«Гіркий» піар італійських солодощів

Стрімкий розвиток ринкової економіки змусив виробників товарів однієї категорії замислитись над тим, як полегшити споживачам процес вибору бажаного товару серед йому подібних. Так виникла ідея надавати товарам імена, які відрізняли б їх від товарів інших виробників, а світова торгова спільнота познайомилась із поняттям «торговельна марка».

З часом торговельні марки стали своєрідним найменуванням товарів на ринку, засобом їх реклами і збуту, спрямованим на вдосконалення процесу комерціалізації товарного ринку. Споживачі ж отримали простий та ефективний орієнтир у складному виборі якісного товару серед іншого, схожого на нього, зважаючи на те, що, один раз «опікшись», розчарований споживач ще довго не експериментуватиме і віддасть перевагу перевіреній якості знайомої торговельної марки.

Минали роки. Семимильними кроками розвивалась світова торгівля, завойовуючи все нові і нові території. Споживач ставав усе вибагливішим, а процес його приваблення виробником — усе складнішим. Не залишились осторонь цього процесу і торговельні марки. Поряд зі звичними словесними і зображувальними позначеннями почали з’являтись креативніші: об’ємні, звукові, пахучі та навіть тактильні.

Однак у цій гонитві за споживачем товаровиробники припустились неминучої, за такого підходу, помилки і, як-то кажуть: «вихлюпнули з купелем і дитину». Зовсім забувши про головне призначення торговельної марки — відрізняти товари і послуги одних осіб від товарів і послуг інших, вони спрямували всі зусилля на монополізацію ринку, а торговельні марки зробили засобом захисту своїх економічних інтересів, іноді з використанням цілком правомірних адміністративних і судових перегонів, а інколи — вдаючись і до недобросовісних дій. Саме до останніх, як убачається, відносяться і події, які відбуваються останнім часом в інформаційному просторі України і пов’язані з продукцією відомої італійської кондитерської компанії «Ферреро».

Хто з українських споживачів не куштував цукерок «Raffaello» чи «Ferrero»? Ну, мабуть, лише людина, яка принципово не їсть солодощів, або зовсім не має грошей. Ті ж, хто скуштував ці розрекламовані на нашому ринку солодощі, розчарованими не були, бо цукерки дійсно якісні та смачні. Однак італійські виробники елітних солодощів не задовольнились обсягами реалізованої продукції і вирішили боротись за українського споживача іншими засобами. А головним «козирем» цієї боротьби останніми роками стала торговельна марка за міжнародною реєстрацією № 798984.

Що ж такого особливого у цьому позначенні, яке перетворилось на «притчу во язицех» в інформаційному просторі не лише України й Росії?

Ця торговельна марка являє собою об’ємне позначення округлої форми, покрите дрібним інгредієнтом, тобто є однією із вищезгаданих креативних марок. Для її реєстрації власником — бельгійською компанією Соремартек С.А. — було заявлено поєднання білого, кремового, рожевого і бежевого кольорів. Торговельна марка зареєстрована для 30 класу МКТП для таких товарів, як печиво (тістечка) і кондитерські вироби, шоколадні вироби, морозиво. За заявою власника торговельної марки даний знак охороняє зовнішній вигляд цукерок, які реалізуються під торговельної маркою «Raffaello».

зображення торговельної марки за міжнародною реєстрацією № 798984 (взято з офіційного сайта Всесвітньої організації інтелектуальної власності)

Як ви можете переконатись самі, ця торговельна марка являє собою округлу білу цукерку з нерівною поверхнею, тобто є простим реалістичним зображенням звичної для кондитерських виробів форми, яка існувала відтоді, як почали виробляти солодощі. Ця проста геометрична форма знайшла своє відображення у солодощах, якими кожен із нас ласував у дитинстві: такими як кульки білого морозива, цукерки «Журавлина в цукровій пудрі», трюфель, «Бомбочки», «Золота нива» або відомими будь-якій радянській дитині тістечками «Картоплина». Ще й сьогодні у приватних кондитерських ви можете придбати елітні цукерки виготовлені вручну, які мають округлу форму, їхня поверхня прикрашена дрібним інгредієнтом для естетичної привабливості, а поєднання різних кольорів обумовлене кольором корпусу товару та кольором застосованих продуктів для його оздоблювання. Та й українські кондитери продовжують широко використовувати цю форму при виробництві шоколадних виробів, тістечок, морозива, у чому ви можете переконатись самі, якщо згадаєте широкий асортимент українських шоколадних, бісквітних і молочних фабрик.

