щодо продуктів та інших матеріальних об єктів за допомогою принаймні одного продукту і спрямованих на досягнення певного технічного результату. Таким процесом зокрема є виготовлення обробка переробка продукту та контролювання його якості перетворення речовини енергії даних вимірювання параметрів діагностування лікування керування процесом який є об єктом технології. Тобто процес як об єкт винаходу характеризується сукупністю ознак що вказують на наявність дій з матеріальними об єктами які призводять до зміни стану властивостей форми сировини матеріалу та забезпечують досягнення технічного результату. При цьому Правила визначають що продукт як об єкт технології — це матеріальний об єкт що є результатом інтелектуальної діяльності людини. Продуктом зокрема є пристрій механізм система (комплекс) взаємодіючих пристроїв споруда виріб речовина штам мікроорганізму культура клітин рослини і тварини та інший біологічний матеріал у тому числі трансгенна рослина і тварина. Тому приміром продукт вулканічної діяльності не є винаходом на який можна отримати патент. У розділі 6 Правил який стосується підготовки опису винаходу детально розглядаються такі поняття як суть винаходу технічний результат технічна задача що теж може допомогти пересічному заявнику краще зрозуміти які об єкти можуть бути винаходами. У п. 2.5. Правил також наводиться довгий перелік об єктів які не визнаються винаходами — це власне: — відкриття наукові теорії та математичні методи; — методи інтелектуальної господарської організаційної та комерційної діяльності (планування фінансування постачання обліку кредитування прогнозування нормування тощо); — правила виконання фізичних вправ проведення ігор конкурсів аукціонів; — проекти та схеми планування споруд будинків територій; — умовні позначення (дорожні знаки маршрути коди шрифти тощо) розклади інструкції; — комп ютерні програми; — форма представлення інформації (наприклад у вигляді таблиці діаграми графіка за допомогою акустичних сигналів вимовляння слів візуальних демонстрацій книг аудіо- та відеодисків). Варто звернути увагу на слово «власне» у першому абзаці цього пункту. Тобто виключається можливість віднесення цих об єктів до винаходів лише у разі якщо заявляються власне (російською мовою «как таковые») ці об єкти. А якщо приміром для здійснення того ж планування чи виконання фізичних вправ заявляється якийсь пристрій за допомогою якого це планування чи фізичні вправи здійснюються то такий об єкт може бути визнаний винаходом. Слід сказати що європейське патентне законодавство на яке рівняються інші країни в тому числі й Україна теж дотримується таких вимог щодо визнання об єктів винаходів (Європейська патентна конвенція). Закон України «Про Національну програму інформатизації» визначає інформаційну технологію як цілеспрямовану організовану сукупність інформаційних процесів з використанням засобів обчислювальної техніки що забезпечують високу швидкість обробки даних швидкий пошук інформації розосередження даних доступ до джерел інформації незалежно від місця їх розташування. Якщо проаналізувати це визначення інформаційної технології та врахувати згадані вище вимоги встановлені законодавством щодо набуття прав на винаходи то й в цій сфері можуть бути винаходи: приміром новий процес (спосіб) передання інформації за допомогою якогось електронного пристрою процес перетворення інформації за допомогою якогось нового пристрою тощо. Питання визнання заявленого об єкта патентоспроможним винаходом Законом покладено на заклад експертизи який є єдиним державним закладом для розгляду і проведення експертизи заявок на винаходи. Таким закладом є Український інститут промислової власності (Укрпатент).

Тому лише експертиза проведена Укрпатентом може визначити чи є винахід патентоспроможним тобто чи можна на нього отримати патент.

Порядок визначення розміру винагороди винахідникам і раціоналізаторам

• 

16 червня 2011

У якому порядку чинні нормативно-законодавчі і методичні акти зокрема Тимчасове положення про правову охорону об єктів промислової власності і раціоналізаторських пропозицій в Україні затверджене Указом Президента України від 18 вересня 1992 року № 479/92 застосовується для визначення розміру винагороди авторам винаходів і раціоналізаторських пропозицій за використання створених ними об єктів? 2. Чи було останнім часом (2000-2004 роки) розроблено якісь нормативні чи методичні акти щодо регулювання визначення розміру і порядку виплати винагороди винахідникам авторам раціоналізаторських пропозицій?

---

Тимчасове положення про правову охорону об єктів промислової власності і раціоналізаторських пропозицій в Україні затверджене Указом Президента України від 18 вересня 1992 року № 479/92 (далі — Тимчасове положення) відповідно до Указу Президента України від 22 червня 1994 року № 324/94 у частині що стосується об єктів промислової власності втратило чинність. Виняток становлять пункти 54 59 60 61 62 68 і 70.

