Приключения инвесторов в Украине: почему они убегают

• 

16 червня 2011

---

Французскую компанию Bel купившую в 2007 г. сырзавод Шостка местные жители мягко говоря не очень любят. За два с лишним года у шосткинцев появилось немало поводов для недовольства: от закрытия цеха мороженого до слива молочной сыворотки в загородный ручей. Вероятнее всего аналогичные действия местных производителей вряд ли бы вызвали такую ненависть а вот к иностранным сыроделам снисхождения нет. В итоге капиталистическое руководство завода воспитывает недавно созданный альтернативный профсоюз а инвесторов вложивших в предприятие около 1 млн. евро клеймит местная пресса.

Но непростые отношения с местным населением не самая большая проблема с которой Bel пришлось столкнуться на украинской земле...

Джерело: www.prostobiz.ua

Cиліконова долина у Туреччині

• 

16 червня 2011

---

Засновник Microsoft Білл Гейтс заявив про намір побудувати у Стамбулі другу у світі Силіконову долину за назвою «Технокент». На площі понад сто тисяч квадратних метрів розмістяться більш як 150 компаній де працюватимуть понад півмільйона людей. І хоча частина жителів-мусульман протестують проти цих планів із побоювання що американська експансія руйнуватиме їхню «релігію і мораль» правляча ісламська партія Туреччини має намір надавати грандіозному проекту всіляку підтримку. «Будівництво Силіконової долини в Туреччині стане небувалим поштовхом для економіки всієї країни. Ми плануємо інвестувати в проект понад 400 мільйонів доларів і надамо всім компаніям зайнятим у ньому низку значних податкових пільг» — заявив прем єр-міністр країни Реджеп Ердоган.

(За матеріалами Радіо «Свобода»)

Джерело: www.zn.kiev.ua

Громадське харчування під кальку

• 

16 червня 2011

---

Завдяки франчайзингу за 7 років компанія Системи швидкого харчування розширила мережу ресторанів своїх торговельних марок до 113 закладів.

Згідно із дослідженнями Міжнародної асоціації франчайзингу у світі менше 8% франчайзингових підприємств виявляються нежиттєздатними тоді як у середньому 90% знову створених незалежних компаній припиняють своє існування протягом перших трьох років роботи. Середня рентабельність інвестицій за перші 10 років роботи для незалежних підприємств становить близько 300% а для підприємств-одержувачів франшиз – більше 600%.

Захоплені успіхами західних франчайзингових мереж українські компанії поступово беруть на озброєння нову для себе бізнес-технологію. Якщо 5 років тому в Україні за допомогою надання франшиз розвивалися декілька компаній то на сьогодні таких налічується близько 200. Одним із втілювачів франчайзингу в Україні стала львівська компанія Системи швидкого харчування (FFS) що запустила мережу ресторанів швидкого обслуговування Піца Челентано (1998 р.). Пізніше вона стала розвивати ще три франчайзингові мережі закладів швидкого обслуговування: Картопляна хата (2001 р.) Кафе Пункт (2002 р.) і демократичні ресторани японської кухні Япі (2005 р.).

У франчайзинговий пакет компанії FFS входить набір інструкцій і рекомендацій для інвесторів зі створення підприємства. На переддоговірному етапі компанія надає перелік вимог щодо місця розташування майбутнього ресторану його площі та деяких комунікаційних характеристик докладно розписує всі етапи реконструкції приміщення розробляє проект його інтер єру. Після підписання договору комерційної концесії (так у законодавстві визначений франчайзинг) кожному франчайзі надається Довідник оператора у якому докладно описана концепція бізнесу зібрані всі технологічні документи інструкції для експлуатації встаткування функціональні обов язки працівників всіх рівнів та інші матеріали необхідні для роботи. Компанія забезпечує франчайзі списками необхідного інвентарю й посуду видає рекомендації з підбору працівників; пропонує програмне забезпечення для касового обслуговування і ведення економічного обліку; проводить навчання персоналу розробляє дизайнерське оформлення залу. У перші місяці роботи компанія спостерігає за діяльністю свого партнера. Надалі – супроводжує його інформаційно й методично.