Незважаючи на те, що на круглій цукерці немає позначень ні «Ferrero», ні «Raffaello», їхній виробник упевнений, що саме завдяки цій об’ємній торговельній марці споживач має однозначно відрізнити його солодощі від усіх інших.

Щодо того, що споживач відрізнить ці солодощі, ніхто й не суперечить! Однак, на нашу думку, зовсім не завдяки тому, що ці цукерки мають такі звичні для українських солодощів форму і колір, а через наявність інших добре знайомих споживачам зареєстрованих торговельних марок, пов’язаних із цими смачними цукерками: білосніжної обгортки і упаковки цукерок «Raffaello», безпосередньо словесного позначення «Raffaello» в білому овалі та з червоною стрічкою з боків. Так, саме завдяки цим розрекламованим виробником оригінальним торговельним маркам, які однозначно ідентифікують цукерки «Raffaello», споживач і знайде їх серед усіх інших! Як свідчить практика, саме ці торговельні марки відомі споживачеві з реклами вишуканих солодощів, і саме їх асоціюють із цукерками «Raffaello».

Нагадаємо, що нині на території України діють міжнародні реєстрації на торговельні марки двох словесних позначень «RAFFAELLO» і «FERRERO RAFFAELLO», а також 5 реєстрацій торговельних марок, які являють собою різні варіанти обгорток та упаковок цукерок «Raffaello». Права на них ніхто не порушує і вони відмінно захищають інтереси свого власника — товаровиробника «Ферреро». Однак про це чомусь мовчать представники компаній Ферреро і Соремартек, даючи численні інтерв’ю засобам масової інформації. Інформаційні агентства України і Росії на диво одноманітно висвітлюють ці події і дружньо підкреслюють: «італійський кондитерський концерн «Ferrero» втратив правову охорону марки Raffaello в Україні», а представники компанії «Ferrero» ще й наголошують на тому, що «це судове рішення лише зайвий раз підтверджує, наскільки легко право інтелектуальної власності іноземного інвестора в Україні може бути знищене третіми сторонами, які не мають на українському ринку ніяких інтересів». Саме тому хотілося б внести хоча б краплю плюралізму у це море одностайності і спробувати розібратись у цій справі більш змістовно.

Суперечка між бельгійською компанією «Соремартек С.А.» і російським ЗАТ «Ландрін» розгорілась навколо згаданого вище об’ємного знака за міжнародною реєстрацією № 798984. Саме стосовно прав на цю торговельну марку судиться компанія Соремартек С.А. А ніхто із вельмишановних представників компаній «Ферреро» і «Соремартек» не подумав про те, яким чином зовнішній вигляд цукерок «Raffaello» може відігравати роль торговельної марки? Якби ці цукерки продавались без будь-якої обгортки чи упаковки, як звик радянський споживач, «на вагу», і пропонувались розсипом на кондитерських прилавках наших магазинів, у такому разі можна було б говорити про їхній унікальний зовнішній вигляд, що став візиткою — торговельною маркою. Але ж ні! Ці цукерки продаються винятково в обгортці та упаковці, і ніяк інакше! Тоді про що мова?

Чому представники компаній «Ферреро» і «Соремартек» не судяться з порушниками своїх прав на більш традиційні торговельні марки, які добре справляються із завданням захисту прав інтелектуальної власності, пов’язаних із виробництвом і розповсюдженням цукерок «Raffaello», в тому числі й на території України? Тому що їх ніхто не порушує, чи з інших причин? Чому вони відвойовують своє право саме на торговельну марку за міжнародною реєстрацією № 798984?

Можливо, тому, що цей знак є реалістичним зображенням товарів, для яких він зареєстрований, а це забезпечує товаровиробнику монопольне право на виробництво таких солодощів, і, відповідно, конкурентні переваги на кондитерському ринку та можливості заборонити всім іншим виробникам виготовляти схожі солодощі. А таких переваг компанія «Ферреро» спробувала досягти у всьому світі. Однак правомірність реєстрації реалістичного зображення цукерки як об’ємної торговельної марки за міжнародною реєстрацією № 798984 досить спірна і 20 країн відмовили у наданні правової охорони такому позначенню, серед них 9 країн Європейського Співтовариства (ЄС), а саме: Австрія, Іспанія, Естонія, Польща, Великобританія, Ірландія, Чехія, Фінляндія, Швеція. Відповідні висновки зробив також Вищий Арбітражний Суд Російської Федерації, підкресливши, що присвоєння статусу знака простому зображенню круглої цукерки призводить до невідповідного обмеження діяльності будь-яких інших господарюючих суб’єктів щодо виробництва та введення у господарський обіг цукерок, які мають круглу або кулясту форму.

