Перегони законотворців з колективного управління правами тривають

Ірина АБДУЛІНА,
головний редактор журналу «Інтелектуальна власність в Україні»,
м. Київ
 
На сьогодні всі усвідомлюють, що сфера авторського права і суміжних прав потребує удосконалення з врахуванням напрацьованого власного досвіду за умов українських реалій та норм європейського законодавства. Спроби змінити щось кардинально в законодавстві з 1993 року не вдавалися, оскільки Закон України «Про авторське право та суміжні права» загалом задовольняв суспільні потреби. Подальший системний розвиток законодавства рухався поступово, напрацьовувалися і приймалися нормативні акти, зокрема: Постанова від 18 січня 2003 р. № 71 «Про затвердження розміру винагороди (роялті) за використання опублікованих з комерційною метою фонограм і відеограм та порядку її виплати»; Постанова від 18 січня 2003 р. № 72 «Про затвердження мінімальних ставок винагороди (роялті) за використання об’єктів авторського права і суміжних прав»; Постанова від 27.06.2003 р. № 992 «Про розмір відрахувань виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах»; Наказ № 311 Про затвердження Порядку обліку організацій колективного управління та здійснення нагляду та Наказ № 309 Про затвердження Порядку визначення уповноважених організацій колективного управління та ін. Однак прагнення Державного департаменту інтелектуальної власності в складі МОН України щодо зміни «під себе» системи колективного управління стикнулося з українськими реаліями, коли намаганням вибудувати жорстку державну вертикаль влади у цій сфері чинився опір юридично обізнаного приватного сектора, він скористався правом піти до суду, який відмінив певні напрацювання вертикалі, тоді як решта цих напрацювань втратила чинність, тому що відбулися зміни у базовому національному законодавстві. В результаті, державний контроль за діяльністю ОКУ припинився не лише де-факто, але й де-юре.
«Гуляй поле» у колективному управлінні розпочалося з початку 2011 року, відколи, під тиском тодішнього Міністра освіти і науки, три провідні ОКУ в один день передали згідно з договорами власне право на збір винагороди нікому не відомій приватній організації, яка через тиждень після цього отримала статус ОКУ з відповідними повноваженнями і, за допомогою всього наявного штату державних інспекторів інтелектуальної власності, розпочала свою тріумфальну ходу на ринку збору винагороди. Збір авторської винагороди не означав її розподіл і тим більше виплату. Для показників ефективної діяльності організації колективного управління застосовували фінансові каруселі тощо.
В Європейському Союзі законодавство в сфері діяльності колективного управління склалося по-різному: в кожній країні зі своїми ознаками і принципами. Проте всі моделі працюють більш-менш ефективно. Однак у 2014 році з’явилася Директива з колективного управління, яка рекомендує всім країнам ЄС рухатись поступово до певних критеріїв, які сформульовані у Директиві з метою приведення їх законодавств до єдиних стандартів. Фахівці нашої країни теж почали вивчати Директиву ЄС, приміряти досвід європейців на реалії України, як наслідок, з’явилися відповідні проекти законів про колективне управління правами. В Європі тільки-но обрали напрямок руху законодавства, а в Україні ще у 2008 році вже був зареєстрований у Верховній Раді України законопроект (нардеп. Давимука), в основу якого був покладений алгоритм розширеного, обов’язкового управління правами та ін., а у 2009 році цей законопроект отримав схвалення профільного Комітету, проте, у 2010 році, «молитвами» раніше згаданого Міністра разом з представниками українського шоу-бізнесу, був відхилений у першому читанні. 
Минали роки. Сварки між шоу-бізнесом та законотворцями не припинялися. Розуміючи складність задачі та неадекватність ситуації на той момент, Державна служба інтелектуальної власності скористалася гуманітарною допомогою Європейського Союзу — програмою Твінінг, мета якої була розробити законопроект разом з фахівцями Державної служби інтелектуальної власності, і який у 2015 році був переданий до Мінекономрозвитку. Треба відмітити, що законопроект не був ідеальним, але на базі цього законопроекту можна було б гуртуватися і відпрацьовувати його вдосконалення. 