Є й фінансові умови: одноразовий внесок (франшиза) від $4 тис. до $10 тис. і роялті в розмірі 1 5% від обороту (0 5% іде в загальний маркетинговий бюджет а 1% – на розвиток торговельної марки утримання персоналу центрального офісу та ін.). Вартість франшизи встановлюється індивідуально з урахуванням важливості регіону для стратегії розвитку франчайзера. Для другого і всіх наступних ресторанів що створюються тим же власником вартість франшизи зменшується.

Франчайзинг бізнес-формату що використовує FFS і більшість інших франчайзерів – найперспективніший. Його відмінна риса – передача в користування не тільки товарного знака товарів виробничих технологій але й відпрацьованої моделі організації й ведення бізнесу. Тому франчайзинговий пакет у цьому випадку містить у собі і такі нюанси як вибір місця розташування оформлення інтер єра приміщень освітлення розташування меблів зовнішній вигляд працівників та ін. В результаті франчайзі повністю ідентифікується із франчайзером і стає частиною його корпоративної системи.

Здебільшого гарний франчайзі – це гібрид ініціативного підприємця і слухняного кваліфікованого менеджера. Перевага того чи іншого начала у власника франшизи може принести франчайзеру однаково небажані наслідки. Часом ініціативні підприємці виявляються потенційними конкурентами для франчайзера. Вихід із франчайзингової системи успішно працюючих франчайзі які вирішують що франчайзингові відносини заганяють їх у занадто жорсткі рамки – випадок досить розповсюджений.

Багато мереж що інтенсивно розвиваються у тому числі й FFS стикаються з уповільненням процесу впровадження новинок. Дуже багато часу витрачається на узгодження обговорення пошуки варіанту що задовольнить практично всіх. Але зневажаючи думку своїх франчайзі компанія ризикує зіштовхнутися з бойкотом нових правил роботи з їх боку а іноді й втратити в їхній особі цінні ланки мережі.

Певний ризик являє собою можливість франчайзі вносити в роботу окремого ресторану ті чи інші зміни. Наприклад прагнучи максимально врахувати смаки місцевих споживачів локальний оператор може змінити меню та інтер єр настільки що це призведе до розмивання бренду.

Мінімізувати ці й подібні ризики що виникають у роботі можна шляхом зміцнення корпоративності вважають у FFS. Компанія пропонує схему взаємодії між франчайзером і франчайзі як на основі їхніх договірних зобов язань так і дружніх відносин. Для побудови цих відносин компанія проводить щорічні конференції на яких присутні не лише засновники ресторанів але і їхні директори. На цих зборах колективно приймаються різні стратегічні рішення.

Оскільки запорука успіху франчайзингової системи – це ідентичність меню обслуговування атмосфери в закладі то контроль за роботою франчайзі просто необхідний. Але контроль не караючий а навчальний впевнені в FFS: Довівши ресторатору вигідність роботи за нашими правилами ми допомагаємо йому самому організувати у своєму закладі тотальний контроль за пропонованою нами схемою. Якщо щось пішло не так ми допомагаємо зрозуміти що було причиною що стало слідством. Наші функції носять консалтинговий характер оскільки кожен ресторан – самостійна юридична і господарська одиниця. Але недотримання ресторатором наших основних вимог може позбавити його можливості співробітництва з нами надалі .

Андрій Кривонос голова директорату Української асоціації франчайзингу: Франчайзинг у громадському харчуванні показує більш скромну динаміку ніж у торгівлі через технічні й технологічні складності пов язані з функціонуванням закладів громадського харчування. Для того щоб запустити мережу ресторанів необхідно прикласти більше зусиль ніж при запуску мережі магазинів. Крім того майже кожний ресторан має деякі специфічні страви у своєму меню для приготування яких потрібне спеціальне устаткування що збільшує капіталовкладення.