Втратив чинність і пункт 51 цього положення що визначав розмір винагороди авторові за використання створеного ним «службового» винаходу.

Чинне законодавство України зокрема стаття 9 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» (далі — Закон) як у редакції від 15 грудня 1994 року так і в редакції від 1 червня 2000 року не містять норм що обмежували б мінімальний розмір винагороди авторові службового винаходу.

Відповідно до п. 3 постанови Верховної Ради України від 23 грудня 1993 року № 3769-XII «Про порядок введення в дію Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» Закон застосовується до правовідносин що виникли після введення його в дію тобто з 1 липня 1994 року.

Згідно з нормою п. 51 Тимчасового положення і нормою статті 9 Закону розмір і порядок виплати винагороди визначаються умовами договору між винахідником і власником патенту тобто наявність такого договору є необхідною умовою для виплати винагороди за взаємною згодою сторін. У договорі мають бути чітко визначені порядок визначення розміру винагороди і порядок її виплати.

Якщо договір про розмір і порядок виплати винагороди між автором винаходу і власником патенту на виконання норми п. 51 Тимчасового положення було укладено до 1 липня 1994 року то він зберігає чинність і після набрання чинності Законом незалежно від дати початку використання винаходу.

Якщо використання винаходу розпочалося до 1 липня 1994 року а договір про розмір і порядок виплати винагороди з якоїсь причини не було укладено то такий договір необхідно укласти в даний час при цьому винагорода за час використання винаходу до 1 липня 1994 року має визначатися відповідно до п. 51 Тимчасового положення. Після вказаної дати — за взаємною згодою сторін.

Якщо договір між автором винаходу і власником патенту про розмір і порядок виплати винагороди відсутній або укладений але його норми викликають спори щодо їх застосування то такі спори вирішуються у судовому порядку.

Згідно з формулами 1-3 Тимчасової методики (основних положень) визначення доходу від використання винаходів і раціоналізаторських пропозицій (далі — Тимчасова методика) затвердженої 1 грудня 1992 року Головою Державного патентного відомства України і погодженої Міністерством фінансів України і Міністерством статистики України дохід від використання винаходу визначається як приріст прибутку від реалізації продукції одержаний у розрахунковому періоді у порівнянні з попереднім періодом.

На практиці може скластися така ситуація що з причин незалежних від використання зазначеного винаходу приріст прибутку відсутній чи навіть має місце збитковість через зниження прибутку одержаного від реалізації (у розрахунковому періоді) продукції виготовленої із застосуванням винаходу тобто використання винаходу не вплинуло на одержання доходу визначеного із застосуванням Тимчасової методики. У такому разі розмір винагороди може бути визначений як частка собівартості реалізованої продукції виготовленої із використанням винаходу що припадає на винахід. Однак це має бути передбачено умовами договору.

Частка собівартості що припадає на винахід визначається згідно з пунктом 2.5 Тимчасової методики.

Згідно зі статтею 429 Цивільного кодексу України (від 1 січня 2004 року далі — ЦКУ) майнові права інтелектуальної власності на об єкт (зокрема — на винахід) створений у зв язку з виконанням трудового договору належать працівникові який створив цей об єкт та юридичній або фізичній особі де або у якої він працює (роботодавцю) спільно якщо інше не встановлено договором.

У разі спільного володіння винаходом не може вживатися поняття винагороди винахідникові за використання створеного ним винаходу. Разом з тим відповідно до статті 427 ЦКУ майнові права інтелектуальної власності можуть бути передані відповідно до закону повністю або частково іншій особі.

Умови передання майнових прав інтелектуальної власності можуть бути визначені договором який укладається відповідно до цього Кодексу та інших законів.

Стосовно винаходів таким є Закон зокрема норма статті 9.

Таким чином якщо між винахідником і роботодавцем буде укладений договір про передання роботодавцю належних винахідникові майнових прав на створений винахід то окремою умовою цього договору може бути умова щодо виплати роботодавцем винагороди винахідникові у порядку встановленому статтею 9 Закону.

Глава 41 четвертої книги ЦКУ (статті 481-484) містить норми що регулюють правовідносини щодо раціоналізаторської пропозиції.

Частиною першою статті 483 визначено що суб єктами права інтелектуальної власності на раціоналізаторську пропозицію є її автор та юридична особа якій ця пропозиція подана а частиною першою статті 484 визначено що автор раціоналізаторської пропозиції має право на добросовісне заохочення від юридичної особи якій ця пропозиція подана. Однак ЦКУ не містить визначення того що слід розуміти під поняттям «добросовісне заохочення».

