Чи зрушать з місця сферу ОКУ серпневі законопроекти?

Ірина АБДУЛІНА,
головний редактор журналу «Інтелектуальна власність в Україні»,
м. Київ
 
Напевно, серпень  2017 року увійде в історію створіння організаційної інфраструктури ОКУ як місяць надзвичайної правової активності народних депутатів України. Першим у Верховній Раді України був зареєстрований проект Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про авторське право і суміжні права» № 7014. Автор законопроекту депутат Євген Рибчинський. А вже 17 серпня як гриби після дощу з’явилися у Верховній Раді України ще три законопроекти з урегулювання питань у сфері колективного управління авторськими та суміжними правами. Це проект Закону про внесення змін до Податкового кодексу України щодо оподаткування ОКУ № 7030 та проект Закону про колективне управління майновими авторськими та суміжними правами № 7029. Ініціаторами цих законопроектів є народні депутати України  Іонова М.М.,  Кондратюк О.К., Геращенко І.В., Співаковський О.В., Княжицький М.Л., Гринів І.О., Галасюк В.В.  Також зареєстровано альтернативний проект Закону про внесення змін до Закону України «Про авторське право і суміжні права» № 7014-1, ініціатором цього законопроекту виступив народний депутат України  Опанасенко О.В.
Останніми роками на різних міжнародних рівнях Україні закидають, що в нас занадто велика кількість ОКУ, тому в Україні потребна ретельна реформа по їх скороченню. Водночас порівняно з даними досліджень в ЄС виходить інша картина: всього станом на 2012 рік в ЄС їх було більше 250, наприклад — у Франції близько 30 ОКУ. До речі, Директиви 2014/26/ЄС  про ОКУ (далі —Директива) не передбачає заходів по їх зменшенню або врегулюванню їх кількості.  В Україні зараз 18 ОКУ, з них реально працюючих на ринку близько 12-14, при цьому 4 ОКУ-лідери збирають більше 90 % всіх зборів, то про яке зменшення ОКУ може йти мова? 
Наші проблеми лежать у площині законодавства, а точніше його розуміння та виконання. Українські ОКУ діють відповідно до чинного Закону України «Про авторське право і суміжні права» та низки підзаконних актів.  За останні роки деякі з цих підзаконних актів у судовому порядку були скасовані. Це сталося тому, що законодавство сфери не розвивалося і, з часом, увійшло у протиріччя з загальним законодавством країни. Призвело це до остаточного хаосу у діяльності ОКУ та унеможливило державний контроль за розподілом авторської винагороди авторам та іншим правовласникам. 
Що намагаються врегулювати запропоновані проекти законів? 
У своїх пояснювальних записках всі вони анонсують подальші суттєві зміни у діяльності ОКУ та декларують, що прийняті законопроекти нададуть можливість працюючим ОКУ підвищити розмір загальних сум зборів авторської винагороди за використання об’єктів авторських та суміжних прав в Україні. Запропоновані зміни в усіх законопроектах, наголошують їх автори,  на користь авторів, виконавців та інших правовласників. Також ці законопроекти обов’язково забезпечать прозорість діяльності ОКУ тому що імплементують  положення Директиви.
На наш погляд, якщо охарактеризувати ці законопроекти загалом, то всі вони, за умови їх прийняття, не вирішать тих накопичених роками проблем, які були результатом бездіяльності як органів виконавчої влади, так і народних депутатів України. Іноді здається, що хтось вдало керує цією бездіяльністю. Тільки з’являються будь-які слушні пропозиції по врегулюванню цього безладу, виникає якась сила, яка все руйнує. Знову треба все відновлювати з початку, з нуля. Поки розбераються, обговорюють, домовлятються, узгоджують тексти законопроектів — йде час, який працює на користь тих, хто керує цим безлалом, а скільки грошей утекає???
Що ж міститься у сьогоднішніх законопроектах? 
Законопроект № 7014, перш за все, має на меті утримати у керма родину Рибчинських, які давно ДО УААСП тримають міцно, їх цікавить вчасна винагорода за їх творчий продукт і їх послуги як драйверів Авторської ради при ДО УААСП. Тому законопроект передусім передбачає запровадження діяльності лише в одній ОКУ у сфері музичних творів на базі ДО УААСП, оскільки серед усіх ОКУ лише ДО УААСП є постійним і повноважним членом CISAC.
