Боротьба з поширенням в Інтернеті недостовірної інформації яка шкодить репутації бізнесу

• 

16 червня 2011

Як боротися з недостовірною інформацією розповсюдженою в Інтернеті яка завдає шкоди діловій репутації суб єкта господарювання?

---

Перш за все слід визначити що таке ділова репутація.

Чинне законодавство містить визначення ділової репутації фізичної особи як сукупності підтвердженої інформації про особу що дає можливість зробити висновок про професійні та управлінські здібності такої особи її порядність та відповідність її діяльності вимогам закону (стаття 2 Закону України Про банки і банківську діяльність ). Як вбачається ділову репутацію юридичної особи становить престиж її фірмового (комерційного) найменування належних їй нематеріальних активів в тому числі торговельних марок серед споживачів її товарів та послуг.

Применшенням ділової репутації суб єкта господарювання (підприємця) є поширення у будь-якій формі неправдивих неточних або неповних відомостей що дискредитують спосіб ведення чи результати його господарської (підприємницької) діяльності у зв язку з чим знижується вартість його нематеріальних активів.

Зазначені дії завдають майнової та моральної шкоди суб єктам господарювання а тому ця шкода за відповідними позовами потерпілих осіб підлягає відшкодуванню згідно із статтями 1166 та 1167 ЦК України.

Згідно із статтею 91 ЦК України право на спростування недостовірної інформації передбачене статтею 277 ЦК України та право на заборону поширення інформації передбачене статтею 278 ЦК України належить не лише фізичним але й юридичним особам у передбачених законом випадках у тому числі як спосіб судового захисту проти поширення інформації що шкодить діловій репутації господарюючого суб єкта (підприємця).

Згідно із частиною третьою статті 277 ЦК негативна інформація поширена про особу вважається недостовірною якщо особа яка її поширила не доведе протилежного.

З урахуванням положень Господарського процесуального кодексу України (далі — ГПК) господарюючий суб єкт (підприємець) чиї права або інтереси порушено поширенням недостовірної інформації має право подавати до господарського суду позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди завданої її поширенням та/або про спростування недостовірної інформації а також має право на заборону поширення інформації як способу судового захисту проти можливого поширення інформації що шкодить його діловій репутації.

Згідно із роз ясненнями Вищого господарського суду України які містяться в інформаційному листі від 28.03.2007 № 01-8/184 у разі розміщення інформації в мережі Інтернет у вигляді доступному для публічного ознайомлення особа чиї права та законні інтереси порушені її поширенням може подавати відповідні позовні вимоги до власника веб-сайту на якому розміщена ця інформація. Дані про власника веб-сайту можуть бути витребувані відповідно до вимог статей 30 та 65 ГПК від товариства з обмеженою відповідальністю Хостмайстер яке на даний час адмініструє систему реєстрації та обліку доменних назв і адресу українського сегмента мережі Інтернет. Після здійснення заходів пов язаних з переделегуванням прав адміністрування ці функції має здійснювати об єднання Український мережевий інформаційний центр . Якщо інформацію яка завдає шкоди діловій репутації суб єкта господарювання було розповсюджено на Інтернет-сайті (хоча б і не зареєстрованому як засіб масової інформації) і судом встановлено що така інформація не відповідає дійсності то згідно з судовим рішенням її має бути спростовано на тому ж самому сайті з додержанням вимог визначених частинами третьою-шостою статті 37 Закону України Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні . У разі коли відповідну інформацію розповсюджено у вигляді повідомлень не власником сайту доступ до якого є вільним а третіми особами що є анонімними то відповідальність за таке розповсюдження інформації та завдану у зв язку з цим шкоду діловій репутації суб єкта господарювання має нести саме власник сайту оскільки його діяльність створила технологічні можливості та умови для поширення негативної інформації яка не відповідає дійсності та порушує права і законні інтереси особи .

Для визначення розміру завданої Вам шкоди необхідно врахувати наступне.

Чинним законодавством визначено поняття гудвілу як нематеріального активу вартість якого визначається як різниця між балансовою вартістю активів підприємства та його звичайною вартістю як цілісного майнового комплексу що виникає внаслідок використання кращих управлінських якостей домінуючої позиції на ринку товарів (робіт послуг) нових технологій тощо (стаття 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»). Таким чином ділова репутація згідно законодавства має грошовий еквівалент виражений у формі гудвілу. Гудвіл як нематеріальний актив підлягає бухгалтерському обліку відповідно до Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 19 Об єднання підприємств затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.07.1999 № 163 зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 23.07.1999 № 499/3792.

У разі відсутності у суб єкта господарювання бухгалтерського обліку гудвілу як нематеріального активу розмір матеріальної і моральної шкоди може бути визначений шляхом замовлення суб єктом господарювання відповідного спеціального експертного дослідження або шляхом призначення судом згідно із статтею 41 ГПК відповідної судової експертизи.

Чи можна доручити управління майновими правами на майбутні твори?

• 

16 червня 2011

Чи може автор передати організації колективного управління права на управління майновими правами на свої твори що будуть створені у майбутньому?

