Водночас контрафакція і піратство останніми роками перетворились на глобальну світову проблему, яка охопила всі галузі промисловості і усіх споживачів, бо підробляють усе, що користується попитом, і в результаті не тільки трендові компанії, а й інші товаровиробники все частіше зазнають несприятливих наслідків цієї проблеми. При цьому потерпають не лише правовласники, а й економіки держав у цілому, враховуючи, що виробництво і продаж піратської та контрафактної продукції сприяють існуванню злочинних угруповань, унеможливлюють чесну конкуренцію на ринку, що, своєю чергою, призводить до значних державних економічних втрат та негативних соціально-політичних наслідків (зокрема втрати прибутку, робочих місць і доходів за рахунок податків). Крім того, варто не забувати про загрозу для здоров’я і безпеки споживачів контрафактних товарів.

Як відомо, щорічно у світі продається контрафактної продукції на $ 670 млрд.

Саме тому світова спільнота застосовує все активніші дії з метою об’єднання зусиль для вироблення єдиних підходів до вирішення цієї проблеми. Прикладом такої співпраці стали глобальні конгреси по боротьбі з контрафакцією і піратством. Цьогоріч на початку лютого відбувся вже шостий конгрес, який зібрався для розгляду питань про забезпечення збалансованої та сталої поваги до інтелектуальної власності у світі. Захід відбувся у Парижі під егідою Всесвітньої організації інтелектуальної власності, Міжнародної організації кримінальної поліції (Інтерпол) та Всесвітньої митної організації.

На шостому конгресі Міжнародна торгова палата (ICC) оголосила результати свого розширеного дослідження виробництва і споживання контрафактної продукції. Згідно з цими дослідженнями глобальні збитки від цього негативного явища сягнуть $ 1,7 трлн. до 2015 року, а виробництво і продаж контрафактної продукції загрожують існуванню 2,5 млн робочих місць щорічно.

Українське суспільство теж не залишається осторонь цих процесів, оскільки обидва негативні явища є і на нашому ринку товарів. А тому фахова спільнота робить спроби об’єднати свої зусилля, спираючись на напрацьований вітчизняний та міжнародний досвід, про що свідчить значна кількість заходів, які відбулись останнім часом за тематикою, пов’язаною із порушенням прав інтелектуальної власності та їх захистом. Про один із таких заходів варто розповісти детальніше.

На початку березня 2011 року Асоціація протидії недобросовісній конкуренції спільно з Українським національним комітетом Міжнародної торгової палати (ICC Ukraine) розіслали запрошення фахівцям у сфері інтелектуальної власності та журналістам з пропозицією взяти участь у роботі круглого столу на тему «Контрафакт в індустрії моди». Захід зацікавив одразу, оскільки запрошення містило вислів «питання боротьби з торгівлею контрафактною продукцією, захист своїх брендів від недобросовісної конкуренції стає все актуальнішим…». Чомусь виникло стійке бажання взяти участь у цьому заході та дізнатись, як можна поєднати у одному питанні процес забезпечення торгових та інших чесних звичаїв ведення конкуренції на ринку товарів і послуг та боротьбу із виготовленням і продажем контрафактної продукції. Особливо, якщо врахувати, що останні є злочинами, які тягнуть за собою адміністративну та кримінальну відповідальність.

Запрошення було підписане віце-президентом Асоціації протидії недобросовісній конкуренції Олексієм Ясинським. Наталія Мещерякова була зазначена у ньому як судовий експерт, партнер Експертного бюро інтелектуальної власності, заступник голови Комісії з питань інтелектуальної власності та трансферу технологій ICC Ukraine.

Перша несподіванка чекала учасників, які прийшли 11 березня 2011 року на захід — у розданих матеріалах значились дещо інші, ніж у запрошенні, організації: BASCAP і ICC Ukraine. Ось так замість Асоціації протидії недобросовісній конкуренції з’явився BASCAP. При цьому під документами стояли підписи трьох представників ініціативної групи BASCAP в Україні з їхніми електронними адресами, а саме: голови ініціативної групи BASCAP в Україні Наталії Мещерякової та двох співголів ініціативної групи BASCAP в Україні Олексія Ясинського та Миколи Потоцького. У документах були зазначені контактні дані цієї ініціативної групи та адреса її веб-сайта: http//bascap.com.ua, який, втім, не відкривався ні на момент проведення заходу, ні на момент написання цього матеріалу.