Іншим нормативним актом що регулює правовідносини щодо раціоналізаторської пропозиції є Тимчасове положення яке слід застосовувати у частині що не суперечить нормам глав 35 і 41 ЦКУ.

Пункт 53 Тимчасового положення містить норми що визначають право автора раціоналізаторської пропозиції на винагороду та порядок визначення її розміру. Таку винагороду слід розглядати як варіант добросовісного заохочення.

Як показник результатів господарської діяльності юридичної особи що вибирається для визначення розміру авторської винагороди винахідникові чи авторові раціоналізаторської пропозиції можна застосовувати дохід прибуток економічний ефект одержаний від використання об єкта у виготовленій продукції собівартість чи ціна цієї продукції тощо.

Цей показник порядок і методику його визначення слід указати в договорі про розмір і порядок виплати винагороди про необхідність укладання якого йшлося вище.

У разі якщо показником ефективності вибрано економічний ефект то рекомендується для його визначення використовувати «Методику (основные положення) определения экономической эффективности использования в народном хозяйстве новой техники изобретений и рационализаторских предложений» затверджену постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР у справах науки і техніки Держпланом СРСР Академією наук СРСР Державним комітетом у справах винаходів і відкриттів СРСР від 14.02.1977 р. № 48/16/13/3 (Москва 1977).

Якщо таким показником вибрано прибуток то визначати його рекомендується згідно з методичними рекомендаціями «Визначення прибутку від використання об єктів промислової власності» (Методичні рекомендації) затвердженими наказом Держпатенту України від 26 серпня 1998 року № 80 (газета «Світ» № 33 вересень 1998 року «Методики оцінки прав інтелектуальної власності» (збірник) УкрІНТЕІ ІІВП Київ 1998 ст. 8).

Якщо економічним показником для визначення розміру винагороди вибрано дохід то рекомендується використовувати «Тимчасову методику (основні положення) визначення доходу від використання винаходів і раціоналізаторських пропозицій» затверджену головою Держпатенту України 1 грудня 1992 року за погодженням з Мінстатом і Мінфіном України (газета «Інновація» грудень 1992 року «Методики оцінки прав інтелектуальної власності» (збірник) УкрІНТЕІ ІІВП Київ 1998 ст. 38).

Останні два документи Державним департаментом інтелектуальної власності передано для розміщення у базі «ЛігаБізнесінформ».

З метою надання методичної допомоги суб єктам взаємовідносин щодо об єктів права інтелектуальної власності в тому числі й щодо винагороди Міністерством освіти і науки України (Держдепартаментом) розроблено зразки деяких договорів зокрема договорів про розмір і порядок виплати винагороди. Ці зразки затверджено наказом МОН від 28 грудня 2004 року № 986. Наказ опубліковано у № 2 журналу «Інтелектуальна власність» за 2005 рік але без додатків оскільки вони мають дуже значний обсяг.

З метою врегулювання питань виплати авторської винагороди творцям винаходів раціоналізаторських пропозицій інших об єктів права промислової власності доцільно розробити і в установленому порядку ввести в дію внутрішній документ з регулювання винахідницької і раціоналізаторської діяльності на підприємстві.

Охорона прав на запатентований в Україні винахід за кордоном

• 

16 червня 2011

Я власник українського патенту на винахід але маю намір реалізовувати свій винахід за кордоном. Чи достатньо я захистив свої права інтелектуальної власності?

---

Охорона винаходу завжди діє на певній території в конкретній країні. Якщо ви отримали патент на винахід в Україні то ви захистили своє право інтелектуальної власності саме на території України. У всіх інших країнах ваш винахід може вільно використати будь-яка особа. Тому якщо ви маєте намір вийти на ринки інших країн необхідно подбати про забезпечення відповідної охорони на територіях цих держав.

У залежності від майбутніх ринків збуту та наявності коштів на патентування ви можете вибрати процедуру згідно з якою отримується охорона на винахід за кордоном при цьому враховуються такі фактори як умови одержання охоронних документів вимоги патентних законодавств країн їх участь у міжнародних та регіональних договорах з охорони промислової власності. Отримати охорону свого винаходу за кордоном ви можете з використанням наступних процедур:

1) відповідно до вимог національних законодавств окремих країн де планується використання винаходу;

2) шляхом подання міжнародної заявки на винахід відповідно до вимог Договору про патентну кооперацію (РСТ);

3) шляхом отримання охорони з використанням процедур що передбачаються наприклад такими регіональними угодами: Європейською патентною конвенцією (ЄПК) Євразійською патентною конвенцією (ЄАПК) Угодами Африканської організації інтелектуальної власності (ОАРІ) і Африканської регіональної організації з охорони інтелектуальної власності (АRІРО).