Третій сектор де франчайзинг поступово набирає обороти – сфера послуг. За прогнозами в 2006 р. цей напрямок в змозі показати найбільшу динаміку а через 2-3 роки за кількістю проданих франшиз сфера послуг може вийти на перше місце. Цьому є два раціональних пояснення. По-перше сегмент послуг вимагає найменших витрат для стартової побудови бізнесу в порівнянні з іншими секторами ринку. По-друге підвищення попиту споживачів на побутові (і не тільки) послуги призведе до відродження хімчисток пралень ветлікарень та ін. І не виключено що вони будуть використовувати франчайзинг для своєї експансії.

Джерело: www.companion.com.ua

Національна інноваційна система - дорога в майбутнє

• 

16 червня 2011

---

Міністр освіти і науки Станіслав Ніколаєнко у публікації в Урядовому кур єрі окреслив шляхи розбудови національної інноваційної системи:

Для [інноваційного прориву України] необхідно по-перше оновити концепцію інноваційного розвитку. Цей документ визначатиме яким чином Україна має ввійти в міжнародну систему поділу праці та які ресурси механізми організаційні заходи для цього потрібні. По-друге створити сприятливі умови для здійснення структурної реорганізації і технологічної модернізації виробничої бази підприємств з метою підвищення інноваційного сприйняття та інвестиційної привабливості нашої економіки. По-третє створити фінансово-кредитну систему здатну забезпечити фінансову підтримку реалізації інноваційних проектів і зокрема створити національні інноваційні компанії в галузях де країна має об єктивні перспективи і конкурентні переваги. Необхідно також розвинути інноваційну інфраструктуру і забезпечити підготовку національних кадрів у сфері інноваційної діяльності: менеджерів технологічних брокерів патентознавців аналітиків та ін. А крім того - підвищити рівень інноваційної культури і практики провадження інноваційної діяльності у підприємницькому секторі.

Щодо концепції інноваційного розвитку. В Україні вона затверджена 1999 р. постановою Верховної Ради. МОН розробило її нову редакцію і розпочало громадське обговорення. До кінця року робота над концепцією має бути завершена.

Щоб уникнути розпорошеності бюджетних коштів які спрямовуються на державне фінансування науково-технічної та інноваційної діяльності пропонується залишити двох головних розпорядників коштів Держбюджету по цих статтях видатків: Міністерство освіти і науки та Національну академію наук (розпорядник коштів на фундаментальні наукові дослідження).

Пропонується створити в системі управління МОН Українське технологічне агентство як державний орган із розроблення та реалізації державної політики інноваційного розвитку. Це агентство сприятиме формуванню та реалізації державної інноваційної політики а також забезпечуватиме налагодження співробітництва між генераторами наукових знань фінансовими та кредитними установами окремими елементами інноваційної інфраструктури та споживачами інновацій.

З метою підвищення статусу та рівня державної науково-технічної експертизи пропонується створити Державний науково-дослідний інститут науково-технічної експертизи на базі існуючого державного центру експертизи. А з метою подолання диспропорцій у системі фінансування інноваційної діяльності - розбудовувати її за принципом максимальної диференціації джерел фінансування (бюджетні кошти кошти венчурних та грантових фондів комерційних банків інноваційних виробництв та Української державної інноваційної компанії).

З метою стимулювання ініціативи підприємств щодо здійснення ними приватних інвестицій у наукову та інноваційну сферу та зміцнення інвестиційної привабливості на міжнародному рівні українських виконавців наукових проектів і окремих розробок сьогодні необхідно запроваджувати механізм надання фіскальних преференцій суб єктам господарювання які здійснюють витрати на наукову та науково-технічну діяльність.

МОН разом з іншими центральними органами виконавчої влади розробило нові механізми державної підтримки інноваційної діяльності якими передбачається здешевлення довгострокових кредитів з частковою компенсацією відсоткової ставки комерційних банків за рахунок бюджетних коштів; спрямування частини коштів отриманих від приватизації державного майна на фінансування інноваційної діяльності підприємств що мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави; запровадження на конкурсних засадах державного замовлення на інноваційну продукцію. Для цього потрібно передбачити у проекті Держбюджету на 2006 рік відповідні бюджетні програми.

Уряд у липні цього року розглянув стан справ у сфері інноваційної діяльності було створено робочу групу з доопрацювання існуючого законодавства у сфері інноваційної діяльності підтримки технопарків.