Відкрив захід і привітав всіх учасників Олексій Ясинський від імені створеної наприкінці 2010 року Асоціації протидії недобросовісній конкуренції. Після чого виступила Наталія Мещерякова, яка презентувала вихід на ринок України проекту Business Action to Stop Counterfeiting and Piracy (BASCAP), а саме — ініціативної групи BASCAP в Україні, яку заснував ICC Ukraine. За словами пані Мещерякової, BASCAP є проектом ICC Ukraine, створеним з метою боротьби з проблемами контрафакту, піратства та захисту інтелектуальної власності в світі.

Нагадаємо, що сама Міжнародна торгова палата (ICC) створена в 1919 році у Парижі. Сьогодні вона об’єднує сотні тисяч підприємств зі 127 країн світу, а в 92 країнах представлена національними комітетами. В Україні з 1998 року ІСС уповноважений представляти Український національний комітет, учасниками якого є понад 200 компаній великого та середнього бізнесу. Президент ICC Ukraine — Володимир Щелкунов.

Наталя Мещерякова відмітила, що 80% споживачів, за оцінками BASCAP, хоча б раз свідомо купували контрафактний продукт — одяг, взуття, комп’ютерні програми, музичні твори, фільми. 71% опитаних купують контрафакт, оскільки не можуть собі дозволити оригінал. Половина респондентів не завжди впевнені, що вони купують оригінал, а 79% вважають, що ціна на оригінальні товари завищена.

Після привітань слово було надано керуючому партнеру компанії «Maas Markets» Мауріціо Аскеро, який оприлюднив жахливі дані щодо підпільного виробництва контрафактної продукції, зокрема, в Китаї, де виробляються підроблені товари на нелегальних фабриках, досить часто експлуатується дитяча праця, і потім ці товари незаконно продають без будь-яких гарантій якості та безпеки, тим самим сприяючи розвиткові тіньової, злочинної економіки. За словами Мауріціо, світові трендові компанії втрачають щорічно близько $200,6 млрд. через продаж контрафактної продукції, що складає 55% від загальної світової торгівлі. Виступ Мауріціо, хоча і був досить цікавим, однак, у результаті невмілого перекладу виглядав не дуже переконливо і складно сприймався аудиторією.

Слово взяла засновник і голова комітету «Ukrainian Fashion Week» Ірина Данилевська, яка емоційно закликала присутніх підтримати ідею виховання школярів у дусі нетерпимості до контрафактних товарів. Зокрема пані Ірина запропонувала донести до 12-літніх дівчаток думку, що носіння фальсифікованих товарів всесвітньо відомих брендів неприпустиме з погляду суспільної моралі, адже їх виробництво пов’язано із насиллям і експлуатацією неповнолітніх, а зароблені від продажу підробок кошти сприяють розвитку тіньової торгівлі наркотиками. На думку пані Ірини, краще нехай діти носять добротні безіменні речі, ніж дешеві підробки, і забороняють своїм батькам купувати їм контрафакт на ринках. А для успішного економічного розвитку української моди важливо замінити контрафактний товар на полицях наших магазинів продукцією українських дизайнерів.

Презентований Олексієм Ясинським виступ президента всесвітньо відомого бренда «Helen Marlen Group» Михайла Кавицького почався з легкого конфузу. На запитання Олексія, які поради він може дати стосовно боротьби з контрафактними товарами, спираючись на власний досвід, пан Михайло відповів: «Ми суто київська компанія, локальний бренд, який є найбільшим ритейлером одягу, взуття та аксесуарів у premium-сегменті. Продукції під брендом «Helen Marlen» нині не існує, а тому немає і контрафактних товарів під таким брендом».

Дійсно, як повідомляє офіційний сайт компанії, історія «Helen Marlen Group» починалась із мультибрендового магазину взуття та аксесуарів, який Михайло і Оксана Кавицькі відкрили у 1994 році в центрі Києва. На той час вони були першими, хто напряму працював з європейськими виробниками, укладаючи довгострокові партнерські контракти. Компанія розвивалась разом із ринком, збільшуючи асортимент і розширюючи портфель брендів. Новий етап в історії компанії розпочався з відкриття магазину «Yves Saint Laurent» — першого монобрендового магазину легендарного французького бренда в Східній Європі і першого проекту «Helen Marlen Group» в сегменті luxury. Успіх магазину «Yves Saint Laurent» став початком широкомасштабної експансії компанії на ринок товарів розкоші. Сьогодні компанія управляє мережею з вісімнадцяти магазинів, де представлені одяг, взуття та аксесуари понад ста всесвітньо відомих марок. Власниками «Helen Marlen Group» є Михайло і Оксана Кавицькі, виконуючі також обов’язки президента компанії та генерального директора. З 2003 року керуючим директором компанії став Мауріціо Аcкеро — один із кращих фахівців з luxury-ринку пострадянських країн. Ось така цікава і доступна всім бажаючим інформація, яка тим не менш виявилась «таємницею за сімома печатками» для організаторів заходу.