---

Відповідно до статті 11 Закону України «Про авторське право і суміжні права» від 23.12.1993 р. № 3792-XII в редакції Закону від 11.07.2001р. № 2627-ІІІ (далі — Закон) авторське право на твір виникає з моменту створення твору тобто з моменту вираження твору в об єктивній формі.

Згідно зі статтею 440 Цивільного кодексу України (далі — ЦК України) майновими правами інтелектуальної власності на твір є: право на використання твору; виключне право дозволяти використання; право перешкоджати неправомірному використанню твору в тому числі забороняти таке використання; та інші майнові права встановлені законом. Відповідно до законодавства майнові права на твір належать його авторові якщо інше не встановлено договором чи законом.

Згідно зі статтею 443 ЦК України використання твору здійснюється лише за згодою автора крім випадків правомірного використання твору без такої згоди зазначених ЦК України та іншим законом.

Статтею 445 ЦК України вказано що автор має право на плату за використання його твору якщо інше не встановлено ЦК України та іншим законом.

Відповідно до частини першої статті 47 Закону суб єкти авторського права і (або) суміжних прав можуть доручати управління своїми майновими правами організаціям колективного управління.

Згідно із першої частиною статті 48 Закону організації колективного управління діють на основі статутів що затверджуються в установленому порядку і в межах повноважень одержаних від суб єктів авторського права і (або) суміжних прав. За приписами частини другої статті 48 Закону організації колективного управління не мають права займатися комерційною діяльністю чи використовувати будь-яким способом об єкти авторського права і (або) суміжних прав доручені їм для управління.

Відповідно до частини восьмої статті 33 Закону усі майнові права на використання твору які передаються за авторським договором мають бути у ньому визначені. Майнові права не зазначені в авторському договорі як передані суб єктом авторського права вважаються такими що не передані і зберігаються за ним. Згідно із частиною третьою статті 33 Закону предметом договору про передання прав на використання твору не можуть бути права яких не було на момент укладання договору.

Відповідно до приписів глави 75 ЦК України майнові права на твір можуть бути передані автором або особою яка володіє такими правами відповідно до закону повністю або частково іншій особі на умовах визначених ліцензією ліцензійним договором договором про створення на замовлення і використання такого твору договором про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності.

Частина п ята статті 1109 ЦК України встановлює що предметом ліцензійного договору не можуть бути права на використання об єкта права інтелектуальної власності які на момент укладання договору не були чинними.

Як бачимо авторське право на твір виникає з моменту створення твору а предметом договору про передання прав на використання твору та ліцензійного договору не можуть бути права яких не було на момент укладання договору. Таким чином згідно з наведеними приписами чинного законодавства автор не може передати організації колективного управління права на управління майновими правами на свої твори що будуть створені у майбутньому.

У яких випадках суб єкт господарювання має платити за музику що звучить по радіо?

• 

16 червня 2011

В яких випадках суб єкт господарювання при використанні у своїй діяльності музичного фонового супроводу шляхом прослуховування через радіоприймач звукозаписів (фонограм) має платити винагороду і кому?

---

Відповідно до статті 43 Закону України від 23.12.1993 № 3792-ХІІ «Про авторське право і суміжні права» (далі — Закон) передбачено що допускається без згоди виробників фонограм фонограми яких опубліковані для використання з комерційною метою і виконавців виконання яких зафіксовані у цих фонограмах але з виплатою винагороди пряме чи опосередковане комерційне використання фонограм та їх примірників. Зокрема:

— публічне виконання фонограми або її примірника; — публічне сповіщення виконання зафіксованого у фонограмі та їх примірниках в ефір; — публічне сповіщення виконання зафіксованого у фонограмі та їх примірниках по проводах (через кабель). Таким чином для суб єкта господарювання що здійснює діяльність зокрема у підприємствах торгівлі основними умовами виплати винагороди є: 1) використання фонограм які опубліковані для використання з комерційною метою; 2) пряме чи опосередковане комерційне використання фонограм та їх примірників; 3) використання фонограми або її примірника шляхом публічного виконання чи публічного сповіщення виконання зафіксованого у фонограмі. Перша умова виплати винагороди передбачає що без дозволу виконавців виробників фонограм але обов язково з виплатою їм винагороди суб єкти господарювання можуть використовувати у своїй діяльності фонограми опубліковані саме для використання з комерційною метою. Згідно з абзацом 18 статті 1 Закону опублікування твору фонограми відеограми — це випуск в обіг виготовлених поліграфічними електронними чи іншими способами примірників твору фонограми відеограми у кількості здатній задовольнити з урахуванням характеру твору розумні потреби публіки шляхом їх продажу здавання в майновий найм побутового чи комерційного прокату надання доступу до них через електронні системи інформації таким чином щоб будь-яка особа могла його отримати з будь-якого місця і у будь-який час за власним вибором або у зв язку з переданням права власності на них чи володінням ними іншими способами. Відповідно до пункту 4 статті 15 Договору Всесвітньої організації інтелектуальної власності про виконання і фонограми прийнятого Дипломатичною конференцією 20 грудня 1996 року до якого приєдналася Україна (Закон України від 20.09.2001 № 2732-III «Про приєднання України до Договору Всесвітньої організації інтелектуальної власності про виконання і фонограми») «фонограми доступні для загального відома через дротові і не дротові засоби зв язку таким чином що представники публіки можуть отримати до них доступ із будь-якого місця і в будь-який час за їхнім власним вибором вважаються як нібито вони були опубліковані з комерційною метою». Під опублікуванням «з комерційною метою» мається на увазі опублікування фонограм з метою отримання прибутку (доходу). Наступною умовою виплати винагороди є пряме чи опосередковане комерційне використання фонограм та їх примірників. Відповідно до статті 79 Господарського кодексу України визначено що господарські товариства створені з метою одержання прибутку. Товариство з обмеженою відповідальністю є видом господарського товариства (стаття 80 цього Кодексу) тому воно створене з комерційною метою а саме: з метою отримання прибутку (доходу). Остання умова — це способи використання фонограми або її примірника. Відповідно до абзацу 30 статті 1 Закону публічне виконання — це подання виконань фонограм передач організацій мовлення у тому числі за допомогою будь-яких пристроїв і процесів у місцях де присутні чи можуть бути присутніми особи які не належать до звичайного кола сім ї або близьких знайомих цієї сім ї незалежно від того чи присутні вони в одному місці і в один і той самий час або в різних місцях і в різний час. Зважаючи на зазначене у підприємствах та організаціях торгівлі за допомогою пристрою (радіоприймача) і процесів здійснюється публічне виконання фонограм де можуть бути присутніми особи які не належать до звичайного кола сім ї або близьких знайомих цієї сім ї.