Схожу позицію оголосив наприкінці минулого року і Суд загальної юрисдикції ЄС під час розгляду скарги швейцарського виробника шоколаду «Lindt» та німецького кондитера August Storck на рішення Бюро з торговельних марок ЄС стосовно того, що дизайн ряду їхніх шоколадних фігурок та оздоблення не були визнані як такі, що мають розрізняльну здатність і, відповідно, їм було відмовлено у реєстрації як торговельних марок.

Щодо цього сайт BakerandSnacks.com навів слова Брайана Клейтона, старшого повіреного з торговельних марок юридичної фірми Eversheds: «Національні патентні відомства та судді у справах інтелектуальної власності проявляють зрозумілу обережність та висловлюють занепокоєння стосовно того, що реєстрація об’ємної торговельної марки дасть змогу компаніям забезпечити безстрокову охорону, на відміну від патентів та реєстрації промислових зразків, для яких максимальний період охорони складає 15-20 років…Через проблематичний характер реєстрації об’ємних торговельних марок моя нинішня порада клієнтам полягає у тому, щоб замість реєстрації об’ємної торговельної марки обирати процедуру реєстрації промислового зразка, що передбачає захист продукції на строк до 25 років».

Як бачимо, реєстрація об’ємної торговельної марки залишається спірною у всьому світі. Саме тому наразі чесні товаровиробники віддають перевагу більш традиційним торговельним маркам, а за необхідності захисту форми товару, застосовують охорону, передбачену для промислових зразків.

Що стосується гучних заяв представників компанії «Ferrero» про те, що вони є крупними іноземними інвесторами, то, як убачається, вони теж більш спекулятивні, ніж правомірні. Відповідно до норм чинного законодавства іноземними інвесторами визнаються суб’єкти, які провадять інвестиційну діяльність на території України (п. 1 ст. 1 Закону України «Про режим іноземного інвестування»). Ст. 3 цього ж закону чітко визначає, у яких формах можуть здійснюватись іноземні інвестиції. Як свідчить доступна широкому загалу інформація, з усіх зазначених форм компанії «Ферреро» і «Соремартек» виступили інвесторами лише у набутті та охороні прав інтелектуальної власності на торговельні марки на території України. Справді, компанія «Soremartec S.A.» є власником 205 знаків за міжнародною реєстрацією, які діють на території України відповідно до Мадридської системи, та 4 свідоцтв на знаки для товарів і послуг України. Компанія «Ferrero S.P.A.» володіє правами інтелектуальної власності на 124 знаки за міжнародною реєстрацією та на 9 торговельних марок України. За досить приблизними підрахунками, загальна вартість охорони всіх цих торговельних марок складає близько 3 млн. грн. Чи є ця сума такою значною для економіки нашої держави, щоб назвати ці компанії крупними інвесторами, вирішуйте самі.

Щодо згаданих у деяких інформаційних виданнях України значних видатків на організацію та проведення рекламно-організаційних заходів стосовно просування продукції «Ферреро» в містах України, то ці кошти були витрачені компанією на розповсюдження інформації про свої товари з метою формування та підтримання обізнаності споживачів щодо кондитерської продукції «Ferrero». Тобто є суто маркетинговими заходами, спрямованими на задоволення сформованих потреб споживачів, у результаті яких компанія має отримати очікуваний додатковий прибуток. Однак, очевидно, що ці видатки не можуть вважатись іноземними інвестиціями в економіку України.

Стосовно задекларованих у пресі намірів компанії інвестувати у будівництво власного виробництва на території України, за умови, якщо наша країна забезпечить належний захист прав інтелектуальної власності компаній «Ферреро» і «Соремартек», то слід відмітити таке. На території Польщі, у Варшаві, вже побудовані і, судячи з усього, успішно працюють уже декілька років виробничі потужності щодо випуску цукерок «Raffaello» (лише нещодавно на нашому ринку з’явились цукерки «Raffaello» виготовлені в Росії) і це незважаючи на те, що Польща відмовила у наданні правової охорони вищезгаданій об’ємній торговельній марці за міжнародною реєстрацією № 798984. Тобто якщо є певний економічний інтерес у компанії «Ферреро», то права інтелектуальної власності і їх захист не відіграють вирішальної ролі для інвестування у економіку інших країн.