Пан Михайло наголосив, що у своїх магазинах «Helen Marlen Group» не продає контрафакт, та підкреслив, що будь-який товар, а особливо в premium-сегменті, для того, щоб його купили, повинен подобатись і хвилювати на енергетичному рівні.

Пан Кавицький не підтримав пропозиції Ірини Данилевської щодо популяризації серед молоді ідеї носіння безіменних речей, бо, як і у будь-якій справі, в обігу контрафактних товарів є дві сторони, а тому носіння трендових підробок є ще й своєрідною рекламою самих брендів. На переконання пана Михайла, носіння підробок формує майбутній попит на них — коли придбання брендових речей стає підтвердженням «статусу» людини, що, власне, і змушує споживача викладати за трендову річ значні кошти.

Михайло Кавицький також висловив сумнів щодо можливості заміщення контрафактних товарів на полицях наших магазинів продукцією українських дизайнерів, ураховуючи повний занепад вітчизняної легкої промисловості, і підкреслив, що дизайнери у нас є, однак, нікому виробляти товар і ні на чому. «Якщо ми приберемо з українських полиць китайські та гонконгівські товари, то носити буде нічого, діяти треба не поспішаючи, бо це поступовий і довготривалий процес», — підкреслив пан Кавицький.

Із такою позицією не погодився відомий український дизайнер одягу Андре Тан і парирував, що сьогодні багато компаній західних брендів шиють одяг на фабриках західної України. За словами Андре, у нас не має тканини та фурнітури, однак, швейні фабрики у нас є, і люди, які вміють якісно шити, теж, тому певні перспективи щодо розвитку ринку саме українського одягу цілком реальні.

Президент Ліги виробників взуття «Укршкірвзуттяпром» Олександр Бородиня відмітив, що коли бренд розкручується, немає сенсу агітувати не купувати підробок під цією маркою, тому що купують бренд, а не виріб. Крім того, не варто забувати, що у ціні товарів premium-сегменту 70-80% — це вартість самого бренда, а тому якісні підробки все більше завойовуватимуть світ.

Ірина Данилевська припустила, що якщо на якісні підробки не наноситимуть відомі торговельні марки, а вироблятимуть їх безіменними, це стане вагомою конкурентною перевагою китайських виробників на товарному ринку. Це підтверджують і модні тенденції 2010 року.

Справді, минулого року модний світ перевернувся з ніг на голову! Світова модна тенденція 2010 року — це товар без імені, тобто безіменний якісний товар за прийнятною ціною. Сьогодні у тенденції безіменних товарів з’являється все більше прихильників у всьому світі. На їхню думку, світова тенденція — носити безіменний одяг — дозволяє їм самим вирішувати, що буде модним у цьому сезоні. А тому модниці стверджують, що немає сенсу приховувати від колег, що ви купуєте одяг у звичайному супермаркеті або на ринку, можна сміливо забути про комплекси і хизуватись в обновках з високо піднятою головою. Якщо ваші знайомі віддають нечувані, а часом, просто останні гроші за брендову сукню, то вони зовсім відстали від світових тенденцій світу моди. Витрачати у кризовий період на одяг дві третини свого доходу — просто поганий смак, — вважають європейські жителі і сміливо поповнюють гардероб кофтинами з бабусиної скрині чи обновками з секонд-хенду.

Повертаючись до круглого столу, зауважимо, що на ньому були дещо зміщені поняття і акценти. Зокрема коли терміни «контрафактна» і «піратська» продукція наводять у матеріалах заходів, варто дотримуватись термінології, передбаченої чинним законодавством. Більше того, від імені ініціативної групи BASCAP в Україні, в тих же матеріалах і під час проведення самого заходу, були надані некоректні, на наш погляд, рекомендації його учасникам. Зокрема, в разі необхідності боротьби з виготовленням і продажем контрафактної продукції першочерговим основним засобом боротьби, на думку ініціативної групи, має бути звернення до Антимонопольногой комітету України із заявою про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції.