Телерадіокомпанія програми (передачі) якої демонструються по телебаченню транслюються по радіо (завдяки пристроям — телевізору радіо що знаходяться наприклад на підприємстві торгівлі) здійснює публічне сповіщення фонограм відеограм. Публічне сповіщення (доведення до загального відома) — передача за згодою суб єктів авторського права і (або) суміжних прав в ефір за допомогою радіохвиль (а також лазерних променів гамма-променів тощо) у тому числі з використанням супутників чи передача на віддаль за допомогою проводів або будь-якого виду наземного чи підземного (підводного) кабелю (провідникового оптоволоконного та інших видів) творів виконань будь-яких звуків і (або) зображень їхніх записів у фонограмах і відеограмах програм організацій мовлення тощо коли зазначена передача може бути сприйнята необмеженою кількістю осіб у різних місцях віддаленість яких від місця передачі є такою що без такої передачі зображення чи звуки не можуть бути сприйняті (абзац 33 статті 1 Закону).

Разом з тим згідно із Законом виробник фонограм надаючи телерадіокомпанії дозвіл на використання запису шляхом передачі в ефір чи по кабелю навряд чи надає право на використання в комерційних цілях цього запису будь-якою іншою особою крім самої телерадіокомпанії. Як правило вважається що особи що приймають твір за допомогою будь-яких пристроїв і процесів роблять це винятково в особистих цілях. Якщо ж такі особи використовують твір під час своєї комерційної діяльності наприклад для озвучування приміщень підприємств та організацій торгівлі то даний вид законного використання фонограми може здійснюватися за умови виплати винагороди.

Згідно з пунктом 5 розділу ІІ додатка до постанови Кабінету Міністрів України від 18.01.2003 № 71 «Про затвердження розміру винагороди (роялті) за використання опублікованих з комерційною метою фонограм і відеограм та порядку її виплати» до числа суб єктів які здійснюють комерційне використання фонограм віднесені суб єкти господарювання зокрема підприємства та організації торгівлі тобто магазини універмаги універсами будинки торгівлі торговельні центри тощо де здійснюється продаж товарів з музичним супроводом.

Таким чином публічне виконання фонограм та зафіксованих у них виконань є окремим видом використання майнових суміжних прав. Винагорода має виплачуватися виконавцю виробнику фонограм за будь-яке використання фонограм (статті 39 40 43 Закону) у тому числі за використання фонограм за допомогою публічного сповіщення а також публічного виконання. Тобто телерадіокомпанія є окремим платником винагороди за використання фонограм способом публічного сповіщення відповідно до пунктів «б» «в» частини 1 статті 43 Закону підприємства та організації торгівлі — платниками винагороди за публічне виконання фонограм (пункт «а» частини 1 статті 43 Закону).

Платити зазначену винагороду відповідно до законодавства необхідно виключно через організації колективного управління. Зокрема відповідно до частини 2 статті 43 Закону регламентовано що з бирання винагороди за використання фонограм відеограм і контроль за їх правомірним використанням здійснюють визначені Установою уповноважені організації колективного управління.

На сьогодні такими уповноваженими організаціями колективного управління є Всеукраїнське об єднання суб єктів авторських і суміжних прав «Оберіг» та Об єднання підприємств «Українська ліга музичних прав». Суб єкт господарювання може укласти договір про виплату винагороди за власним вибором з однією з вищезазначених уповноважених організацій колективного управління. Згідно з підпунктом «а» частини 1 статті 49 Закону організації колективного управління повинні погоджувати розмір винагороди під час укладання договору з особами які використовують об єкти авторського права і (або) суміжних прав. Не укладення такого договору через уповноважену організацію колективного управління та не виплата винагороди виконавцям та виробникам фонограм вважається порушенням прав цих суб єктів суміжних прав на отримання винагороди за використання фонограм та зафіксованих у них виконань.

