Рік життя інтелектуальної власності: втрати і здобутки

 

Юрій ГОНЧАРУК,

директор ОП «Український мережевий інформаційний центр»,

м. Київ

Минув рік, як була звільнена з посади Голови Державної служби інтелектуальної власності України доктор економічних наук Жарінова Алла Георгіївна. Причини звільнення були банальними — потенційний конфлікт інтересів. Малося на увазі, що син Жарінової з 2005 року працював на ринку патентних послуг у різних юридичних компаніях патентним повіреним. Інших причин або порушень службове розслідування, яке напередодні звільнення ініціювало Мінекономрозвитку, так і не виявило.

Повертаючись до того часу, згадується, як Мінекономрозвитку розгорнуло кампанію з реформування управління державною системою правової охорони інтелектуальної власності, попри затверджені напередодні Президентом України Стратегічні напрямки розвитку України до 2020 року, в яких зазначена необхідність реформувати систему захисту прав інтелектуальної власності. Не беручи до уваги цей факт, Мінекономрозвитку розпочало інституційну реформу. Конкрет-них обґрунтувань необхідності цієї реформи від її ініціаторів професіоналам почути не вдалося, окрім загальних фраз «корупція» і «передовий досвід кращих світових практик».

Багато галасу — офіційні заяви Уряду, артистичні презентації концепції реформування в картинках, обговорення з однодумцями за круглими столами, підписання дивних меморандумів у регіонах і наприкінці — за Концеп-туальними заходами світ побачив Постанову, в якій вже у січні 2017 року повинна бути ліквідована Державна служба інтелектуальної власності України (далі −— ДСІВ), а на базі Укр-патенту повинен запрацювати Націо-нальний орган інтелектуальної власності. Щодо Державного підприємства «Українське агентство з авторського та суміжних прав», то воно має перетворитися на єдину, білу, пухнасту, приватну організацію колективного управління і всім авторам та правовласникам буде щастя, як тільки приймуть законопроект Рибчинського (№ 4461).

Ми поцікавилися, чим займалася ДСІВ. Аналізуючи Річний звіт ДСІВ за 2015 рік, виявили, що колектив ДСІВ працював над приведенням українського законодавства у відповідність до європейського у сфері інтелектуальної власності, зокрема щодо захисту прав інтелектуальної власності у мережі Інтернет. Головний акцент діяльності спрямовувався на галузь авторського права та суміжних прав: здійснювався активний пошук шляхів подолання негативних явищ у діючій системі організацій колективного управління (далі −— ОКУ) правами, протидії Інтернет-піратству та зменшення кількості неліцензійного програмного забезпечення в органах виконавчої влади. Усі ці напрямки діяльності ДСІВ на той момент були в тренді реагувань на виклики — включення України, як піратської країни, до пріоритетного розділу так званого «списку 301». Реалізація цих планів надалі мала знизити градус роздратованості міжнародних правовласників і, безсумнівно, пішла б на користь упорядкуванню застарілих проблем діяльності ОКУ стосовно збору, розподілу і виплати авторської винагороди дійсним суб’єктам авторського та суміжних прав. Проривом року у напрямку прозорості діяльності ДСІВ стало відкриття всіх баз ДСІВ та рішень Апеляційної палати. Хоча не всім на ринку сподобалася ідея відкриття рішень Апеляційної палати. А от апетит щодо відкриття баз Укрпатенту був шалений, представники у справах інтелектуальної власності зажадали відкрити все, навіть поточні заявки, щоб оперативніше обслуговувати забаганки бізнесу.