У законопроекті №7014 прописані раніше відпрацьовані фінансові схеми ДО УААСП з посиланням на приписи Директиви. Маніпуляція в тому, що законопроект №7014 передбачає систему розподілу та виплат між ОКУ зі строками через 9 місяців після спливу інших встановлених строків, а в Директиві, якщо брати до уваги її контекст, ця схема прописана для розрахунків ОКУ з ОКУ-нерезидентами. Автор «помилився»: немає у європейському досвіді ОКУ такої української схеми, як тримати авторські гроші резидентів на депозитах в інтересах керівництва ОКУ.  
Чого вартують норми законопроекту про необхідність затвердження Уста-новою, в нашому варіанті Мінеконом-розвитку, тарифів на суми зборів автор-ської винагороди, а також призначення на посаду в інші ОКУ, ніж ДО УААСП керівника та втручання в організацію загальних зборів організації. Автор проекту не переймається тим, що таких повноважень у компетенції Мінеконом-розвитку немає. 
 Здивував розділ законопроекту прикінцевих положень, в якому  проігнороване трудове законодавство України. Не склалося у автора ознайомитися з діючим Законом України «Про громадські об’єднання», він винайшов інші принципи роботи громадського об’єднання, незважаючи на те, що це компетенція Мінюсту України.  
Незрозуміло, як буде виконана норма у законопроекті №7014 і, до речі, присутня у альтернативному законопроекту № 7014-1, про  роздержавлення ДО УААСП. Аналіз усіх законопроектів  переконує, що правового рішення цієї проблеми просто не існує. З огляду на зміст Директиви в частині вимог щодо правового статусу ОКУ, стає зрозумілим, що «маятник» роздержавлення ДО УААСПу штучно «розгойдано» зацікавленими особами.
Альтернативний законопроект №7014-1 вразив своєю однобокістю — все відбувається навколо відносин у сфері колективного управління автор-ськими правами у музичній сфері, навколо ДО УААСП і «священної корови» — керівника ДО УААСП. Але є й родзинка: законопроект вирізняється з низки інших у частині узурпації всіх прав автора на користь ОКУ  —  автор позбавляється прав щодо  використання свого твору, навіть коли йдеться про  дозвіл на  використання з некомерційною метою. Ця правова норма не відповідає європейським принципам. Відповідно до частини третьої ст. 5 Директиви: «Правообла-датели имеют право на свое усмотрение выдавать разрешения на некоммерческое использование любых прав, категорий, правил и типов произведений и иных охраняемых объектов».
Щодо законопроектів №7029 та № 7030, то відчувається що автори  текстів — досвідчені юристи, і сферу функ-ціонування ОКУ намагалися вивчити ретельно. Але професійне середовище відчуло у цих авторів відсутність практичного досвіду сфери. Додатково, на наш погляд, некоректно виписані норми щодо критеріїв визначення уповноваженої ОКУ та наділення конкурсної комісії абстрактними оціночними повноваженнями корупційного характеру тощо. Зокрема, зміст законопроекту №7029 свідчить, що автори мають на меті скасувати розроблену свого часу Міністерст-вом культури України постанову КМУ від 18.01.2003 року № 71 «Про затвердження розміру, порядку   та умов виплати винагороди (роялті) за комерційне використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань». Проте відомо, що на даний час однією з найбільших проблем у діяльності ОКУ є шалений демпінг у зборі з ринку як авторської винагороди, так і винагороди виконавців та виробників фонограм, який влаштували не контрольовані так звані «правовласники» разом з окремими ОКУ. Тому скасування цієї постанови сьогодні фактично узаконить демпінг.
Є ще одне, що об’єднує усі серпневі законопроекти. Це — перезавантаження системи на рівні «до основанья, а затем» шляхом анулювання наявних свідоцтв ОКУ. Чи є в цьому сенс?
Які умови «перезавантаження» пропонуються? Законопроект №7014 взагалі залишає чинну норму ставити протягом 30 днів на облік в Установі зареєстровану відповідно юридичну особу (інакше кажучи — кого попало). Інші законопроекти передбачають умови з надання пакету документів типу наявності розрахункового рахунку, веб-сайту, орендованого приміщення, грамотних працівників, чинного каталогу творів та подібне у такому ж ключі. Отже, за усіма законо-проектами свідоцтво ОКУ не отримає лише лінивий. 