Використання депонованих матеріалів під час доказування авторських прав

• 

16 червня 2011

Асоціація має свідоцтво прав автора на службовий твір — збірник літературних письмових творів. На творі художнього дизайну який в свою чергу використаний у якості ілюстрацій у нашому збірнику розміщено графічний логотип. Чи можна вважати це розміщення підтвердженням авторських прав нашої асоціації на графічний логотип у випадку порушення прав автора на нього?

---

Відповідно до статті 11 Закону України «Про авторське право і суміжні права» від 23.12.1993 р. в редакції Закону від 11.07.2001р. № 2627-ІІІ (далі — Закон) авторське право на твір виникає з моменту створення твору тобто з моменту вираження твору у об єктивній формі. При цьому для виникнення і здійснення авторського права не вимагається реєстрація твору чи будь-яке інше спеціальне його оформлення а також виконання будь-яких інших формальностей.

Але на друкованих виданнях може проставлятися знак охорони авторського права що складається з трьох елементів: латинської букви С у колі — ©; імені (найменування) власника авторських прав; року першого опублікування твору. Знак охорони авторського права може проставлятись на оригіналі і кожному примірнику твору. Цей знак прийнято називати copyright що у дослівному перекладі означає авторське право. Правову охорону однаковою мірою матимуть як твори на яких проставлений знак охорони так і твори без такого знака.

Аналогічне значення має також реєстрація прав автора на твір. Реєстрація здійснюється винятково за бажанням правовласника їй не надають ніякого правотворчого значення але факт реєстрації може зіграти важливу роль при вирішенні спору про авторство на твір при його незаконному використанні. Відповідно до статті 11 Закону суб єкт авторського права для засвідчення авторства (авторського права) на оприлюднений чи неоприлюднений твір факту і дати опублікування твору чи договорів які стосуються права автора на твір у будь-який час протягом строку охорони авторського права може зареєструвати своє авторське право у відповідних державних реєстрах.

Державна реєстрація твору може розглядатись як офіційне повідомлення громадськості про авторські права на твір. Законом подібне повідомлення забезпечується шляхом публікації відповідних відомостей в офіційному бюлетені та в Каталозі державних реєстрацій. Та ж публікація виконує роль оперативної реклами оскільки містить відповідну інформацію про твір надану автором або іншою особою яка має авторське право. Як вже зазначалося реєстрація сприяє захисту авторських прав у разі виникнення конфліктних ситуацій.

У зазначеному випадку наявність реєстрації авторських прав Асоціації на службовий твір — збірник літературних письмових творів є лише свідченням наявності відповідних прав на збірник творів у розумінні змісту авторського права на збірники визначеного в частині четвертій ст. 19 Закону а саме: «1. Авторові збірника та інших складених творів (упорядникові) належить авторське право на здійснені ним підбір і розташування творів та (або) інших даних що є результатом творчої праці (упорядкування). Упорядник збірника користується авторським правом за умови дотримання ним прав авторів кожного з творів включених до складеного твору. Автори творів включених до складеного твору мають право використовувати свої твори незалежно від складеного твору якщо інше не передбачено авторським договором з упорядником збірника. Авторське право упорядника збірника не перешкоджає іншим особам здійснювати самостійний підбір або розташування тих самих творів та (або) інших даних для створення своїх творів».

Графічний логотип (іншими словами малюнок) як і твір художнього дизайну на якому він використаний відноситься до творів образотворчого мистецтва. За умови зазначення у збірнику інформації про Асоціацію як власника майнових авторських прав на ці твори образотворчого мистецтва депоновані матеріали збірника літературних письмових творів можуть розглядатися судом при збиранні доказів як свідчення наявності (на певну дату) відповідних прав Асоціації на твір образотворчого мистецтва.

Крім того підтвердженням майнових прав інтелектуальної власності Асоціації на такий графічний логотип можуть бути відповідний договір між автором малюнку і Асоціацією яким встановлено розподіл авторських прав на службовий твір або договір про створення на замовлення і використання твору образотворчого мистецтва у якому встановлено правила розподілу авторських прав на малюнок між автором та Асоціацією або договір про передання автором Асоціації виключних майнових прав інтелектуальної власності на твір образотворчого мистецтва.

Оформлення дозволу розробника комп ютерної програми на використання її роботодавцем?

• 

16 червня 2011

Яким чином має бути оформлений дозвіл автора-розробника на використання його комп ютерної програми компанією?

---

Комп ютерні програми є об єктом авторського права і охороняються як літературні твори відповідно до Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів від 24.07.71 р. (із змінами від 02.10.79 р.) Цивільного кодексу України від 16.01.03 № 435-ІV (далі — ЦК) Закону України «Про авторське право і суміжні права» інших нормативно-правових актів. Така охорона поширюється на комп ютерні програми незалежно від способу чи форми їх вираження.