Якщо говорити про заяви у пресі представників компанії «Ферреро» щодо занепокоєння через те, що найбільш знакові ухвали українських судів «виносяться у справах, що стосуються захисту прав інтелектуальної власності і розглядаються колегіями суддів, які не мають спеціалізації у даній галузі права», то давайте згадаємо всі етапи дворічних судових перегонів між компаніями «Соремартек С.А.» (Бельгія) і ЗАТ «Ландрін» (Росія).

На початку 2009 року Господарський суд м. Київ підтримав позовні вимоги компанії «Соремартек С.А.» і відмовив у зустрічному позові ЗАТ «Ландрін». Проте Київський апеляційний господарський суд не погодився з рішенням своїх колег і скасував його, підтримавши позовні вимоги ЗАТ «Ландрін». Правомірність такої позиції суддів апеляційної інстанції підтвердив Вищий господарський суд України у складі саме спеціалізованої колегії із розгляду справ, пов’язаних з інтелектуальною власністю. Потім Верховний Суд України, не ставши ні на чий бік, з формальних підстав повернув справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

І знову колегія Господарського суду м. Київ визнала обґрунтованими позовні вимоги компанії «Соремартек С.А.», після чого Київський апеляційний господарський суд 1 листопада 2010 року у відкритому судовому засіданні розглянув апеляційні скарги, подані компаніями «Соремартек С.А.», ЗАТ «Ландрін» і ТОВ «М 15». Колегія суддів прийняла постанову, що скасовує рішення Господарського суду м. Києва і приймає нове рішення, яким у задоволенні первісного позову компанії «Соремартек С.А.» відмовлено повністю, а задоволений зустрічний позов компанії Ландрін і позов ТОВ «М 15» про визнання недійсною на території України міжнародної реєстрації знака № 798984.

Під час розгляду цієї справи судовими інстанціями важлива роль у прийнятті рішення відводилась двом судовим експертизам проведеним за цією справою, які мали абсолютно протилежні висновки. У мотивувальній частині постанови Київського апеляційного господарського суду щодо цього зазначено таке: «Суд першої інстанції при прийнятті рішення виходив з обґрунтованості висновку судової експертизи об’єктів інтелектуальної власності судової експертизи від 03.12.2008 р. № 480, відповідно до якого знак за міжнародною реєстрацією № 798984 є реалістичним зображенням товару, а саме — цукерок у кокосовій стружці, проте являє собою зображення тривимірного об’єкта, який характеризується оригінальним зовнішнім виглядом («завдяки особливому поєднанню форми, кольору, контуру та характеру виконання»), та, відповідно, мав розрізняльну здатність на дату подання заявки — 20.02.2003 р. З таким висновком колегія суддів не погоджується та вважає, що висновок судової експертизи від 03.12.08 № 480 є неповним, зокрема не містить аналізу ознак спірного знака на обґрунтування висновку експерта щодо його оригінальності, не містить й відомостей щодо розрізняльної здатності знака за міжнародною реєстрацією № 798984 стосовно товарів (із зареєстрованого переліку) інших, ніж цукерки, не враховує реєстрації спірного знака в поєднанні кольорів, є суперечливим і таким, що спростовується іншими матеріалами справи та кладе в основу судового рішення висновок судової експертизи від 20.05.09 № 2490 як найбільш повний, належним чином мотивований та такий, що узгоджується з іншими наявними у матеріалах справи доказами стосовно: фактичного зображення оспорюваного знака; його індивідуальних ознак (форма, кольорове вирішення тощо); фактичного використання зареєстрованого знака для позначення товарів, для яких його зареєстровано (відсутність відомостей щодо використання знака саме у зареєстрованому вигляді (у кольорі, відмінному від білого); відсутності (зокрема, на момент відповідної реєстрації) розрізняльної здатності у зареєстрованого позначення стосовно товарів 30 класу МКТП, для яких його зареєстровано (неможливість відрізнити печиво, тістечка, морозиво, кондитерські та шоколадні вироби, виконані в округлій формі з використанням дрібної обсипки (обсипки з дрібного інгредієнту; нерівної зовнішньої поверхні), однієї особи від таких же товарів, вироблених іншою особою. За таких обставин, колегія дійшла висновку, що позначення за міжнародною реєстрацією № 798984 не має розрізняльної здатності для товарів, для яких його зареєстровано, оскільки сприймається як реалістичне зображення будь-якого товару з охоронюваного переліку: кондитерського чи шоколадного виробу (печива, тістечка, цукерки тощо) або морозива круглої форми з обсипкою, і те, що воно не набуло розрізняльної здатності внаслідок використання, та вважає, що міжнародну реєстрацію № 798984 на торговельну марку слід визнати недійсною через невідповідність зареєстрованого позначення Компанії умовам надання правової охорони України».