Джерело: uamedia.visti.net

Країна фруктів які легко зірвати

• 

16 червня 2011

---

З інтерв ю директора компанії Техінвест Сергія Лобойка:

- [...]На жаль досвід використання науки для процвітання нашої країни який демонструють Національна академія та Міністерство освіти й науки не залишають жодного приводу для оптимізму. Що нового порівняно з ними можете запропонувати ви?

С.ЛОБОЙКО: — Біда зокрема НАНУ в тому що вона не інтегрована ні в українську ні тим більше в міжнародну ринкову економіку. Її біда також у тому що вона не має сучасного менеджменту. Виправити ситуацію з розвитком інновацій в Україні може лише розвиток венчурного інвестиційного бізнесу. На підтвердження цієї думки можу сказати що досвід нашої групи менеджерів інженерів учених показав — Україна має можливість зайняти унікальну нішу на світовому ринку котра суттєво різниться від тієї що її зараз займають Індія чи Китай. Продавати треба не дешеву працю кваліфікованих інженерів (наприклад програмістів) а створену їхніми мізками інтелектуальну власність і інтелектуально ємний сервіс.

Ми спираючись винятково на українські таланти й технології довели що їх можна успішно виводити на світовий ринок. Наприклад наша портфельна ІТ-компанія United Software Corporation (USC) є першою компанією що стартувала з території СНД котра почала працювати з IBM у галузі НДДКР із їхнім «інтелектуальним штабом» — D.J.Watson research Center. Ніхто у світі окрім нас не зміг надати IBM такого рівня інтелектуальні послуги й за таку ціну як ми. При цьому наш доход від цього контракту в чотири рази вищий від звичайних експортних аутсорсінгових контрактів. До речі можу сказати що орієнтація на міжнародний ринок нас позбавляє і від проблем пов язаних із труднощами ведення бізнесу всередині країни. При цьому у нас цілком легальний абсолютно прозорий бізнес за якого ми сплачуємо всі податки в Україні й у країнах перебування наших офісів.

— Серед наших наукових менеджерів (якщо можна так назвати працівників МОН і директорів НДІ) можна почути: добре б і нам наслідувати індійський приклад. Адже за кількістю сертифікованих програмістів ми посідаємо четверте-п яте місце у світі. Може і нам піти торованою доріжкою?

С.ЛОБОЙКО: — Так такі пропозиції у нас можна чути досить часто. Але ті хто пропонує такий шлях не розуміють що Індія вже зайняла провідну позицію на цьому ринку (обсяг експорту — близько 20 млрд. дол.) і має незаперечні конкурентні переваги: потужне лобі в США й в інших англомовних країнах яке допомагає індійцям із замовленнями. Крім того ця країна може поставити мільйони програмістів а у нас у кращому разі знайдуться десятки тисяч. Щоб конкурувати й домогтися успіху Україні потрібно зайняти свою нішу а не відвойовувати вже зайняту.

— Ви наводите для прикладу лише IT-технології. А що робити українським ученим які працюють усередині країни на інших напрямах?

С.ЛОБОЙКО: — Зараз ми знайшли унікальні технології в галузі управління надзвичайними ситуаціями до яких виявляється величезний інтерес у світі. На той час коли весь світ ошелешений масштабними терактами й екологічними катастрофами почав шукати шляхи порятунку від цієї халепи українські учені вже встигли значно просунутися адже у нас сталася чорнобильська катастрофа було створено комплекс просунутих систем моделювання і підтримки управлінських рішень. [...]

Треба зрозуміти головне — без сучасного менеджменту наша наука й далі вироджуватиметься і ледь животітиме а вчені змушені шукати роботу за кордоном. У нас усередині країни немає технологій для виведення малих підприємств із їхніми досягненнями на світовий ринок. І те що до нас приїхав Тім Дрейпер який очолює систему найбільш успішних венчурних компаній надає нашим ученим які володіють англійською мовою і мають розуміння основ бізнесу можливість швидко вийти на світовий ринок. І при цьому не зробити помилок які переслідують початківців. Це особливо важливо в умовах коли інші країни йдуть дуже швидко цим шляхом і вже розробили ефективні механізми комерціалізації науки. З ними самотужки боротися важко. За статистикою у перші три роки гине більше двох третин новостворених бізнесів а 80 відсотків тих хто пройшов відсів і виростають у бізнес-інкубаторах виживають. На жаль поки в Україні немає ні технологічних бізнес-інкубаторів при університетах і інститутах ні сучасних експортно-орієнтованих технологічних центрів ні справжніх технопарків.