При цьому згідно із положеннями Паризької конвенції по охороні промислової власності учасницею якої є Україна ви маєте «право пріоритету» щодо вашого винаходу. Це право означає що заявник на підставі правильно оформленої першої заявки що подана в одній з договірних держав протягом 12 місяців може витребовувати правову охорону для цього винаходу в будь-якій іншій державі — члені Паризької конвенції. Всі наступні заявки будуть розглядатися як такі що подані на дату подання першої заявки і мати пріоритет по відношенню до тих заявок які могли б бути подані у згаданий строк на такий самий об єкт іншими особами.

В яких випадках доцільно оформлювати патент

• 

16 червня 2011

В яких випадках має сенс патентувати розробки створені під час діяльності приватного підприємства?

---

При прийнятті рішення щодо патентування розробок радимо спиратись на наступні критерії визначені у рекомендаціях Всесвітньої організації інтелектуальної власності для малих і середніх підприємств «Інтелектуальна власність для бізнесу»:

Виключні права — патенти надають вам майнові права інтелектуальної власності які дозволяють вашому підприємству використовувати винахід виключне право дозволяти використання винаходу іншим та перешкоджати його неправомірному використанню протягом двадцяти років з дати подання заявки на видачу патенту.

Міцне положення на ринку — завдяки зазначеним виключним правам ви можете перешкоджати іншим суб єктам підприємницької діяльності використовувати в комерційних цілях ваш запатентований винахід тим самим отримавши перевагу в конкуренції й закріпившись на ринку як винятковий гравець.

Високий дохід від капіталовкладень — витративши значну суму грошей і багато часу на розробку нової продукції ваше підприємство може використовуючи своє виключне право дозволити також іншим суб єктам підприємницької діяльності експлуатувати ваш винахід тобто комерціалізувати його що дозволить вашому підприємству одержати більш високий дохід від капіталовкладень.

Можливість ліцензувати або продати винахід — прийнявши рішення не експлуатувати патент самостійно ви можете продати його або передати право на його комерціалізацію іншому підприємству що буде одним із джерел доходу для вашого підприємства.

Посилення позицій на переговорах — якщо ваше підприємство перебуває на стадії придбання прав на використання патенту іншого підприємства через ліцензійний договір наповненість вашого патентного портфеля зміцнить ваші позиції на переговорах. Іншими словами може виявитися що ваші патенти становитимуть істотний інтерес для підприємства з яким ви ведете переговори і яке може укласти з вами договір про перехресне ліцензування у рамках якого патентні права можуть стати об єктом обміну між вашим підприємством та іншими підприємствами.

Позитивний імідж вашого підприємства — ділові партнери інвестори та акціонери можуть сприймати наявність патентного портфеля як прояв високого рівня компетентності спеціалізації й технічного потенціалу вашої компанії. Це може виявитися корисним для збору коштів фінансування ділових партнерів і підвищення ринкової вартості вашої компанії.

Реєстрація права на використання географічних зазначень у Польщі

• 

16 червня 2011

Запитання : Якою є процедура реєстрації права на використання географічних зазначень у Польщі?

---

Проблематика географічних позначень регулюється статтями 174-195 польського Закону «Право промислової власності» від 30.06.2000 р. Географічним позначенням у розумінні закону є позначення словом (а не наприклад графічним або скульптурним способами) що стосується безпосередньо назви місця місцевості регіону країни.

Географічне позначення не завжди мусить бути географічною назвою це може бути створений від неї прикметник (наприклад «рицький сир» від місцевості Рикі) або іменник (наприклад «вода «Мазовшанка» від регіону Мазовше) а також визначення виробу тільки в даному регіоні.

Географічні позначення повинні ідентифікувати товари як такі що мають певні риси власне тому що походять з даного географічного місця (наприклад кримські трави). Товари повинні мати зв язок із місцем виробництва або переробки.

Тобто географічне позначення виконує інформаційну функцію і у зв язку з цим не може вводити в оману. Не можна отримати законодавчу охорону для позначення наприклад мінеральної води що виробляється в Польщі якщо її назвати «Миргородська» або — ковбаси яка виробляється у Києві з місцевого м яса з назвою «Краківська».

Право на географічне позначення отримується через реєстрацію. Компетентним у цих справах є Патентне відомство РП. Процедуру визначає закон «Право промислової власності» та виконавче розпорядження.

Заявку може подати:

1) організація правомочна представляти інтереси виробників які працюють на даній території;

2) орган державної адміністрації (наприклад воєвода) або орган місцевого самоврядування.

Заявку на реєстрацію може скласти також іноземна особа на основі міжнародної угоди або взаємності коли географічне позначення користується охороною в країні його походження.