Майновими правами інтелектуальної власності на комп ютерну програму є: право на використання комп ютерної програми; виключне право дозволяти використання; право перешкоджати неправомірному використанню комп ютерної програми в тому числі забороняти таке використання та інші майнові права встановлені законом. Відповідно до законодавства майнові права на комп ютерну програму належать його авторові якщо інше не встановлено договором чи законом.

У випадку якщо комп ютерна програма створена автором у зв язку з виконанням трудового договору майнові права інтелектуальної власності на таку програму належатимуть працівникові який її створив та юридичній або фізичній особі де або у якої він працює спільно. Але це правило не є імперативним. Якщо відповідним договором між автором комп ютерної програми і роботодавцем буде встановлено інший розподіл прав то права будуть належати сторонам згідно з умовами цього договору. Такі ж самі правила розподілу авторських прав на комп ютерні програми встановлюються і між автором та замовником програми якщо вона створювалась за замовленням.

Якщо створення комп ютерної програми не було безпосередньо пов язано з виконанням автором службових обов язків відповідно до службового завдання чи трудового договору (контракту) між ним і роботодавцем то така комп ютерна програма не є службовим твором.

Майнові права на комп ютерну програму можуть бути передані автором або особою яка володіє такими правами відповідно до закону повністю або частково іншій особі на умовах визначених ліцензією ліцензійним договором договором про створення на замовлення і використання такої програми договором про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності.

Використання гобелена як об єкта авторського права якщо він є додатком до дипломної роботи

• 

16 червня 2011

Яким чином використовується гобелен як об єкт авторського права якщо він є додатком до дипломної роботи?

---

Згідно з абзацом 40 статті 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» (далі — Закон) гобелен є твором ужиткового мистецтва. Пункт 11 частини 1 статті 8 Закону відносить твори ужиткового мистецтва до об єктів авторського права.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 8 Закону дипломна та магістерська роботи є літературними письмовими творами наукового характеру тобто відносяться до об єктами авторського права

Відповідно до частини 1 статті 437 Цивільного кодексу України авторське право виникає з моменту створення твору.

Автору належать такі особисті немайнові права передбачені статтею 14 Закону:

1) вимагати визнання свого авторства шляхом зазначення належним чином імені автора на творі та його примірниках і за будь-якого публічного використання твору якщо це практично можливо;

2) забороняти під час публічного використання твору згадування свого імені якщо він як автор твору бажає залишитись анонімом;

3) вибирати псевдонім зазначати і вимагати зазначення псевдоніма замість справжнього імені автора на творі та його примірниках і під час будь-якого його публічного використання;

4) вимагати збереження цілісності твору і протидіяти будь-якому перекрученню спотворенню чи іншій зміні твору або будь-якому іншому посяганню на твір що може зашкодити честі і репутації автора.

Ч. 2 ст. 14 цього Закону зазначає що особисті немайнові права автора не можуть бути передані (відчужені) іншим особам.

Майнові права автора регулюються статтею 15 Закону.

До майнових прав автора (чи іншої особи яка має авторське право) належать:

а) виключне право на використання твору;

б) виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами.

Майнові права автора (чи іншої особи яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями статті 31 Закону після чого ця особа стає суб єктом авторського права (ч. 1 ст. 15 Закону).

Виключне право на використання твору автором (чи іншою особою яка має авторське право) дозволяє йому використовувати твір у будь-якій формі і будь-яким способом (ч. 2 ст. 15 Закону).

Згідно з частиною 3 статті 15 Закону виключне право автора (чи іншої особи яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти зокрема публічний показ гобелену на художніх виставках.

Відповідно до пункту 607 наказу Головного архівного управління при Кабінеті Міністрів України від 20.07.98 № 41 дипломні проекти та дипломні роботи виконані на творчих факультетах мистецьких вищих навчальних закладів зберігаються 15 років.

Оскільки додатки до дипломних робіт є їх складовою частиною вони разом із дипломними роботами вилучаються і зберігаються для архівних цілей протягом строку визначеного законодавством у даному випадку — 15 років.

Чи може організація колективного управління подавати до суду на неліцензійних користувачів музики?

• 

16 червня 2011

Чи має право організація колективного управління подавати позов про стягнення компенсації за порушення прав інтелектуальної власності на музичний твір у разі використання цього твору без дозволу уповноваженої особи та без виплати авторської винагороди?

---

Згідно із ч. 1 ст. 47 Закону суб єкти авторського права і (або) суміжних прав можуть доручати управління своїми майновими правами організаціям колективного управління. Відповідно до ч. 1 ст. 48 Закону організації колективного управління діють на основі статутів що затверджуються в установленому порядку і в межах повноважень одержаних від суб єктів авторського права і (або) суміжних прав. Згідно із ч. 2 цієї ж статті Закону організації колективного управління не мають права займатися комерційною діяльністю чи використовувати будь-яким способом об єкти авторського права і (або) суміжних прав доручені їм для управління.