Джерело: www.zn.kiev.ua

Чи зійшли технопарки з правильного курсу?

• 

16 червня 2011

---

Як відзначає у своїй праці з трохи хитромудрою назвою «Про деякі суперечності в системі законодавчого забезпечення розвитку інноваційних структур в Україні» доктор економічних наук В ячеслав Соловйов в Україні в першій половині 90-х років минулого століття був старанно вивчений світовий досвід створення інноваційних структур і навіть були проведені відповідні економіко-технологічні експерименти на державному рівні. Проте спеціальне законодавство що стосується технопарків стало поступово відхилятися від курсу.

Головне лихо наших технопарків на думку вченого полягало в тому що в Україні замовник ще не був готовий фінансувати велику частину розробок. Це призвело до слабкої активності технопарків у підготовці проектів. І катастрофічного зменшення їх кількості: у 2000 році було прийнято 15 проектів у 2001-му — 43 у 2002-му — 27 у 2003-му — 11 до середини 2004 року — 0.

Що ж зашкодило технопаркам наблизитися до тих ідей які в них закладалися? В.Соловйов дійшов висновку що без розвитку малих інноваційних підприємств навряд чи можна собі уявити успішний розвиток технопарків. Це важливо зрозуміти тому що один зі стовпів українського технопаркобудування Володимир Семиноженко з самого початку своєї діяльності був прибічником великих технопарків. Такий підхід досить точно характеризує цитата річної давнини: «У цілому технопаркам можна вірити треба вірити за ними майбутнє але хотілося б щоб наступного разу вже йшлося і про наукогради і про технополіси і про інші інноваційні структури час для яких настав»... Чи настав?

Праця В.Соловйова наголошує на тому що для розвитку країни якраз важливі і «техносела» і навіть «технохутірки» якщо продовжити метафоричний ряд академіка. Саме відсутність таких малих мобільних структур у регіонах гальмує важливу справу.

Джерело: www.zn.kiev.ua

Учені повинні отримати право стати багатими

• 

16 червня 2011

---

В умовах жорсткого державного адміністрування інновації вмирають. Я говорив президентові НАНУ Б.Патону: дайте мені конкретний проект і він буде профінансований. Але перспективних пропозицій не надійшло. До нас зверталися представники Мінпаливенерго Мінпромполітики з приводу одержання кредитів. Фактично вони вимагали коштів на розширення або модернізацію виробництва. Але для цього потрібно звертатися в комерційні банки. У Державну інноваційну компанію — вхід тільки з науковими розробками.

Щоб справа зрушила з місця держава повинна забути про свій вплив на інноваційну діяльність і максимально розблокувати її законами. Госпрозрахункова державна інноваційна компанія — це абсолютний нонсенс. Адже далеко не всі роботи матимуть економічний результат. Але якщо американське японське європейське законодавство не передбачає покарання за оплату невдач вчених то в нас відповідатимеш перед прокурором за повною програмою. Хто ж захоче ризикувати? А без ризику неможлива венчурна діяльність. Ось так ми й заганяємо себе в глухий кут!

Уряд повинен зрозуміти: інноваційна діяльність — бізнес учених а не промисловців. Тут необхідні довіра й ініціатива. Навіть у Радянському Союзі вчені мали максимум свободи. Нещодавно перед міні-Давосом прийняли меморандум у якому уряд заявив що поважає приватну власність. Він так само повинен заявити що поважає інтелектуальну власність і її творців — учених. Інакше — погано. В України ще є можливості для бурхливого спурту. Але не можна розкидатися професіоналами навіть якщо вони вам не дуже подобаються.