Патентне відомство досліджує заяву з точки зору її узгодженості з вимогами права.

Відмова Патентного відомства підлягає розгляду Апеляційною палатою Патентного відомства а далі може бути оскаржена у Головному адміністративному суді.

Процедуру провадження відносно Патентного відомства в тому числі Апеляційної палати Патентного відомства визначає Кодекс адміністративної процедури. Апеляційна палата розглядає заяву сторони незадоволеної рішенням Патентного відомства та може залишити це рішення в силі відхилити повністю та змінити або відхилити частково. Однак і надалі залишається чинним рішення Апеляційної палати Патентного відомства. На її рішення можна подати скаргу до Головного адміністративного суду.

У Польщі існує окрема адміністративна судова система.

Як ведеться податковий облік комп ютерних програм?

• 

16 червня 2011

Як ведеться податковий облік комп ютерних програм?

---

Податковий облік ведеться на підставі норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у редакції Закону України від 22.05.97 р. № 283/97-ВР зі змінами і доповненнями (далі — Закон про прибуток).

У податковому обліку під нематеріальним активом розуміють об єкти інтелектуальної у тому числі промислової власності а також інші аналогічні права визнані в порядку встановленому законодавством об єктом права власності платника податку (п. 1.2 Закону про прибуток).

Таким чином у податковому обліку строк використання нематеріального активу не має значення. Іншими словами якщо строк використання об єктів що підпадають під визначення нематеріального активу менший за рік їх однаково вважають нематеріальним активом і амортизують у звичайному порядку. У бухобліку затрати на такий актив списують на витрати.

Зверніть увагу не всі активи що в бухобліку визнають нематеріальними вважатимуться такими для податкового обліку. Яскравим прикладом є комп ютерні програми витрати на які включають до складу групи 4 основних фондів або до валових витрат (тобто не визнають їх нематеріальним активом) якщо їх вартість менша за 1000 грн. (пп. 8.2.1 8.2.2 Закону про прибуток). При цьому у складі основних фондів групи 4 відповідно до роз яснень ДПАУ а також змін внесених до Закону про прибуток Законом № 2505 обліковують всі комп ютерні програми у т. ч. і створені підприємством самостійно строк служби яких більше ніж 365 днів а вартість перевищує 1000 грн.

Варто підкреслити що придбання примірника комп ютерної програми «широкого вжитку» як правило дає право підприємству одержати екземпляр програми для використання у своїй господарській діяльності. Отже такі примірники не відповідають визначенню «нематеріальні активи» ні в бухгалтерському ні в податковому законодавстві.

ПРИКЛАДИ

Приклад 1. Підприємство придбало примірник комп ютерної програми вартістю до 1000 грн. з метою використання його в своїй господарській діяльності.

Бухгалтерський облік

Придбаний примірник комп ютерної програми «широкого вжитку» не є нематеріальним активом оскільки підприємству не передано будь-яких майнових авторських прав на комп ютерну програму. Є лише дозвіл (ліцензія) на застосування примірника комп ютерної програми за прямим призначенням тобто дозвіл на користування комп ютерною програмою з метою отримання її корисних властивостей.

1. У разі якщо очікуваний строк користування (корисного використання) комп ютерної програми більше одного року (або операційного циклу якщо його тривалість перевищує рік) то вартість придбання такого примірника комп ютерної програми може обліковуватися як придбання основного засобу а саме: малоцінного необоротного матеріального активу.

При цьому підприємства можуть установлювати вартісні ознаки предметів що входять до складу малоцінних необоротних матеріальних активів. (Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» затверджене наказом Мінфіну України від 27.04.2000 р. № 92 зареєстроване у Мін юсту України 18.05.2000 м № 288/4509 зі змінами і доповненнями — далі ПБО-7).

2. У разі якщо очікуваний строк користування (корисного використання) комп ютерної програми менше одного року (або операційного циклу) то вартість придбання такої комп ютерної програми списується на поточні витрати.

Податковий облік

Вартість придбаного примірника комп ютерної програми списується на валові витрати оскільки витрати на придбання будь-яких матеріальних цінностей вартість яких не перевищує 1000 гривень призначених для використання у господарській діяльності платника податку включаються до складу валових витрат платника податку в загальному порядку (абзац другий підпункту 8.2.1.Закону про прибуток).

Приклад 2. Підприємство придбало примірник комп ютерної програми вартістю понад 1000 грн. з метою використання його в своїй господарській діяльності .

Бухгалтерський облік

Придбаний примірник комп ютерної програми не є нематеріальним активом. Вартість придбання комп ютерної програми може обліковуватися як придбання основного засобу.