Ч. 1 ст. 49 Закону встановлено що організації колективного управління повинні виконувати від імені суб єктів авторського права і (або) суміжних прав і на основі одержаних від них повноважень такі функції: а) погоджувати з особами які використовують об єкти авторського права і (або) суміжних прав розмір винагороди під час укладання договору;

б) укладати договори про використання прав переданих в управління. Умови цих договорів повинні відповідати положенням статей 31-33 цього Закону;

в) збирати розподіляти і виплачувати зібрану винагороду за використання об єктів авторського права і (або) суміжних прав суб єктам авторського права і (або) суміжних прав правами яких вони управляють а також іншим суб єктам прав відповідно до цього Закону;

г) вчиняти інші дії передбачені чинним законодавством необхідні для захисту прав управління якими здійснює організація в тому числі звертатися до суду за захистом прав суб єктів авторського права і (або) суміжних прав відповідно до статутних повноважень та доручення цих суб єктів .

Таким чином беручи до уваги визначені законом особливості статусу організацій колективного управління у випадку коли такі організації мають договір із правовласником (автором) спірного твору на управління майновими правами вони мають право на звернення до суду з позовом про стягнення компенсації за порушення майнових авторських прав.

Перелік та повноваження організацій колективного управління правами

• 

16 червня 2011

Запитання : Які організації колективного управління здійснюють збір винагороди та якими є їхні повноваження?

---

Відповідно до положень Закону України від 23.12.1993 № 3792-ХІІ (в редакції від 11.07.2001 № 2627-14) «Про авторське право і суміжні права» управління на колективній основі майновими правами суб єктів авторського права і (або) суміжних прав здійснюють організації колективного управління.

Нині на обліку в Державному департаменті інтелектуальної власності перебувають такі організації колективного управління:

1. Всеукраїнське об єднання суб єктів авторських і суміжних прав «Оберіг». Сфера діяльності: управління майновими правами суб єктів авторського права виконавців виробників фонограм виробників відеограм.

2. Громадська організація «Об єднання правоволодарів у сфері образотворчого мистецтва та архітектурної діяльності «Статус». Сфера діяльності: управління майновими правами суб єктів авторського права у сфері образотворчого мистецтва та архітектурної діяльності.

3. Державне підприємство «Українське агентство з авторських та суміжних прав». Сфера діяльності: управління майновими правами суб єктів авторського права та суміжних прав.

4. Об єднання підприємств «Український музичний альянс». Сфера діяльності: управління майновими правами суб єктів авторського права та суміжних прав.

5. Об єднання підприємств «Українська ліга музичних прав». Сфера діяльності: управління майновими правами суб єктів авторського права та суміжних прав.

6. Громадська організація «Агентство охорони прав виконавців». Сфера діяльності: управління майновими правами авторів та інших осіб які мають авторське право а також майновими суміжними правами виконавців у музичній галузі хореографії розмовному жанрі інших видах мистецтва.

7. Всеукраїнська громадська організація Гільдія кінорежисерів «24/1». Сфера діяльності: захист немайнових та майнових авторських прав членів Гільдії на результати їх інтелектуальної творчої діяльності у сфері аудіовізуального мистецтва.

Згідно з пунктом в) частини першої статті 49 Закону України «Про авторське право і суміжні права» організації колективного управління повинні виконувати від імені суб єктів авторського права і (або) суміжних прав і на основі одержаних від них повноважень функції у тому числі функцію збирання розподілу і виплати зібраної винагороди за використання об єктів авторського права і (або) суміжних прав суб єктам авторського права і (або) суміжних прав а також іншим суб єктам прав відповідно до Закону.

Тому зазначені організації колективного управління відповідно до сфери їх діяльності на підставі статутних документів і в межах повноважень отриманих від суб єктів авторського права і (або) суміжних прав можуть здійснювати збір розподіл та виплату винагороди (роялті) за використання об єктів авторського права і (або) суміжних прав з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 18.01.2003 № 72 «Про затвердження мінімальних ставок винагороди (роялті) за використання об єктів авторського права і суміжних прав».

Захист підприємцем інформації як об єкта права інтелектуальної власності

• 

16 червня 2011

Яка інформація відноситься до об єктів права інтелектуальної власності і як підприємець може захистити право на неї?

---

Для того щоб відповісти на це запитання перш за все визначимось що таке інформація.

Інформація — це документовані або публічно оголошені відомості про події та явища що мали або мають місце у суспільстві державі та навколишньому середовищі. Порядок використання інформації та захисту права на неї встановлюється законодавством. Основні правила одержання використання поширення та зберігання інформації і захисту прав суб єктів інформаційних відносин містяться зокрема у статтях 32 і 34 Конституції України Цивільному кодексі України (далі — ЦК України) Законах України Про інформацію Про науково-технічну інформацію Про захист від недобросовісної конкуренції Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів Про державну таємницю та в інших законодавчих актах.

За режимом доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом яка у свою чергу поділяється на таємну і конфіденційну.

Таємна інформація — це інформація що містить відомості які становлять державну та іншу передбачену законом таємницю розголошення якої завдає шкоди особі суспільству і державі а тому доступ до неї здійснюється відповідно до законів про цю інформацію. Прикладом таємної інформації можуть бути: секретна інформація що визнається державною таємницею в порядку встановленому Законом України Про державну таємницю відомості що становлять лікарську таємницю згідно із статтею 40 Основ законодавства України про охорону здоров я таємницю усиновлення у відповідності із статтею 226 Сімейного кодексу України чи адвокатську таємницю згідно із статтею 9 Закону України «Про адвокатуру».