Та, за ініціативи Мінекономрозвитку почалася реформа системи державного управління сферою інтелектуальної власності, яку було легалізовано відповідними Постановами КМУ, але вже зараз зрозуміло всім, що вона буксує: не так склалося, як гадалося. У рамках реформи було задекларовано зокрема й вирішення проблем з діяльністю організацій колективного управління. В основу реформи було покладено завуальовану ідею −— одна ОКУ на базі роздержавленої ДО УААСП. Внаслідок зазначеної завуальованості, законопроект з програми Твінінг все ж потрапив до Верховної Ради України, але вже під авторством народного депутата Євгена Рибчин-ського та з деякими новими акцентами, який згодом, усвідомивши безперспективність на той момент концепції законопроекту, його відкликав.
Поки упродовж двох років Мінекономрозвитку роздумувало, до Верховної Ради України у 2017 надійшло аж чотири законопроекти щодо діяльності ОКУ від народних депутатів. Слід зазначити, що в усіх зазначених нардепівських законопроектах використано вищезгадану Твінінгову матрицю, тому, по суті, всі вони, за своєю специфікою — про перерозподіл ринку збору, розподіл та виплати роялті. Для ДО УААСП у законопроекті визначено перетворення з державної організації на приватну. Тільки, на думку не лише галузевих фахівців, але й Головного експертно-аналітичного управління Верховної Ради України, всі запропоновані чотири варіанти такого роздержавлення не відповідають базовому національному законодавству України.
Наприкінці 2017 року змагання депутатських законопроектів почало втрачати сенс —− Уряд України «зненацька» (після певної заяви президента іншої країни) прозвітував, що до Верховної Ради переданий законопроект «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» № 7466 від 28.12.2017 року: п’ята ітерація Твінінгової матриці. 
На розширене засідання Комітету були запрошені міжнародні партнери з Посольства США, Європейської Комісії та інших неурядових асоціацій, зацікавлених у прийнятті такого законопроекту, адже напередодні Офіс Торговельного представника США повідомив, що вітає прагнення Уряду України до створення сучасного, прозорого, ефективного і функціонального режиму, який забезпечуватиме отримання правовласниками справедливої компенсації за свої твори, які виконуються в Україні. Саме вони підтримали законопроект № 7466. Окремі депутати —− ініціатори інших законопроектів на цю тему підтримали цей законопроект, сподіваючись на те, що їх пропозиції будуть враховані при підготовці на друге читання. 
Тож 07.02.2018 року даний законопроект було рекомендовано в першому читанні прийняти за основу. При цьому, враховуючи той факт, що на доцільність його відхилення було вказано Національною академією наук України, Національною академією правових наук України, Національною академією мистецтв України, Антимонопольним комітетом, Головним експертно-аналітичним управлінням ВР, низкою громадських організацій, натомість Комітет вирішив створити робочу групу та доопрацювати цей законопроект до другого читання з урахуванням пропозицій, які були надані до розгляду в Комітеті. Як технічно це зробити, поки незрозуміло, однак, витримана якась логіка. 
А от те, що відбулося далі, не логічно. Бо вже 01.02.2018 Кабінетом Міністрів України був внесений на розгляд законопроект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання питань авторського права і суміжних прав» № 7539. Розробники законопроекту наголошують, що його дія спрямована на виконання Угоди про асоціацію з ЄС, Плану пріоритетних дій Уряду на 2017 рік, Плану заходів з реалізації Концепції реформування державної системи правової охорони інтелектуальної власності в Україні та Плану імплементації Директив ЄС у сфері інтелектуальної власності.
Також у пояснювальній записці Перший Віце-Прем’єр-Міністр Степан Кубів декларує, що законопроект має привести положення Цивільного кодексу України 2004 року у відповідність до Закону України «Про авторське право і суміжні права», тим самим це усуне недоліки положень законодавства у сфері авторського права і суміжних прав, вирішить питання, що виникають на практиці та потребують законодавчого визначення.
Гарна ініціатива, яку так давно чекали, але якось не склалися пазли −— зміст законопроекту № 7539 на рівні термінологічного апарату (і не тільки) практично суперечить змісту законопроекту № 7466. Наприклад, у законопроекті № 7539 продовжують діяти норми статей 42, 43, 47-49, які згідно з перехідними положеннями законопроекту № 7466 мають бути виключені як такі. Як таке може бути? Адже витоки цих законопроектів з одного департаменту Мінекономроз-витку…?
Тож, законотворчий марафон з удосконалення системи колективного управління продовжується. 
 

Поділитися

Про ресурс

Ресурс створений для висвітлення питань інтелектуальної власності в Україні та світі.

Контакти

Приєднуйтесь