Податковий облік

Вартість придбаного примірника комп ютерної програми включають до складу групи 4 основних фондів якщо комп ютерна програма призначається для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду який перевищує 365 календарних днів (п. 8.2.1. Закону про прибуток) або до складу валових витрат якщо комп ютерна програма призначається для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду який менше 365 календарних днів.

Приклад 3. Підприємство придбало за договором щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності авторські права на використання комп ютерної програми (незалежно від вартості такої програми).

Бухгалтерський облік

Вартість придбаного права на комп ютерну програму є нематеріальним активом якщо договір видано на термін більше одного року (або більше одного операційного циклу якщо він перевищує один рік). У подальшому вартість амортизується відповідно до ПБО-8.

Якщо договір видано на термін менше одного року то її вартість списується на поточні витрати.

Податковий облік

Вартість придбаного права на комп ютерну програму включається до складу нематеріальних активів і амортизується відповідно до пп. 8.3.9. Закону про прибуток а саме для амортизації нематеріальних активів застосовується винятково лінійний метод амортизації (нагадаємо що в бухгалтерському обліку може застосовуватися кожний з методів передбачених для основних засобів) за яким кожний окремий вид нематеріального активу амортизується однаковими частками з огляду на його первісну вартість враховуючи індексацію згідно з підпунктом 8.3.3 Закону про прибуток протягом строку який визначається платником податку самостійно виходячи із строку корисного використання таких нематеріальних активів або строку діяльності платника податку але не більше 10 років безперервної експлуатації. У податковому обліку необхідно амортизувати первісну вартість нематеріального активу сформовану за правилами бухгалтерського обліку.

Амортизаційні відрахування провадяться до досягнення залишковою вартістю нематеріального активу нульового значення.

Приклад 4. На підприємстві в рамках службового завдання було створено комп ютерну програму. Трудовим договором визначено що правовласником майнових прав на програму є підприємство (роботодавець).

Бухгалтерський облік

Залежно від того що буде використовуватися на підприємстві: сам примірник комп ютерної програми або майнові права на неї залежить облік витрат на створення комп ютерної програми.

Якщо майнові права на комп ютерну програму не використовуватимуться то вони не можуть бути визнані нематеріальним активом підприємства хоча їх правовласником і є те ж саме підприємство. Але якщо наприклад комп ютерну програму будуть постійно переробляти та доопрацьовувати то майнові права на неї слід визнати нематеріальним активом тому що буде використовуватися майнове авторське право на зміну програми.

Якщо на підприємстві буде використовуватися сам примірник (екземпляр) комп ютерної програми у тому вигляді в якому його створив програміст то немає необхідності визнавати нематеріальним активом майнові права на програму тому що вони використовуватися не будуть. У цьому випадку витрати на створення комп ютерної програми варто віднести на придбання (створення) основного засобу якщо комп ютерна програма призначається для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду який перевищує 365 календарних днів.

Якщо комп ютерна програма призначається для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду який менше року то витрати на створення комп ютерної програми списуються як поточні.

Податковий облік

Якщо планується використовувати майнові авторські права на комп ютерну програму то витрати на створення комп ютерної програми включають до складу нематеріальних активів і амортизуються відповідно до пп. 8.3.9. Закону про прибуток.

Якщо ж планується використовувати примірник комп ютерної програми то витрати на створення комп ютерної програми можуть бути віднесені на валові витрати (див. варіанти 1 2).

Для правильного відображення в обліку підприємства майнових прав інтелектуальної власності на службовий твір необхідно ознайомитися з трудовим договором автора комп ютерної програми та відповідними договорами (щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності чи договором замовлення). Крім ознайомлення з документами відповідно до яких майнові права на комп ютерну програму стають власністю підприємства потрібно з ясувати і способи використання цих майнових прав.

Реєстрація знака тотожного раніше зареєстрованому іншою особою якщо такий знак не використовується

• 

16 червня 2011

Запитання : Підприємство подало заявку на торговельну марку (знак для товарів і послуг). Чи може підприємство зареєструвати торговельну марку яка є тотожною торговельній марці раніше зареєстрованій в Україні іншою особою стосовно таких самих товарів якщо зареєстрована торговельна марка не використовується в Україні?

---

Відповідно до п.4 статті 18 Закону України “Про охорону прав на знаки для товарів і послуг якщо знак не використовується в Україні повністю або щодо частини зазначених у свідоцтві товарів і послуг протягом трьох років від дати публікації відомостей про видачу свідоцтва або від іншої дати після цієї публікації будь-яка особа має право звернутися до суду із заявою про дострокове припинення дії свідоцтва повністю або частково.