Конфіденційна інформація — це відомості які знаходяться у володінні користуванні або розпорядженні окремих фізичних чи юридичних осіб і поширюються за їх бажанням відповідно до передбачених ними умов. Особи які володіють конфіденційною інформацією мають право самостійно визначати режим доступу до неї включаючи належність її до категорії конфіденційної та встановлювати для неї систему (способи) захисту. До конфіденційної інформації у сфері господарської (підприємницької) діяльності відноситься інформація що визнається такою у відповідності із статтею 862 ЦК України комерційна таємниця у відповідності із статтями 505-508 ЦК України та ноу-хау у розумінні статті 1 Закону України Про інвестиційну діяльність .

Відповідно до статті 1 Закону України Про інвестиційну діяльність поняття ноу-хау включає сукупність технічних технологічних комерційних та інших знань оформлених у вигляді технічної документації навиків та виробничого досвіду необхідних для організації того чи іншого виду виробництва але не запатентованого.

Згідно зі статтею 420 ЦК України до об єктів права інтелектуальної власності відносяться зокрема комерційні таємниці.

У статті 505 ЦК України зазначено що комерційною таємницею є інформація яка є секретною в тому розумінні що вона в цілому чи в певній формі та сукупності її складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб які звичайно мають справу з видом інформації до якого вона належить у зв язку з цим має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності вжитих особою яка законно контролює цю інформацію. Комерційною таємницею можуть бути відомості технічного організаційного комерційного виробничого та іншого характеру за винятком тих які відповідно до закону не можуть бути віднесені до комерційної таємниці.

Комерційна таємниця має потенційну вартість поки вона невідома стороннім особам. З моменту як тільки комерційна таємниця стане відомою для сторонніх осіб вона одразу перестане бути цінною. Тому у випадку коли інформацію визначену як комерційна таємниця може бути отримано законним шляхом у відповідності із законодавством про інформацію така інформація не може визнаватися конфіденційною а це означає що вона не підпадає під правову охорону передбачену чинним законодавством для комерційної таємниці. Більш детально перелік відомостей які не можуть відноситься до комерційної таємниці визначено приписами постанови Кабінету Міністрів України від 09.08.1993 № 611 «Про перелік відомостей що не становлять комерційної таємниці».

Суб єкт господарювання має право на комерційну таємницю на визначення її складу та обсягу відомостей а також право вимагати від працівників допущених до відомостей що становлять комерційну таємницю дотримання встановленого порядку та правил її зберігання.

Для того щоб суб єкт господарювання мав право вимагати захисту інтересів підприємства перед державними та судовими органами включати вимоги про захист конфіденційної інформації в договори вимагати відшкодування нанесеної шкоди він повинен закріпити положення щодо комерційної таємниці в статутних документах та забезпечити заходи щодо збереження її секретності. Крім того згідно із частиною першою статті 117 ЦК України учасник господарського товариства зобов язаний не розголошувати комерційну таємницю та конфіденційну інформацію про діяльність товариства.

Порушення майнових прав інтелектуальної власності на комерційну таємницю чи прав на «ноу-хау» може відбуватися шляхом добування протиправним способом чужої комерційної інформації розголошення її без згоди особи уповноваженої на те чи схилення до її розголошення або використання чужої комерційної інформації без згоди уповноваженої особи. В такому випадку власник цієї інформації має право на відшкодування завданих майнової та моральної шкоди відповідно до статей 1166 та 1167 ЦК України. Така цивільна відповідальність може наставати і в разі вчинення дій зазначених у главі 4 Закону України Про захист від недобросовісної конкуренції .

Визначення об єктів ІВ які підлягають комерціалізації

• 

16 червня 2011

Які кроки необхідно зробити власнику приватного підприємства (ПП) для встановлення тих об єктів інтелектуальної власності які може комерціалізувати ПП у процесі своєї діяльності враховуючи інтерес який викликає о станнім часом комерціалізація прав інтелектуальної власності?

---

Для того щоб встановити об єкти інтелектуальної власності (ОІВ) які можуть представляти комерційний інтерес для вас як власника підприємства необхідно перш за все встановити якими саме правами інтелектуальної власності ви володієте. Тому насамперед слід провести інвентаризацію наявних нематеріальних активів вашої компанії з метою встановлення їхньої цінності. Наступним кроком має стати розробка бізнес-плану вашого підприємства з урахуванням переваг які надає вам володіння ОІВ. Оскільки інтелектуальна власність (ІВ) забезпечує вашому підприємству конкурентні переваги й збільшує його цінність необхідно щоб майбутні партнери та інвестори знали про ваші нематеріальні активи що можна зробити шляхом адекватного включення їх у ваш бізнес-план.

При проведенні інвентаризації ОІВ радимо врахувати наступні моменти визначені у рекомендаціях Всесвітньої організації інтелектуальної власності для малих і середніх підприємств «Інтелектуальна власність для бізнесу». В ідповіді на нижченаведені запитання допоможуть вам інтегрувати активи ІВ у ваш бізнес-план під час його складання. Цей перелік у жодному разі не є вичерпним це лише деякі базові стратегії які були з успіхом впроваджені на інших підприємствах.