У пунктах 9 та 10 резолютивної частини постанови Київського апеляційного господарського суду зазначено: «Визнати недійсною повністю на території України міжнародну реєстрацію № 798984 на торговельну марку, що належить СОРЕМАРТЕК С.А. (SOREMARTEC S.A.), з моменту подання заявки. Зобов’язати Державний департамент інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України направити до Міжнародного бюро Всесвітньої організації інтелектуальної власності повідомлення про визнання недійсною на території України міжнародної реєстрації № 798984 на торговельну марку, що належить СОРЕМАРТЕК С.A. (SOREMARTEC S.A.) з моменту подання заявки». Таким чином, 1 листопада 2010 року постанова Київського апеляційного господарського суду набрала законної сили. 19 січня 2011 року відбувся касаційний розгляд справи у Вищому господарському суді України в результаті якого колегія суддів ухвалила рішення, яким залишено чинною постанову Київського апеляційного господарського суду.

Як ви можете самі пересвідчитись у розгляді цієї справи брали участь судді, які вже не один рік розглядають такі справи, пов’язані із правами інтелектуальної власності, в тому числі і спеціалізовані колегії суддів. Отже, судячи з усього, докори представників компанії «Ферреро» щодо професійності суддів невиправдані.

А от щодо сумлінності самих представників компанії «Ферреро» і «Соремартек», то тут виникають сумніви з огляду на таке. 19 липня 2010 року у розпал судових спорів щодо правомірності реєстрації зазначеної об’ємної торговельної марки за міжнародною реєстрацією № 798984 її власник — компанія «Соремартек С.А.» подала заяву на реєстрацію тотожного об’ємного тривимірного знака для тих же товарів 30 класу МКТП: борошняні кондитерські вироби; тісто на торти, тістечка; кондитерські вироби, морозиво, але вже не міжнародну, а суто українську. Тільки колір знака зазначений як «білий, слонової кістки». Як ви думаєте, багато знайдеться пересічних споживачів, які навіть при яскравому освітленні наших магазинів зможуть відрізнити «поєднання білого, кремового, рожевого і бежевого кольорів» від кольору «білий, слонової кістки»? Думаємо, що ні! Внаслідок подання такої заяви Державний департамент інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України, який згідно з рішенням Київського апеляційного господарського суду від 1 листопада 2010 року мав надіслати до Міжнародного бюро Всесвітньої організації інтелектуальної власності повідомлення про визнання недійсною на території України міжнародної реєстрації № 798984 на торговельну марку, зареєстрував цей знак за прискореною процедурою та видав 27 грудня 2010 року компанії «Соремартек С.А.» свідоцтво України № 133191 на цей об’ємний знак, який був визнаний судами України таким, що не має розрізняльної здатності. Саме тому, на наш погляд, професіоналізм суддів у цій справі виявився навіть вищим за професіоналізм працівників профільної установи, яка видає охоронні документи на об’єкти інтелектуальної власності.

Крім того, реєстрація знака за свідоцтвом України № 133191 ще раз підтвердила необхідність оприлюднення на офіційному сайті Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України матеріалів поданих заявок на реєстрацію торговельної марки для того, щоб за необхідності зацікавлені особи могли подати заперечення проти надання правової охорони заявленому позначенню. Це не означає, що установі необхідно переходити на явочну систему реєстрації знаків для товарів і послуг, перевірочна система у цьому разі повністю виправдовує себе, однак, оптимізація роботи установи у бік відкритості та прозорості вбачається доцільною.