Тобто дія такого свідоцтва може бути припинена лише за рішенням суду. Особа яка зацікавлена в припиненні дії свідоцтва повинна звернутись до суду з позовною заявою до особи яка є власником цього свідоцтва. Така заява може бути подана не раніше ніж через три роки після того як зареєстрована торговельна марка не використовувалась.

Згідно з цим же пунктом статті 18 Закону дія свідоцтва може бути припинена повністю або частково лише за умови що власник свідоцтва не зазначить поважні причини такого невикористання. Такими поважними причинами зокрема є: обставини що перешкоджають використанню знака незалежно від волі власника свідоцтва такі як обмеження імпорту чи інші вимоги до товарів і послуг встановлені законодавством; можливість введення в оману щодо особи яка виробляє товари або надає послуги під час використання знака особою що звернулася до суду чи іншою особою щодо товарів і послуг відносно яких висунута вимога про припинення дії свідоцтва. Для застосування положень цього пункту використанням знака власником свідоцтва вважається також використання його іншою особою за умови контролю з боку власника свідоцтва. Тобто власник свідоцтва повинен надати фактичні дані про використання торговельної марки на товарі або упаковці або відомості про якесь інше використання або докази того що торговельна марка не використовувалась через незалежні від заявника або поважні обставини. Положення цього пункту статті 18 Закону є досить ефективним інструментом захисту інтересів виробника і власникам прав на торговельні марки треба пам ятати що використання торговельної марки – це їх обов язок. Для прикладу: якщо зареєстровано знак для 30-ти класів товарів то торговельна марка повинна використовуватись для всіх 30-ти класів. Інакше будь-яка зацікавлена особа після спливу трьох років від дати публікації відомостей про видачу свідоцтва або від іншої дати після цієї публікації може достроково припинити дію свідоцтва стосовно товарів або послуг для яких торговельна марка не використовується в судовому порядку. Тому якщо заявником прийнято рішення про реєстрацію торговельної марки для певних класів товарів чи послуг потрібно реально оцінити можливості щодо її використання адже реєструючи торговельну марку заявник бере на себе зобов язання використовувати її для всіх заявлених товарів і послуг. Це положення Закону потрібно враховувати також у разі прийняття рішення про необхідність укладення ліцензійного договору

Патентування за кордоном і бланки заяви про видачу патенту

• 

16 червня 2011

Заявник має намір запатентувати винахід у Росії. Раніше у бланку заяви про видачу патенту України на винахід (корисну модель) заявник відзначав що має намір запатентувати винахід в іноземних державах. У нових бланках заяви що є додатком до Правил складання і подання заявки на винахід та заявки на корисну модель такої позначки немає. Чи потрібно отримати у Державному департаменті інтелектуальної власності дозвіл на патентування винаходу за кордоном?

---

Відповідно до статті 37 Закону України “Про охорону прав на винаходи і корисні моделі будь-яка особа має право запатентувати винахід (корисну модель) в іноземних державах за умови попереднього подання заявки на винахід (корисну модель) до Установи та ненадходження до цієї особи протягом трьох місяців від дати подання зазначеної заявки повідомлення про віднесення заявленого винаходу (корисної моделі)до державної таємниці.

Ви правильно підмітили: такого рядка для позначки про наміри здійснити патентування винаходу (корисної моделі) в іноземних державах у бланку заяви зараз дійсно немає. До Правил складання та подання заявки на винахід та заявки на корисну модель було внесено зміни затверджені наказом Міністерства освіти і науки України від 26.02.2004 N 154 і зареєстровані у Мін юсті 17 березня 2004 р. за N 332/8931.

Законодавство у всьому світі удосконалюється удосконалюється і законодавство України. Для заявників процедура отримання дозволу тепер спрощена. Заявник подаючи заявку на винахід в Україні чекає три місяці не подаючи при цьому ніякого клопотання про надання дозволу на патентування в іноземних державах. Якщо протягом цього часу повідомлення про віднесення заявленого винаходу (корисної моделі) до державної таємниці не надійшло він може патентувати свій винахід за своїм бажанням.

Якщо ж заявник не бажає чекати три місяці Законом у цьому випадку передбачено таке: за клопотанням заявника йому надсилається повідомлення щодо можливості патентування винаходу (корисної моделі) в іноземних державах раніше зазначеного строку. За подання клопотання сплачується збір.

У разі патентування винаходу за процедурою Договору про патентну кооперацію міжнародна заявка подається до ДП «Укрпатент».