1. Які ОІВ належать вам? Найчастіше це можуть бути фірмові (комерційні) найменування торговельні марки (знаки для товарів та послуг) комерційні таємниці промислові зразки комп ютерні програми бази даних та інші об єкти авторського права та іноді корисні моделі й патенти на винаходи. У цьому контексті також варто розглянути всі укладені договори щодо розпорядження правами інтелектуальної власності професійний досвід управління технічні навички тощо.

2. Який статус вашого портфеля ІВ? Чи була у вас система ідентифікації ваших нематеріальних активів? Чи проводили ви раніше інвентаризацію ОІВ? Якщо так яка їхня періодичність і хто її проводить ? Чи є у вас портфель ІВ? Коли він був створений? Хто його створював? Які з наявних ОІВ зареєстровані або ще мають бути зареєстрованими? Чи є вони зареєстрованими також в іноземних державах на майбутніх експортних ринках?

3. Яким чином ви охороняєте ваші нематеріальні активи ? Якщо ви вже комерційно використовуєте ваші нематеріальні активи шляхом корпоративної співпраці або за участі партнера чи оформлено це відповідними спільними договорами щодо розпорядження правами ІВ? Наскільки повно ви захищаєте вашу комерційну інформацію? Чи можуть зацікавлені особи неправомірно придбати або скопіювати вашу секретну ділову інформацію? Які засоби впроваджені для збереження таємності вашої конфіденційної ділової інформації? Чи укладені у вас договори що підтримують конфіденційність такої інформації? Чи включили ви положення про конфіденційність чи нерозкриття інформації або застереження про неправомірність несанкціонованого використання в договори з вашими співробітниками й діловими партнерами? Чи надають ваші відкриті веб -ресурси зв язок зі сторінками які містять конфіденційну інформацію? Чи підписали ви договори про конфіденційність або нерозкриття інформації з вашими консультантами або іншими зовнішніми робітниками які використовують у співпраці з вами будь-який ОІВ розроблений у процесі роботи на вас?

4. Наскільки є важливими нематеріальні активи для успіху вашого підприємства? Якою мірою наразі використовуються ваші нематеріальні активи чи вони є потенційно корисними? Чи залежить комерційний успіх вашого підприємства від нематеріальних активів будь-то ваші власні або ліцензовані активи? Чи володієте ви новими продуктами або способами які забезпечать унікальні конкурентні переваги? Якщо так оцініть їх та поясніть яким чином ІВ забезпечує або доповнює цінність ваших товарів або послуг і сприяє підвищенню рівня конкурентоспроможності? Чи є ваші комерційні таємниці патенти торговельні марки твори промислові зразки та інші ОІВ достатніми для охорони зазначених аспектів що визначають успіх вашого підприємства? Наскільки глибоко у зв язку з комерціалізацією ваших активів ви вивчили питання щодо оподатковування нематеріальних активів?

5. Чи володієте ви самі всіма необхідними ОІВ або ж ви повинні також покладатися на ОІВ що належать іншим особам? Чи належать вам активи ІВ що ви використовуєте? Чи можете ви довести це? Чи маєте ви відповідно оформлені документи на розробки договори охоронні документи реєстрації або інші докази яких можуть зажадати інвестори ділові партнери або суд? Чи впевнені ви в тому що не порушуєте права ІВ що належать іншим особам ? Чи можете ви довести це тобто чи проводили ви відповідні патентні та інформаційні пошуки ? Чи перевірили ви той факт що ваші співробітники які раніше працювали на конкурента з в язані положенням про нерозголошення або ненадання конфіденційної інформації укладеним з попереднім роботодавцем? При використанні послуг зовнішніх робітників для цілей розробки й складання ваших матеріалів по маркетингу й просуванню на ринку ваших товарів і послуг або сторінок вашого веб -сайту чи вказують вони хто є власником ОІВ що будуть створені? Якщо співробітники роблять це чи передбачено це їхніми індивідуальними договорами про найм ? Якщо ні тоді чи зафіксовано в письмовому вигляді передання авторського права або інших відповідних прав ІВ?

6. Чи володієте ви інформацією про стратегію ваших конкурентів у сфері ІВ і про їхні портфелі ІВ ? Чи поповнюєте ви бази даних ІВ? Чи плануєте використовувати їх для одержання необхідної інформації про ваших конкурентів? Шляхом проведення пошуку по реєстрах патентів і торговельних марок ви можете одержати докладну правову технічну й ділову інформацію про діяльність конкурентів та їхні продукти. Ви можете використовувати цю інформацію для оцінки потенційних можливостей ваших продуктів на ринку. Крім того проведення пошуку по ОІВ дозволяє встановити: чи є можливість охороняти ваші права ІВ чи порушуєте ви права ІВ третіх сторін чи порушують інші особи ваші права або — чи існує ймовірність таких порушень. Чи існують які-небудь бар єри в контексті використання прав ІВ для виходу ваших продуктів або послуг на конкурентний ринок?