Джерело: www.zn.kiev.ua

Cтаніслав Ніколаєнко: Слово професор я пишу з одним фе

• 

16 червня 2011

---

Необхідно створити Українське технологічне агентство (назва поки що умовна). Ця структура повинна збирати й аналізувати пропозиції технології які розробляються в НАНУ на підприємствах де є наука: приватна державна змішана вузівська галузева заводська. Агентство розглядатиме пропозиції що надходитимуть від юридичних осіб винахідників. Тут має бути створено банк ідей. З іншого боку до його обов язків входитиме збір інформації про необхідні розробки у бізнесу підприємств. Завдання — об єднати ідеї з виробництвом.

Звісно при цьому дуже багато важить об єктивна експертиза проектів. Ви прийшли зі своєю розробкою в агентство. Воно повинно запропонувати вам розробити бізнес-план на впровадження і знайти підприємця з яким ви можете реалізувати розробку. Можливі й інші варіанти наприклад такий: ніхто не хоче впроваджувати вашу пропозицію але агентство знаходить кошти і дає вам можливість упровадити самому...

Зараз в уряді розгорнулася дискусія. Я написав Президентові доповідну записку про те що коли ми негайно не відновимо всі закони призупинені Законом про державний бюджет: про інноваційну діяльність про технопарки якщо не фінансуватимемо науку як цього вимагає закон то відстанемо назавжди.

Джерело: www.zn.kiev.ua

Оцінка конкурентоспроможності України в умовах політичних змін

• 

16 червня 2011

---

У рейтингу використання технологій та інновацій Україна перебуває на 83-му місці. У табл. 2 наведено чинники що визначають цей низький показник. Причому інноваційний потенціал України — порівняно сильна її сторона за цим індексом країна посідає 39-те місце в підрейтингу інновацій. Це хороший показник (порівняно з успіхами країни в інших сферах рейтингу). Він зокрема визначається високим «прохідним» відсотком абітурієнтів котрі бажають здобути вищу освіту (понад 43%) а також витратами компаній на проведення НДДКР. Останні порівняно високі беручи до уваги етап розвитку країни й загальний рейтинг конкурентоспроможності. Із цього випливає: за сприятливішого економічного середовища компанії України в цілому готові до подальшого розвитку бізнесу.

Природно немає необхідності винаходити нові технології аби отримувати прибуток оскільки їх можна придбати і в інших країнах. Хоча Україна й демонструє певний рівень інноваційного потенціалу вона не має вигоди з придбання технологій за кордоном. Країна перебуває в самісінькому кінці списку за здатністю адаптувати нові технології через залучення прямих іноземних інвестицій (97-те місце в рейтингу). Ліцензійні угоди також не є істотним джерелом адаптації іноземних технологій. «Агресивніше» придбання й використання іноземних технологій справді може допомогти Україні підвищити потенціал конкурентоспроможності.

Джерело: www.zn.kiev.ua

Бізнес і наука сьогодні не бачать один одного

• 

16 червня 2011

---

Голова ДДІВ Микола Паладій:

— Ми розробили й представили в Міністерство освіти й науки Концепцію нової державної політики підтримки винахідницької діяльності для виробництва конкурентоспроможної продукції. Стратегічні її напрями включають запуск програми «Інформація» котра передбачає формування цілісного відкритого інформаційного простору здатного до повної інтеграції в національні та світові системи. У нас величезний масив локальних інформаційних мереж які формуються організаціями з різними організаційними та технічними принципами що робить їхню інтеграцію неможливою.

Ще одне зі стратегічних завдань — введення в дію програми «Техноімпорт» відповідно до якої необхідно забезпечити регулюючу роль держави в процесі закупівель і впровадження нових іноземних технологій. У цьому контексті ми плануємо організувати роботу з компаніями котрі бажають прийти на український ринок і можуть запропонувати перспективні технологічні розробки.

Програма «Техноекспорт» передбачає цілеспрямовану поступову заміну експорту енергоємних продуктів переробки сировини високотехнологічною продукцією. І останній напрям — програма «Венчури» передбачає державну підтримку малих форм бізнесу в сфері розробки та виробництва високотехнологічної продукції створення бізнес-інноваційних структур різних типів.

Джерело: www.zn.kiev.ua