Інтелектуальна власність і шизофренія

Іван ДАХНО, 
д-р. екон. наук., професор, патентознавець,
м. Київ
 
Поміж книг, які я привіз 1995 року зі США після закінчення мого тримісячного стажування як декана факультету правничих наук Києво-Могилянської академії на чотирьох юридичних факультетах США, була й одна, у якій писалося: «Вивчення копірайту нагадує собою вивчення шизофренії». По-нашому «копірайт» – це авторське право, а поняття «інтелектуальна власність» у нас охоплює промислову власність, авторське право, суміжні права.
Інтелектуальною власністю я опікуюся з 1977 року. Написав багато книг про неї, закінчив Центральний інститут підвищення кваліфікації керівних працівників і спеціалістів народного господарства у галузі патентної роботи. Мені присвоєно кваліфікацію – патентознавець. Щороку в Україні кількість таких патентознавців неухильно скорочується. Переселяються в інший світ. Тричі був експертом Верховного Суду УРСР, який за першою інстанцією розглядав спори про виплату авторської винагороди, безліч разів був експертом у підлеглих судах.
У сфері інтелектуальної власності я – не новачок, тому вважаю шизофренією чергові спроби чергового реформування охорони інтелектуальної власності в Україні. Створюється ілюзія реформи. Як кажуть: «Чим би дитя не тішилося, аби не плакало».
1992 року доля мене закинула на посаду начальника управління економіки промислової власності Держпатенту України. З тих часів це відомство кілька разів змінювало свою назву і підпорядкованість. Нині створюється «Націо-нальний орган інтелектуальної власності України». Чи подумали ті, хто придумав таку назву, як «орган» перекласти англійською мовою, щоб з нього не сміялися англо-саксонські кури? За радянських часів членів Політбюро ЦК КПРС у Москві возили розкішні автомобілі, – спочатку «Чайка», а потім – «ЗиЛ». У народі ці автомобілі називалися «членовози». З тих часів розумнішим суспільство не стало. Нині з’явився «орган». А хіба відсохнув би язик, якби цей орган назвали всім зрозумілим словом «Агентство». Це – гарне і широке за значенням англійське слово. Те, що у нас називають «ЦРУ» (Центральне розвідувальне управління), англійською мовою звучить як «Central Intelligence Agency» (CIA). В англомовному звучанні «управлінням» і не пахне. 
Тривають підкилимові ігри, куди б причепити цей «орган». А його нікуди не потрібно чіпляти, цей орган має бути максимально технократичним, аполітичним і повністю незалежним від політиків, партій і фракцій. Навіть від нардепа Надії Савченко, не кажучи вже про лідера Радикальної партії Олега Ляшка. Його повинні очолювати не випадкові люди, а фахівці з патентною освітою, нормальним знанням англійської мови (бо це – мова міжнародного спілкування, нею говорять і французи, німці, іспанці) та ін. Керівництво «органу» має обиратися таємним голосуванням у рамках конкурсу. Здається, що прошарок патентних повірених на нинішньому етапі є найбільш вдалим в Україні середовищем для голосування. Патентні повірені – це не випадкові люди, вони чітко знають «хто є хто». Всі патентні повірені є між собою конкурентами, тому якийсь упереджений спільний наступ на підрив охорони інтелектуальної власності виключається взагалі. Вони вболівають за якісну охорону інтелектуальної власності, бо це – їхній хліб та ще й з маслом. В Україні нині патентних повірених – десь з півтисячі. Всім їм рот не затулиш і це – добре, адже це сприяє прозорості. До виборів керівництва «органу» слід допускати патентних повірених, які мають щонайменше дво-трирічний досвід діяльності патентних повірених. Така пересторога є слушною для протидії напливу до лав патентних повірених перед черговими виборами керівництва «органу».
Варто ще раз уважно вивчити вимоги до патентних повірених у передових країнах та практику діяльності повірених, викинути геть критерії, які з’явилися ще тоді, коли про Інтернет та інші засоби комунікації ніхто не чув. Повірений – це не політичний діяч і не державний службовець, тому ценз осілості чи громадянства потрібно застосовувати розумно. Патентні повірені можуть бути найманими працівниками і фізичними особами-підприємцями. В першому випадку вони отримують платню від своїх роботодавців відповідно до трудового законодавства, а у другому – доходи як фізичні особи-підприємці. Патентні повірені можуть бути одночасно як найманими працівниками, так і фізичними особами-підприємцями. Оподаткування їх відбувається з урахуванням цих обох обставин. Не слід забороняти патентним повіреним опікуватися і бізнесом, який не шкодить їх професійній діяльності. Чому повірений та його сім’я мусять голодувати впродовж періодів, коли у повіреного відсутні замовлення клієнтів на його послуги у сфері інтелектуальної власності?
У англо-саксів представник у справах інтелектуальної власності скорочено називається «patent attorney», а у нас «патентний повірений». І у них, і у нас слово «патентний» є звуженим, бо ці люди опікуються не лише патентами. Пропоную скорочено позначати їх у нас у називному відмінку «аторнй» (російською мовою – «атторний»).
Переатестація потрібна для неактивних патентних повірених. Тих патентних повірених, які постійно виконують свої обов’язки, не варто переатестовувати: вони і так знаходяться у «формі». Патентних повірених не слід всіх поголовно заганяти в Асоціацію патентних повірених. Така Асоціація – це не сталінський колгосп. Членство в Асоціації – добровільне.
Ринкова економіка неможлива без конкуренції, повірені мають між собою чесно конкурувати. Будь-які змови про ціни на послуги чи поділ ринків послуг – заборонені.