Добре, що професіоналізм учасників заходу виявився вищим за професіоналізм його організаторів, завдяки чому помилка була вчасно виправлена і учасники круглого столу почули чітку позицію щодо даного питання. Було підкреслено, що співставлення понять «контрафакт» та «прояви недобросовісної конкуренції» неприпустиме, зважаючи на те, що ці поняття за своєю правовою природою, складом правопорушення і його юридичними наслідками, є абсолютно різними.

Зокрема, діяльність із виготовлення, зберігання, пропонування до продажу, продажу, введення до цивільного обороту, експорту, імпорту товарів, які містять незаконно використані об’єкти права інтелектуальної власності, є, в переважній більшості випадків винною умисною діяльністю господарюючих суб’єктів з метою отримання прибутків, тобто злочинною діяльністю, яка переслідується в межах кримінального судочинства за статтями 176, 177, 229 Кримінального кодексу України або статтею 51-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Водночас Закон України «Про захист від недобросовісної конкуренції» у разі недобросовісної конкуренції при здійсненні господарської діяльності в умовах ринкових відносин визначає конкретні повноваження Антимонопольного комітету України, якими не передбачена боротьба з контрафактною продукцією. Зокрема, Антимонопольний комітет України розслідує справи на ринку товарів і послуг щодо дій:

• пов’язаних із неправомірним використанням позначень та поширенням інформації, що вводить в оману щодо суб’єкта господарювання;
• спрямованих на неправомірне використання знаків для товарів і послуг та інших позначень і на досягнення переваги у конкуренції за рахунок репутації та досягнень іншого суб’єкта господарювання;
• направлених на отримання неправомірних переваг над іншими суб’єктами ринку шляхом впливу на попит споживачів інформації з використанням інтелектуальної власності, репутації та досягнень, які належать іншому суб’єкту господарювання.

Хотілося б звернути увагу ще на один важливий факт. У підготовлених ініціативною групою BASCAP в Україні до цього круглого столу матеріалах червоною ниткою проходить рекомендація в усіх випадках необхідності захисту своїх прав інтелектуальної власності від контрафакції і піратства замовляти висновок спеціаліста чи судового експерта. Немає сенсу детально зупинятись на доцільності таких підготовчих дій у всіх описаних ініціативною групою випадках, зупинимось лише на одному загальному принциповому моменті, який, на жаль, не був відображений у зазначених рекомендаціях.

Фахівці-практики у сфері інтелектуальної власності добре знають, що при розгляді питань, пов’язаних із порушенням прав інтелектуальної власності, як правило, дійсно виникає потреба у наданні висновків спеціаліста правовласника (або експерта) щодо контрафактності та/або підробки затриманого товару. Однак інформація щодо ознак оригінальності товару є комерційною таємницею, яку правовласник не бажає розкривати будь-якій експертній установі (або окремому експерту), побоюючись, що ця інформація стане доступною порушникам, які й так випереджають у своїх кримінальних діях заходи правовласників, спрямовані на захист їхніх інтересів. Таким чином, кваліфіковано провести дослідження щодо встановлення факту контрафактності та/або підробки товарів, торговельних марок, етикеток, упаковок, примірників творів може лише сам правовласник або його уповноважений представник.

Завершуючи розповідь про проведений захід, слід зазначити також, що хоча його формат був заявлений у вигляді круглого столу, він більше нагадував формат семінару чи прес-конференції. Однак, незважаючи на невідповідний рівень володіння заявленою тематикою круглого столу безпосередньо його організаторами та недостатньо вдале його проведення, як на наш погляд, сам захід, завдяки актуальній тематиці та участі у ньому різнопланових професіоналів своєї справи, виявився досить цікавим і напевно був корисним для всіх його учасників.

Що стосується вибору суспільства, то, судячи з усього, дуже великі шанси мають саме безіменні товари. Наприклад, на думку відомого українського модельєра Михайла Вороніна, конкурувати з дешевою китайською продукцією неможливо, бо віддача у китайського працівника набагато більша, ніж в українського. Конкурувати можна лише за допомогою вищої якості виробленого одягу, імені, статусу та іміджу торгової марки. Проте сьогодні за ситуації, коли більшість світових брендів виробляють свою продукцію саме у Китаї, де вельми розвинена легка промисловість, а люди дуже сумлінно ставляться до швейної справи, конкурувати стає все складніше. Китайські швейники цілком здатні шити речі нормальної якості, при цьому не користуючись нічиїм ім’ям.

Вероніка Березанська