Реєстрація знака один з елементів якого імітує Олімпійський символ

• 

16 червня 2011

Господарському товариству яке подало заявку на реєстрацію знака для товарів і послуг було відмовлено в реєстрації знака на підставі того що одним із елементів знака було зображення яке є імітацією Олімпійського символу. Жодні наші докази направлені до закладу експертизи про те що ми не мали на меті використовувати емблему міжнародної організації що позначення має вигляд орнаменту і зовсім інше розташування кілець а на його фоні є ще і словесний елемент не допомогли. Чи правомірною є така відмова?

---

Чи правомірною є така відмова може вирішити або Апеляційна палата Державного департаменту інтелектуальної власності або суд. Проте слід сказати що відповідно до пункту 1 статті 6 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» (Закон) не можуть одержати правову охорону позначення які зображують або імітують емблеми скорочені або повні найменування міжнародних міжурядових організацій. Відповідно до Закону такі позначення можуть бути включені до знака як елементи що не охороняються якщо на це є згода відповідного компетентного органу.

Закон забороняє використовувати такі позначення як торговельні марки оскільки вони мають офіційний характер та асоціюються у споживачів з їх носіями. Тому таке використання може ввести споживачів в оману щодо походження товару.

Вимоги щодо запровадження такої норми містить Паризька конвенція про охорону промислової власності (Паризька конвенція) учасницею якої є Україна. Паризька конвенція (ст. 6 ter) передбачає заборону реєстрації як торговельних марок позначень які зокрема зображують або імітують емблеми скорочені або повні найменування міжнародних міжурядових організацій проте дозволяє включати такі позначення до торговельної марки як елементи що не охороняються якщо на це є згода відповідного компетентного органу.

Крім того якщо говорити про заборону використання олімпійської символіки як торговельної марки не можна обминути увагою участь України у Найробському договорі про охорону Олімпійського символу від 26 вересня 1981 року до якого Україна приєдналась відповідно до Указу Президента України від 13 березня 1998 року № 192. Згідно з цим міжнародним договором будь-яка держава-учасниця зобов язана відмовляти в реєстрації або визнавати недійсною реєстрацію як торговельної марки і забороняти шляхом відповідних заходів використання як торговельної марки або іншого позначення з комерційною метою загальновідомого олімпійського символу (п ять переплетених кілець) без дозволу Міжнародного олімпійського комітету.

Найробський договір — не єдиний договір щодо заборони використання символіки. Міжнародна спільнота започаткувала декілька міжнародних договорів які забороняють використання певної офіційної символіки як торговельних марок. Зокрема це стосується використання і захисту символіки Червоного Хреста і Червоного Півмісяця. Україна зобов язалась також не використовувати як торговельну марку або її елемент емблеми Червоного Хреста і Червоного Півмісяця. Закон України «Про символіку Червоного Хреста і Червоного Півмісяця в Україні» визначає порядок та умови використання і захисту символіки Червоного Хреста і Червоного Півмісяця на території України з урахуванням вимог Женевських Конвенцій від 12 серпня 1949 року та Додаткових протоколів до них від 8 червня 1977 року а також Правил з використання емблем Червоного Хреста або Червоного Півмісяця національними Товариствами ухвалених ХХ Віденською Міжнародною конференцією Червоного Хреста 1965 року та переглянутих Радою делегатів у Будапешті у 1991 році. Згідно з цим законом забороняється використання слів «Червоний Хрест» та «Червоний Півмісяць» у найменуваннях підприємств установ організацій; зображення емблем Червоного Хреста та Червоного Півмісяця на знаках для товарів і послуг промислових зразках; використання цих слів або зображень як елемента знака для товарів і послуг промислових зразків чи найменувань згідно з чинним законодавством України (ст. 15). Такі вимоги логічно обґрунтовані адже емблеми виконують розпізнавальну функцію для позначення приналежності тієї чи іншої особи або об єкта до Міжнародного руху Червоного Хреста та Червоного Півмісяця або захисного знака для медичного персоналу тощо. А використання такої символіки як торговельної марки призведе до плутанини та введення в оману.

З метою виконання вимог статті 6 ter Паризької конвенції Міжнародне бюро Всесвітньої організації інтелектуальної власності (ВОІВ) регулярно надає патентним відомствам в Україні — Державному департаменту інтелектуальної власності зображення гербів прапорів емблем і перелік скорочених чи повних найменувань міжнародних міжурядових організацій які надали таку інформацію ВОІВ. Ця інформація використовується під час проведення експертизи заявки щодо надання правової охорони на знаки для товарів і послуг. Обов язки щодо заборони відповідно до Паризької конвенції неправомірного використання гербів прапорів емблем і символіки міжнародних організацій під час реєстрації прав на знаки для товарів і послуг в Україні Держдепартаментом виконуються в повному обсязі.

Тому подаючи заявки на реєстрацію торговельних марок потрібно уважно читати Закон і враховувати його вимоги.