У Звіті ДСІВ за 2015 рік впадають в очі визначені перспективні напрями щодо захисту прав інтелектуальної власності. Насамперед: намагання ДСІВ створити дорадчий орган при Кабінеті Міністрів України —− Координаційну Раду, яка об’єднувала б зусилля всіх центральних органів виконавчої влади України у боротьбі з порушеннями законодавства в сфері інтелектуальної власності, це і МВС, Податкова, Митниця, Антимоно-польний комітет, СБУ, суди тощо. Так, у 2016 році мав запрацювати пілотний проект щодо інструменту для захисту прав інтелектуальної власності в мережі Інтернет на базі ДП «Інтелзахист». Проект включав ідентифікацію особи порушника (визначення належного відповідача) та запуск онлайн-сервісу по фіксації та дослідженню змісту веб-сторінок з метою формування належних та достатніх доказів порушень прав у мережі Інтернет. Ця система також мала запрацювати у 2016 році на базі ДП «Інтелзахист». І не просто абстрактно, на пустому місці, а на тлі впровадження ефективного законодавчого підходу у захисті інтелектуальної власності в мережі Інтернет. Такий законопроект був розроблений з урахуванням балансу інтересів різних зацікавлених сторін і фахово був продуманий. Але й цей законопроект очікувала доля непорозуміння з Мінекономрозвитку.

Насправді, що гадалося, того не сталося, вже у лютому 2016 року А. Г. Жа-рінову звільнили, Координаційна Рада не запрацювала, Мінекономроз-витку навіть пропозиції не розглянув, ДП «Інтелзахист» ліквідували, всі проекти були скасовані.

Треба відмітити, що на момент призначення Кабінетом Міністрів України Головою ДСІВ Жарінової А.Г. сфера інтелектуальної власності знаходилася у стані стагнації, законодавство майже з 2004 року системно не розвивалося, вносилися фрагментарні зміни, які все більше ускладнювали систему. Державні службовці весь час виправдовувалися, що вносити зміни до законодавства сфери інтелектуальної власності не на часі, оскільки міжнародні партнери наполягають змінити законодавство тільки у частині яка, на їх розсуд, повинна відповідати вимогам сучасності. Тому проблеми розвитку правових відносин усередині країни нікого не цікавили. Чого вартує ситуація, коли країна рік від року визнавалася США піратом №1, збільшувалася кількість ОКУ, гроші авторів зникали, як у факірів у цирку, а нормативна база щодо елементарного контролю за діяльністю ОКУ перетворювалася на системний заохочувальний інструмент для бізнесу, до речі, не без участі осіб, які стали пізніше авторами-− реформаторами системи ОКУ. А той факт, що фахове середовище з повною серйозністю обговорювало місяцями, як боротися з патентним тролінгом засобами зміни процедур у видачі охоронних документів, взагалі ставить під сумнів цінність такого фахового середовища, а якщо глибше, то систему освіти і наукового супроводу цієї сфери. Скільки ще потрібно часу, щоб відповідальні чиновники зрозуміли і змогли усвідомити — де знаходяться вузькі місця, які дозволяють шахрайські маніпуляції з охоронними документами та загалом, − із законодавством?

Система правової охорони інтелектуальної власності працювала не ідеально, тому плани Мінекономрозвитку щодо початку якихось змін були виправдані. Система звичайно потребувала ретельної ревізії і реформи. Але коли за справу взялися люди, які раніше не стикалися з цією проблематикою, чекати від них позитивного результату безглуздо. Принцип, який вони сповідали: зміни ради змін, і не дай боже, врахувати напрацювання попередників. Але слід пригадати, що призначена на посаду Голови Жарінова восени 2014 року розпочала свою діяльність з консультацій з громадськістю і створення робочої групи по розробці концепції розвитку системи правової охорони інтелектуальної власності, яка була створена і направлена до Мінекономрозвитку. Концепція також розглядалася на слуханнях у Комітеті науки, освіти та інтелектуальної власності Верховної Ради України, основні положення цієї Концепції увійшли до рішення Верховної Ради України з цих питань. Тобто основи руху на поступові системні зміни вже були закладені. Адже все потребує часу: «сім разів відміряй —− один раз — відріж» − так вчить прислів’я. Але втрутилися волонтери та молода команда Мінекономрозвитку, яка запропонувала своє, єдине, правильне рішення − — реформа Мінекономрозвитку, а всім іншим фахівцям, які не поділяють думку щодо такого сценарію, запропонували скористатися пенсією.

А як працювалося у цей рік Голові ДСІВ: без підтримки з боку Мінеконом-розвитку, без призначення заступників, за умов неприйняття професійних аксіом з боку кураторів, за умов тотального порушення регламентів роботи та законів?