І наостанок поміркуємо щодо створеного компанії «Ландрін» в українському інформаційному просторі зусиллями представників групи компаній «Ферреро» негативного іміджу порушника прав інтелектуальної власності. Насамперед відмітимо, що восени 2007 року, ще задовго до початку розгляду українськими судами суперечки між компаніями «Соремартек С.А.» (Бельгія) і ЗАТ «Ландрін» (Росія), остання змінила упаковку своїх цукерок «Landrin Waferatto Classic» прибравши з неї зображення, яке було схоже на зображення торговельної марки за міжнародною реєстрацією № 798984 про що було заявлено і у російських засобах масової інформації. Щодо зовнішнього вигляду самих цукерок «Landrin Waferatto Classic», то вони мають форму усіченої сфери і якось не дуже схожі на спірну цукерку «Raffaello».

За інформацією, наданою генеральним директором ЗАТ «Ладрін» Ігорем Маркітантовим компанія була створена у далекому 1999 році. Спочатку на будівництво двох власних виробничих потужностей у Санкт-Петербурзі було витрачено 25 млн євро, а надалі інвестиції у розвиток компанії складали 5-8 млн євро щорічно. Сьогодні асортимент кондитерських виробів компанії «Ладрін» складається з 15 найменувань видів лінійок шоколадних яєць з сюрпризом та 7 найменувань різних цукерок, обсяги випуску яких зростають щорічно на 30-50%. Щорічний оборот компанії складає $100 млн, а свою продукцію вона реалізує у 24 країнах світу, у тому числі в багатьох країнах Європи, СНД та у США. Компанія посідає друге місце у світі після компанії «Ферреро» щодо обсягів випуску та різноманітності номенклатури своєї продукції. У 2009 році Американська асоціація виробників нагородила компанію «Ландрін» за кращий дизайн кондитерського виробу та за кращий виріб. За словами Ігоря Борисовича, у найближчих планах компанії будівництво ще двох кондитерських фабрик: одна у Росії та друга в Україні. В будівництво власних виробничих потужностей в Україні компанія має намір інвестувати близько 10 млн євро. «Ладрін» працює з такими всесвітньо відомими компаніями, як Walt Disney, Sony Animation, XR, Союзмультфільм, Marvell. Очевидно, що компанія «Ладрін» зовсім не схожа на «пірата», бо справляє враження потужного товаровиробника на світовому кондитерському ринку, який досить успішно конкурує з компанією «Ферреро».

А ось твердження про те, що дії групи компаній «Ферреро» щодо захисту своїх прав на об’ємну торговельну марку за міжнародною реєстрацією № 798984 є чесними та повністю відповідають усталеним торговим звичаям викликає обґрунтовані сумніви. Судячи з усього це була лише перша спроба усунути конкурентів на кондитерському ринку спекулюючи на правах інтелектуальної власності, особливо якщо врахувати, що у портфелі інтелектуальних прав групи компаній «Ферреро» знаходяться декілька охоронних документів на об’ємні торговельні марки, які являють собою зовнішній вигляд їх кондитерських виробів. Особливий інтерес з боку українських кондитерів може викликати реєстрація як торговельної марки об’ємного позначення за свідоцтвом України № 9365, тотожного улюбленій багатьма поколіннями українців цукерці асорті…

зображення торговельної марки за свідоцтвом України № 9365 (узято з бази даних «Зареєстровані в Україні знаки для товарів і послуг»)

Наприкінці хочеться похвалити компанію «Ферреро», яка вигадала такі смачні цукерки, бо незважаючи на всі наші роздуми про їх спірну маркетингову кампанію у нашій державі, цукерки «Рафаелло» ми купляли і купуватимемо надалі. Що стосується словесного позначення «Рафаелло», то, на наш погляд, воно з часом перетворилось із простої торговельної марки у сильний бренд. Усі споживачі знають, що «Рафаелло» — це не просто солодощі, а саме кругла цукерка у кокосовій стружці з мигдальним горішком усередині. І все це завдяки вдалій рекламній стратегії компанії «Ферреро»! Однак час минає і навіть сильний бренд іноді починає перетворюватись у родове поняття. Мабуть, саме цей процес відбувається наразі із словесним позначенням «Рафаелло». В Інтернеті є десятки рецептів приготування домашніх цукерок «Рафаелло», вони дещо відрізняються за складовими, але всі у своїй назві мають словесне позначення «Рафаелло», що свідчить про значну популярність цих цукерок серед споживачів!