Хто ж реально подасть заявку на новий облік ОКУ? Враховуючи, що на сьогодні ринок користувачів-платників переважно охоплено, неохопленого ринку правовласників практично не залишилося. Схоже, що у першу чергу прийдуть ті ж самі суб’єкти. А відбирати їх будуть формально не за фактичними результатами діяльності, а за вимогами конкурсу. Може хтось не пройде, а хтось «нульовий» пройде, бо законопроекти передбачають охоплення нових ареалів користувачів-платників і цим «нульовим» обов’язково поталанить.
Насправді ж, усі будуть боротися за другу акредитацію —  статус розширеного і/або обов’язкового збору винагороди, бо це і є справжня специфічна функція ОКУ — право  збирати винагороду «за того парня» під власну перед «парнем» відповідальність.
А що буде з тими ОКУ, які такої акредитації не отримають? Згідно з законопроектами №7014-1 та №7029, але передусім глави 68 ЦК, вони залишаться на ринку збору винагороди повіреними, тобто підуть «у тінь» й надалі будуть демпінгувати без будь-яких зобов’язань звітності, хоча Директива рекомендує й на них поширювати зобов’язання. Але у законопроектах цього немає. Навіщо робити переакредитацію ОКУ?  Зрозуміти важко!!!
Чи зрушать з місця сферу ОКУ серпневі законопроекти? 
Загалом, жоден з законопроектів не містить дієвих норм щодо забезпечення прозорої  діяльності ОКУ. З нашої точки зору, під прозорість треба підводити увесь спектр господарської діяльності ОКУ. Так, запропоновані законопроекти не врегульовують проблемну фінансову складову і, як наслідок, неможливість отримати фактичну статистику збору, розподілу та виплати авторської винагороди в Україні. Законопроекти не унеможливлюють хибну практику ОКУ використовувати підрядні організації, або запускати фінансові «каруселі».  Це явище існує, його треба знищити на законодавчому рівні, проте Господар-ський та Податковий кодекси не забороняють цього ОКУ, а автори законопроектів цей факт ігнорують. За результатами такої діяльності ОКУ половина зібраних роялті залишається у контрольованих ними посередників. Це лише на цій схемі, а є ще й інші, прозорість таких ОКУ  виглядає ефемерною. 
До інших схем сміливо можна віднести безвідповідально переписану в усіх законопроектах норму про визначення витрат ОКУ, а саме: «Винагорода за управління, що встановлюється ОКУ, не повинна перевищувати обґрунтовані витрати на управління правами». І, це при тому, що є опубліковані майже двадцять років тому у монографії «Інтелек-туальна власність» (під редакцією В.С. Дроб’язка) рекомендації СІЗАК, згідно з якими такі витрати не повинні перевищувати на початку діяльності ОКУ 30%.
Цілком непрозорим може бути зміст договорів з авторами, користувачами та іншими ОКУ. З огляду на те, що ніхто ніколи не досліджував, якими мають бути типові договори сучасних ОКУ, зрозуміло, що на перших кроках перереєстровані згідно з будь-яким з законо-проектів ОКУ нічого нового не винайдуть. Було б правильно істотні умови цих договорів унормувати, включаючи зазначену вище межу витратної частини, але автори законопроектів цієї галузевої специфіки не врахували. 
Апофігеєм української прозорості можна назвати ст.16 у законопроекті №7029 «Звільнення користувача від обов’язку надання звітів ОКУ про використання … допускається у випадку досягнення ним відповідних домовленостей з цією організацією, за умов, якщо ОКУ візьме на себе відповідальність за здійснення справедливого розподілу  зібраної винагороди без звіту користувача». Тут немає коментарів, бо у чинному законі ця норма виглядає так: «Особи, які  використовують  твори,  виконання,  програми мовлення,  примірники фонограм (відеограм),  зобов'язані  надавати ОКУ точний перелік використаних творів,  виконань,  примірників  фонограм   (відеограм),   програм мовлення  разом з документально підтвердженими даними про одержані прибутки від їх використання та повинні  виплачувати  ОКУ  винагороду  в  передбачений  термін  і в обумовленому розмірі». 
Як наслідок, рамкові приписи Директиви без необхідного змістовного наповнення перекочували у законопроекти. Норми є, а відповідальності немає.
А якою є перспектива запропонованої усіма законопроектами прозорості, якщо той чи інший з них стане складовою чинного законодавства? Нам здається, що відповідь на це риторичне запитання можна було б отримати вже сьогодні у процесі ділової гри між адвокатами піратських ОКУ з одного боку та суддями — з другого. 
Щось підказує, що судді програють…
 

Поділитися

Про ресурс

Ресурс створений для висвітлення питань інтелектуальної власності в Україні та світі.

Контакти

Приєднуйтесь