Чому Уряд України довірив керувати економікою країни іноземцю Айварасу Абромавічусу, який навіть не має економічної вищої освіти (тільки коледж)? Крім того, до керівництва окремими департаментами також були залучені випадкові особи з іноземними паспортами. Чому досі користуються такою довірою у теперішнього керівника ним призначені чиновники Мінекономрозвитку, які явно лобіюють інтереси бізнесу, а не шукають балансу інтересів у суспільстві? Склалася парадоксальна ситуація, коли міжнародні експерти одностайно публічно критикують нововведення Мінеко-номрозвитку, а з боку чиновників маємо відверту брехню про погодження і схвалення реформи інтелектуальної власності всіма, отже, продовжується рух у глухий кут. Хто за це буде відповідати? Поки в країні не почнуть вимагати відповідальності, ми приречені на подальші помилки. Відомо, що ідейний натхненник протизаконного розвалу національної системи правової охорони інтелектуальної власності, Олена Мініч, вже не працює в Мінекономрозвитку, а хто буде виправляти те, що було наплутано? Ситуація дивна —− ДСІВ начебто ліквідована, але водночас працює, бо охоронні документи видаються, як табуретка з однією ніжкою, начебто вона є, але не виконує функцію опори.

Рік що минув, не був зайвим у системі відліку часу для захисту прав інтелектуальної власності. Особистість зіграла свою ключову роль.

Вже з квітня 2016 року за підтримки Жарінової, як громадський і публічний проект, запрацював Центр компетенції на базі Консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес», який отримав відповідну акредитацію з метою формування офіційних письмових доказів існування фактів порушення прав авторів, видавців і їх правонаступників у мережі Інтернет. Центр компетенції здійснює фіксацію і дослідження змісту веб-сторінок у мережі Інтернет та видає експертні висновки. Вже зараз кожен може скористатися онлайн-сервісом «WEB-FIX». Центр Компетенції уклав Меморандуми щодо співпраці з Грузією, Вірменією та Білоруссю. За такий короткий період функціонування Центру компетенції видано понад 100 документів, які допомагають здійснювати захист прав у мережі Інтернет і попит на них тільки зростає. Центр налагоджує взаємодію з Радами адвокатів у регіонах України, із Союзом юристів України та іншими організаціями, що об’єднують юридичну спільноту.

Українські суди вже активно стали приймати документи Центру компетенції як офіційні письмові докази.

У спільних планах роботи ОП «Український мережевий інформаційний центр» та ДСІВ була задумана організація депонування результатів інтелектуальної діяльності, але плани не здійснилися в цьому форматі, їх вдалося впровадити в Державній науково-технічній бібліотеці України (далі — ДНТБ України), яку з травня 2016 року очолює Жарінова А.Г. Бібліотека —− це установа, яка зберігає та забезпечує публічність усіх творчих надбань країни, головним наповнювачем скарбниць бібліотеки є його величність автор, якого треба берегти, славити і захищати.

Більшість країн світу вже давно використовує інструментарій депонування результатів інтелектуальної діяльності для підтвердження факту існування об’єкта на певну календарну дату з можливістю публічного доступу. Нарешті, оформляється договір про виплату винагороди авторам за використання повних текстів робіт, які доступні безпосередньо в електронному форматі, а автори депонованих результатів інтелектуальної діяльності мають право отримувати 80% від сплати за використання копії їх результату інтелектуальної діяльності. Напевно далі буде …

Але нас хвилює: Що зараз відбуватиметься зі сферою інтелектуальної власності? Вже зрозуміло, що реформа Мінекономрозвитку пробуксовує, чи-новники зіткнулися з тим, що без професіоналів з кута не вибратися. Треба зробити крок назад, відмінити Поста-нову Уряду про ліквідацію ДСІВ.

На нашу думку, потрібні й інші кроки: знайти дієвого керівника ДСІВ, забезпечити його можливістю підібрати команду і тоді чекати позитивних результатів. У народі кажуть, коли не знаєш з чого починати, починай з початку.

Поділитися

Про ресурс

Ресурс створений для висвітлення питань інтелектуальної власності в Україні та світі.

Контакти

Приєднуйтесь