Не зайве подивитися і на судові аспекти інтелектуальної власності. Не можна допускати щоб, наприклад, за розв’язанням спору про використання двома підприємцями товарного знака на ужгородському базарі вони їхали до Києва. Мовчать наші реформатори і про такий тренд, що набирає поширення, як медіація.
Стисло про «Наглядову раду Національного агентства України з інтелектуальної власності».
Очільником її за посадою є голова парламентського комітету з правової політики (або хтось з його заступників). Першим заступником голови є за посадою міністр Кабінету Міністрів (або особа, делегована ним). Заступниками голови є представник Науково-дослідного інституту інтелектуальної власності Національної академії правових наук України і представник Інституту законодавства Верховної Ради України.
По одному представнику делегують:  Міністерство юстиції України;  Мініс-ерство економічного розвитку і торгівлі України;  фіскальна служба України; − митна служба України;  Асоціація правників України;  Союз юристів України; − Національна асоціація адвокатів України;  Спілка адвокатів України; − На-ціональна академія наук України; − На-ціональна академія аграрних наук України;  Національна академія педагогічних наук України; Національна академія медичних наук України;− Націо-нальний університет «Одеська юридична академія» Інститут інтелектуальної власності;−Всеукраїнська Асоціація Патент-них Повірених, науково-практичний журнал «Інтелектуальна власність в  Україні»;  «Юридична газета»; − «Юриди-ческая практика»; «Голос України»; − «Урядовий кур’єр»;− «Закон і бізнес». У Наглядовій раді діє «Мандатна комісія», яка перевіряє повноваження її членів. Наглядова рада має секретаря, можливо, ця посада поєднується з посадою секретаря Асоціації патентних повірених. Офіс має бути в приміщенні, що охороняється, але достатньо доступному для відвідувачів. Положення про «Наглядову раду» затверджується постановою Кабінету Міністрів України.
Фахівцям відома відмінність зборів від мита. Вже чимало років наша патентна влада отримує від заявників саме збори, а не мито. Мінфіну, як фіскалу, хотілося б «накласти лапу», якщо і не на всі збори, то хоча б на їх частину, тобто забирати гроші в бюджет. А він – бездонний. Необхідно уважно провести аудит і подивитися, які кошти вже одержані і на що використані. Підозрюю, що у декого, а то й у багатьох, може виявитися «рильце в пушку», адже такого у нас не трапляється, щоб перебувати біля багаття і не нагріти руки. Витрати в «органі» повинні бути розумними, якщо надходжень більше, ніж потрібно, то слід ділитися з нещасною і бідною Україною, а не витрачати гроші на витребеньки.
До речі, пора подивитися і на митників, вони теж отримують збори, а не мито. Про це у нас мовчать і зосереджують увагу на контрабанді та хабарах.
А коли і як звільняти керівництво «органу»? А скільки платити очільникам, та й не лише очільникам, за їх працю? Запитань поки що значно більше, ніж відповідей на них.
Керівництву «органу» та іншим посадовцям варто було б заборонити, на час їх роботи в «органі» і принаймні один рік після її закінчення, бути заявниками (співзаявниками) на об’єкти промислової власності, що одержують правову охорону. Авторського права на літературні, художні та наукові твори їх не можна позбавляти, бо таке право виникає автоматично фактом створення відповідного твору.
Не слід впадати у відчай від надуманих проблем. Наприклад, стверджується, що дуже кепсько нам живеться з огляду на відсутність формулювання про державну політику у сфері охорони інтелектуальної власності. Кого, окрім чиновників, непокоїть відсутність такого формулювання? Я майже впевнений, що такого формулювання немає в США, але ж там є охорона інтелектуальної власності, якій ми можемо лише заздрити. Ізраїль, як країна майже континентальної системи права, не має конституції як такої, але ж верховенство права («rule of lаw») там – на належній висоті і ніщо не заважає навіть президенту країни потрапити до в’язниці.
У нас люблять вести розмови про адаптацію законодавства України до законодавств країн Євросоюзу. Коли ж у нас проблеми наштовхуються на відомчі інтереси, то про адаптацію забувають. Чомусь не чути, щоб саме у тих чи інших аспектах охорони інтелектуальної власності Україна відстала від Євросоюзу і це відставання потрібно негайно долати. Можливо, це й добре, що Україні є з кого брати приклад, адже відомий вислів стверджує: «Всі наші дурниці переконливо свідчать, що ми все ще думаємо своєю головою».
P.S Пригадую, що у березні 1995 року під час своєї державної служби я два тижні перебував на стажуванні в Лондоні у банку «Хамброс». Відрядження фінансувалося фондом «Know-How» британського Міністерства закордонних справ. Між мною (І.Д.) і одним з керівників банку (Х) відбулася така розмова:
І.Д. – Чому вже й друге скликання нашого парламенту не створило жодного нормально сформульованого закону? Тим більше, що до законотворчої діяльності залучаються і британські фахівці.
Х. – А тому, що ваші дурні запрошують на допомогу наших дурнів.
І.Д. – А хіба і у вас є дурні?
Х. – Є, але менше, ніж у вас.
 

Поділитися

Про ресурс

Ресурс створений для висвітлення питань інтелектуальної власності в Україні та світі.

Контакти

Приєднуйтесь

Fatal error: Call to undefined function node_access_needs_rebuild() in /var/www/intelvlas/data/www/intelvlas.com.ua/sites/all/modules/taxonomy_access/taxonomy_access.module on line 598